Рішення

від 26.05.2015 по справі 911/1446/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа № 911/1446/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим

в інтересах держави в особі:

1) Кабінету Міністрів України, м. Київ

2) Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ», АРК, Білогірський район, с. Зеленогірське

про стягнення 129862,21 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від прокуратури: Секретар В.В. (посвідчення №029901 від 21 жовтня 2014 року);

від позивача 1: Юрченко Ю.Є. (довіреність №7.1-25/7818 від 5 січня 2015 року);

від позивача 2: Черняк А.А. (довіреність №14/20-167-14 від 3 липня 2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Автономної Республіки Крим (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» про стягнення 129862,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу №1-12-124 ств-фл/440 від 9 жовтня 2012 року в частині сплати лізингових платежів, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» у сумі 106142,48 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості прокурором на підставі п. 7.1. договору нараховано відповідачу 11423,02 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 10902,17 грн. інфляційних втрат та 1394,54 грн. 3% річних.

Наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором в особі Кабінету Міністрів України та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» мотивовано ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», Указом Президента України №111/2001 від 23 лютого 2001 року «Про додаткові заходи щодо дальшого розвитку лізингу в аграрному секторі економіки» та Статутом Національної акціонерної компанії «Украгролізинг», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №354 від 11 квітня 2001 року.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 7 квітня 2015 року та призначено справу до розгляду на 28 квітня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 28 квітня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 26 травня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим судам та забезпечено розгляд, зокрема, господарських справ господарського суду Автономної Республіки Крим - господарським судом Київської області.

Згідно абз. 1 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/745/2014 від 5 червня 2014 року «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Відповідно до листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» №33-20-606 від 4 квітня 2014 року (вх. №134/14 від 8 квітня 2014 року), що знаходиться в матеріалах справи, приймання до пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь тимчасово призупинено.

Однак, судом розміщено інформацію про дату і час судового засідання у справі №911/1446/15 на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012 , докази цього також містяться в матеріалах справи.

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

26 травня 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (за договором - лізингодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Зеленогірськ» (за договором - лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №1-12-124 ств-фл/440 від 9 жовтня 2012 року (далі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно Порядку використання коштів Державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1904 від 10 грудня 2003 року.

Згідно з п. 2.2. договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.

Пунктом 2.3. договору визначено, що постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс.

Відповідно до п. 9.5. договору, додатки до договору є його невід'ємними частинами.

Сторонами підписано Додаток №1 до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», в якому зазначено найменування, кількість, вартість предмета лізингу та строк лізингу. При цьому, в Додатку №1 сторонами зазначено, що предмет лізингу буде передано в термін не пізніше 9 жовтня 2013 року згідно з актом (-ами) приймання-передачі.

Пунктом 3.2.1. договору визначено, що лізингодавець зобов'язаний передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві згідно переліку, встановленому додатком до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Підписання сторонами акту свідчить про належне виконання лізингодавцем встановлених лізингоодержувачем умов та специфікацій предмета лізингу та прийняття лізингоодержувачем такого виконання.

Відповідно до п. 3.4.1. договору, лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу, при цьому провести огляд предмета лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію предмета лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити лізингодавця про відмову у прийнятті предмета лізингу. Якщо лізингоодержувач при підписанні акту не вказав в акті про наявність неусувних недоліків і протягом 2-х робочих днів не заявив про це лізингодавцю, вважається, що приймання предмета лізингу відбулося без зауважень.

Згідно п.п. 4.1., 4.2., 5.1. договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування після укладення договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу.

На виконання договору фінансового лізингу №1-12-124 ств-фл/440 від 9 жовтня 2012 року постачальник на умовах договору поставки, укладеного з Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», передав, а відповідач прийняв у користування на підставі акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки №1 від 26 грудня 2012 року предмет лізингу - Агрегат ґрунтообробний комбінований АПК-7,5 «Партнер», зав. №312, у кількості 1 одиниці загальною вартістю 498000,00 грн.

Згідго п. 5.3. договору, з моменту укладання акту ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, при цьому він не має права ухилятися від платежів, встановлених цим договором, термінів і сум, навіть якщо ушкодження або часткова втрата викликані обставинами настання страхового випадку.

