Рішення

від 26.05.2015 по справі 910/10618/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015Справа №910/10618/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

До Приватного виробничого підприємства «Електротехсервіс»

Про стягнення 325 448,87 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Діденко І.В. - по дов. № 2326-К-О від 11.07.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Приватного виробничого підприємства «Електротехсервіс» про стягнення 325 448,87 грн., з яких: 155 725,01 грн. боргу за кредитом, 116 014,88 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом, 53 708,98 грн. пені за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору банківського обслуговування № б/н від 27.05.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 порушено провадження у справі № 910/10618/15 та призначено справу до розгляду на 26.05.2015.

Позивачем в судовому засіданні 26.05.2015 подано письмові пояснення.

Позивач в судовому засіданні 26.05.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 26.05.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 28.04.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Куренівська, 16, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.04.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 26.05.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

27.05.2013 Приватне виробниче підприємство «Електротехсервіс» (відповідач, Клієнт) звернулося до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (позивач, Банк) із заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - заява).

Згідно заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (далі - Умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було 19.11.2013, 19.11.2013 та 28.11.2013 надано кредитний ліміт в розмірі 155 900,00 грн. на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.2.2.1. Умов Банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, що зазначені у заявці (платіжному доручені), яким Клієнт приєднався до цих Умов, далі - Договір, в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті процентів, винагороди в обумовлені даним договором строки. Відновлювальна кредитна лінія (кредит) надається Банком для виконання Клієнтом платежів по заявкам на договірне списання з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, які зазначені в заявці.

Матеріали справи свідчать, що відповідач користувався кредитом за послугою - гарантійний платіж неодноразово з наданням відповідних заявок.

Так, згідно заявок від № 180 від 19.11.2013, № 184 від 19.11.2013 та № 188 від 28.11.2013 відповідач доручив позивачу здійснити списання коштів на рахунок одержувачів (ТОВ «Мегалікт Технологія, ТОВ «Кепітал Евіс») у розмірі 155 900,00 грн., виконання якої було підтверджено позивачем.

Відповідно до пункту 3.2.2.2 Умов під датою виконання зобов'язання сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного в заявці Клієнта. Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта в строк до 30 днів з дати виконання платежу, зазначеному в заявці. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних від розміру кредиту, зазначеного в заявці Клієнта. В період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а з 01.07.2014 в розмірі 36% річних від суми заборгованості. В разі непогашення заборгованості Клієнтом по кредиту в строк до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту становиться простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в розмірі 155 900,00 грн., що підтверджується випискою з 27.05.2013 по 06.04.2015.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами в передбачені строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 155 725,01 грн. боргу за кредитом, 116 014,88 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом.

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості що складається з: 155 725,01 грн. боргу за кредитом, 116 014,88 грн. боргу по відсоткам за користування кредитом обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов кредитного договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту та сплаті відсотків не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 3.2.2.10.1. Умов в разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2., 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 даного договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 даного договору, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 даного договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. 3.2.2.2, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо сплати кредиту, сплати відсотків та комісії.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.2.2.10.4 Умов сторони погодились, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.2.10.1-3.2.2.10 даного договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків не виконав, він повинен сплатити позивачу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 53 708,98 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення 53 708,98 грн. пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Електротехсервіс» (04173, м. Київ, вул. Куренівська, 16, код ЄДРПОУ 31599651) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 155 725 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 01 коп. боргу за кредитом, 116 014 (сто шістнадцять тисяч чотирнадцять) грн. 88 коп. боргу по відсоткам за користування кредитом, 53 708 (п'ятдесят три тисячі сімсот вісім) грн. 98 коп. пені, 6 508 (шість тисяч п'ятсот вісім) грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 02.06.2015.

СуддяВ.В.Сівакова