Рішення

від 20.05.2015 по справі 910/7195/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2015Справа №910/7195/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріус-Україна"

про стягнення вартості поставленого товару з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені, в розмірі 23 015,04 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Бреус В.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграріус-Україна" (далі - відповідач) про стягнення вартості поставленого товару з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних та пені, в розмірі 52 571,56 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/7195/15-г, розгляд справи призначено на 22.04.2015 р.

21.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

22.04.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 22.04.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 26.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/7195/15-г позивач не виконав.

У судове засідання 22.04.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 26.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/7195/15-г відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 22.04.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 26.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/7195/15-г, розгляд справи було відкладено на 20.05.2015 р.

12.05.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 20.05.2015 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.05.2015 р. не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши у судовому засіданні 20.05.2015 р. заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд прийняв її, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд розглядає справу № 910/7195/15-г з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕССЕНТІ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграріус-Україна" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 40/30 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник згідно замовлення покупця та на умовах, передбачених Договором, продає, поставляє та передає товар покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар постачальника і здійснити своєчасну оплату отриманого від постачальника товару на умовах визначених Договором та за цінами згідно з Додатком до Договору на Товар.

Згідно з п. 1.2 Договору суму Договору складає сума всіх накладних на товар, підписаних сторонами на виконання умов Договору.

Відповідно до 3.1 Договору оплата кожної отриманої партії товару здійснюється покупцем в безготівковій формі протягом 60 днів з дати отримання товару.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що Договір набирає силу з моменту дати підписання і діє до кінця календарного року в якому Договір було укладено, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором. У випадку якщо жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати (припинити) Договір за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору, сторони визнають, що Договір є пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 633 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Позивач у своєму позові зазначає про те, що у відповідача існує заборгованість з оплати вартості поставленого позивачем товару в розмірі 39 664,00 грн.

На підтвердження вищезазначеної заборгованості позивачем долучено до позовної заяви копії наступних видаткових накладних:

- № 125 від 19.02.2014 р.;

- № 193 від 13.03.2014 р.;

- № 280 від 11.04.2014 р.;

- № 308 від 25.04.2014 р.;

- № 420 від 16.06.2014 р.;

- № 458 від 03.07.2014 р.;

- № 475 від 15.07.2014 р.;

- № 554 від 19.08.2014 р.;

- № 566 від 21.08.2014 р.;

- № 628 від 24.09.2014 р.;

- № 680 від 17.10.2014 р.

та наступних платіжних доручень відповідача: № 266 від 25.04.2014 р. на суму 5 000,00 грн., № 576 від 23.06.2014 р. на суму 2 200,00 грн., № 577 від 24.06.2014 р. на суму 2 700,00 грн., № 997 від 18.08.2014 р. на суму 15 000,00 грн., № 1304 від 24.09.2014 р. на суму 7 000,00 грн., № 1566 від 17.10.2014 р. на суму 3 600,00 грн., № 1933 від 13.11.2014 р. на суму 5 000,00 грн.

З вказаних вище видаткових накладних вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу товар за Договором на загальну суму 80 164,00 грн., в свою чергу, як вбачається з вищевказаних платіжних доручень, відповідачем було сплачено позивачу за поставлений товар 40 500,00 грн., внаслідок чого у нього на момент звернення позивача із позовом до суду існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 39 664,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої позивачем 12.05.2015 р. до суду, вбачається, що відповідачем було повністю погашено вищевказану заборгованість з оплати вартості товару за Договором, однак враховуючи неналежне виконання відповідачем Договору в частині строків оплати вартості товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 15 366,13 грн. інфляційної складової боргу, 631,52 грн. трьох відсотків річних та 7 017,39 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем було допущено помилку при розрахунку розміру інфляційних втрат, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 10 714,88 грн. та 3% річних в розмірі 631,52 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару (п. 3.1 Договору) покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, а також проценти річних від суми не виконаного зобов'язання в розмірі визначеному законодавством України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 7 017,39 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріус-Україна» (03115, м. Київ, вулиця Святошинська, будинок 32; ідентифікаційний код: 34999138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССЕНТІ» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 16; ідентифікаційний код: 20028785) пеню в розмірі 7 017 (сім тисяч сімнадцять) грн. 39 коп., 3 % річних в розмірі 631 (шістсот тридцять одна) грн. 52 коп. та інфляційні втрати в розмірі 10 714 (десять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріус-Україна» (03115, м. Київ, вулиця Святошинська, будинок 32; ідентифікаційний код: 34999138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕССЕНТІ» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 16; ідентифікаційний код: 20028785) судовий збір в розмірі 1 457 (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім) грн. 77 коп.

Повне рішення складено 25.05.2015 р.

Суддя О.В. Нечай