Пунктом 3.4.3. договору визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Згідно з п. 4.3. договору, черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Відповідно до п. 4.4. договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

На виконання п. 4.4. договору сторонами підписано графік сплати лізингових платежів, що являється Додатком №2 до договору фінансового лізингу №1-12-30 стс-фл/302 від 7 серпня 2012 року.

Пунктами 8.1., 9.3. договору визначено, що договір набирає чинності від дати надходження платежу, визначеного та сплаченого згідно п. 4.2. договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», та виконання всіх зобов'язань за цим договором. Строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 (десять) років.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, заборгованість у сумі 106142,48 грн. виникла у відповідача в зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів. Оскільки, акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки підписано сторонами 26 грудня 2012 року, то відповідно до п. 4.3. договору та підписаного сторонами графіку датами сплати лізингових платежів є кожні 3 місяці починаючи з 26 березня 2013 року.

На підставі викладеного, прокурор просить суд стягнути з відповідача 106142,48 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №1-12-124 ств-фл/440 від 9 жовтня 2012 року, а саме: 27091,20 грн. (дата сплати 26 березня 2014 року), 26720,81 грн. (дата сплати 26 червня 2014 року), 26350,43 грн. (дата сплати 26 вересня 2014 року) та 25980,04 грн. (дата сплати 26 грудня 2014 року).

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача у сумі 106142,48 грн. зі сплати чергових лізингових платежів не сплачена. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості у сумі 106142,48 грн. відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений належними та допустимими доказами, тому вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу №1-12-124 ств-фл/440 від 9 жовтня 2012 року підлягає задоволенню у розмірі 106142,48 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1. договору визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 7.7 договору, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.

Розмір пені визначений сторонами у договорі з урахуванням обмеження її розміру, встановленого ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та у межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що наданий прокурором розрахунок пені є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 11423,02 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений прокурором, складає 10902,17 грн.

Проте, згідно з розрахунком розміру інфляційних втрат, здійсненим судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 10894,12 грн.

Розмір 3% річних, визначений прокурором, складає 1394,54 грн.

Зазначений розмір 3% річних є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно п. 4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21 лютого 2013 року, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в дохід Державного бюджету України.

З огляду на викладене, згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 2597,08 грн. покладається на відповідача шляхом стягнення в дохід Державного бюджету України.

У зв'язку з тим, що відповідач у справі перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме, на території Автономної Республіки Крим, а відповідно до листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» №33-20-606 від 4 квітня 2014 року (вх. №134/14 від 8 квітня 2014 року), що знаходиться в матеріалах справи, приймання до пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь тимчасово призупинено, ухвалами господарського суду Київської області було запропоновано позивачу направити на адресу відповідача копії ухвал №911/1446/15 від 7 квітня 2015 року та від 28 квітня 2015 року.

Зазначене прохання було виконано позивачем у справі - Національною акціонерною компанією «Украгролізинг», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної №6744-90705.

У зв'язку з цим позивачем було здійснено додаткові витрати на пересилання кур'єрською доставкою відповідачу копій ухвал господарського суду Київської області №911/1446/15 від 7 квітня 2015 року та від 28 квітня 2015 року у розмірі 165,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №160587 від 18 травня 2015 року.

Сплата зазначених коштів підтверджується платіжним дорученням №2620 від 25 травня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги у справі задоволено частково, суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем, пов'язані з пересиланням відповідачу копій ухвал господарського суду Київської області №911/1446/15 від 7 квітня 2015 року та від 28 квітня 2015 року покладаються на відповідача у сумі 164,99 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» (97640, Автономна Республіка Крим, Білогірський район, с. Зеленогірське, вул. Радянська, 59, код 30879294) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) - 106142 грн. (сто шість тисяч сто сорок дві) грн. 48 коп. заборгованості, 11423 (одинадцять тисяч чотириста двадцять три) грн. 02 коп. пені, 10894 (десять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 1394 (одна тисяча триста дев'яносто чотири) грн. 54 коп. 3 % річних та 164 (сто шістдесят чотири) грн. 99 коп. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Зеленогірськ» (97640, Автономна Республіка Крим, Білогірський район, с. Зеленогірське, вул. Радянська, 59, код 30879294) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 2597 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто сім) грн. 08 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 29 травня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць