Рішення

від 29.05.2015 по справі 912/1166/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 рокуСправа № 912/1166/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1166/15-г

за позовом Прокурора міста Олександрії Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради

до Приватного підприємства "ІРАДА"

про стягнення 31159,53 грн

за участю представників сторін:

від прокуратури - Головіна Т.А., посвідчення №017716 від 13.06.2013;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор міста Олександрії Кіровоградської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (далі - КП "Теплокомуненерго") звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ІРАДА" (далі - ПП "ІРАДА") на користь КП "Теплокомуненерго" 18410,54 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, 768,98 грн пені, 4595,62 грн індексу інфляції та 544,39 грн. 3% річних за несвоєчасні розрахунки, всього в розмірі 31159,53 грн.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №720 від 01.10.2012 на постачання теплової енергії окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі щодо оплати отриманої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/1166/15-г.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 23.04.2015 та 26.05.2015 оголошувались перерви до 11:00 26.05.2015 та до 15:00 29.05.2015 відповідно.

23.04.2015 прокурором подано лист, у якому уточнюється розрахунок пені, оскільки було допущено технічну помилку в датах зазначених періодів. Таке уточнення підтримано і позивачем.

23.04.2015 представником відповідача подано заперечення проти позовної заяви, у яких зазначається, що предмет позову відсутній, оскільки суму основного боргу було оплачено. До вказаного заперечення додано платіжне доручення № 709 від 23.04.2015 про сплату 23309,53 грн із призначенням платежу: "За послуги опалення у 2014-2015 рр.". Також у своїх запереченнях Відповідач зазначає, що він не погоджується із нарахованими санкціями, оскільки рахунків за надані послуги за місцем своєї державної реєстрації не отримував, що позбавило його можливості своєчасно розрахуватись із постачальником енергії. Відповідач наголошує, що рахунки отримувались неналежною особою Валькевич О.Г., яка не є і ніколи не була працівником Приватного підприємства "ІРАДА", а є працівником банківської установи, що орендує приміщення, яке здається Відповідачем з 2006 року. Пеня нарахована прокурором не відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Також Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до статті 72 Цивільного кодексу, для окремих видів вимог, зокрема за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені), законодавство встановлює скорочені строки позовної давності. Такий скорочений термін, встановлений законодавством, - шість місяців. Отже, право кредитора вимагати сплатити пеню обмежене цим строком. Отже, право кредитора вимагати сплатити пеню обмежене цим строком. Як підсумок, Відповідач у своїх запереченнях поданих 23.04.2015 просить провадження у справі щодо сплати основної заборгованості закрити та відмовити у частині позову щодо стягнення штрафних санкцій, та санкцій передбачених ст. 625 ЦПК, оскільки виникненню і накопиченню заборгованості сприяло недотримання порядку надсилання рахунків - порушення ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", а саме порушення права споживача теплової енергії на отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії.

25.05.2015 Відповідач подав заяву, у якій зазначає, що прокурор у даному позові не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави та не обґрунтував необхідність захисту таких інтересів. У зв'язку із викладеним, за умови невірного визначення прокурором міста Олександрії позивача у справі, що розглядається, та фактичного погашення основної суми заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 23309,53 грн до початку розгляду справи по суті, відповідач вважає, що позовну заяву у даній справі слід залишити без розгляду.

26.05.2015 до господарського суду подано Відповідачем доповнення до заперечення проти позовної заяви, у якому Відповідач зазначає про своє скрутне матеріальне становище та про те, що санкції нараховані Позивачем за несвоєчасні розрахунки Відповідач сплатити не може, оскільки рахунки за надані послуги теплопостачання не доставлялись своєчасно і за місцем державної реєстрації не отримувались, що позбавило Відповідача можливості своєчасно розраховуватись із постачальником енергії.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

Згідно з пунктом мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999Ю поняття "Інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту. Дане положення передбачено також пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" № 04-5/570 від 22.05.2002. Зобов'язання прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, визначено частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. У пункті 6 правових позицій, висловлених судовою колегією у цивільних справах Верховного Суду України у зв'язку з аналізом причин перегляду судових рішень по цивільних справах у 1999 році зазначено, що до інтересів держави відносяться майнові та інші інтереси, відносно яких існує потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних і інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі і національного багатства, захисту суб'єктів права власності і господарювання. Держава здійснює господарську компетенцію органу місцевого самоврядування в особі Олександрійської міської ради через комунальні підприємства.

У зв'язку із вищевикладеним господарський суд вважає обґрунтованим звернення прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Теплокомуненерго", належним позивачем у даній справі є саме вказане підприємство, оскільки саме його права порушені у зв'язку із несплатою відповідачем комунальних платежів. Цим самим господарський суд вважає спростованими доводи відповідача, що господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, а тому такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

01.10.2012 між КП "Теплокомуненерго" (енергопостачальна організація) та ПП "ІРАДА" (споживач) укладено договір №720 на постачання теплової енергії окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі (далі - Договір).

Згідно додатку 1.1. (а.с.13) об'єктом споживання теплової енергії є ПП "ІРАДА", що розташоване за адресою: пл. Леніна, 10.

Відповідно до розділу 1 Договору енергопостачальна організація приймає на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у відповідності з діючими нормами теплопостачання, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за спожиту теплову енергію виконується в грошовій формі згідно з тарифами (цінами), затвердженими Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України:

- вартість фактично спожитої теплової енергії - щомісячно на протязі опалювального сезону.

Згідно положень пунктів 6.2. - 6.4. Договору про зміни тарифів на протязі терміну дії Договору енергопостачальна організація зобов'язується письмово сповістити споживача протягом 15 днів після дати затвердження нових тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду виконує передоплату в грошовій формі шляхом перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100% вартості вказаної в цьому договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Теплова енергія постачається споживачу в об'ємах, зазначених в додатку 1.1. до договору, який є невід'ємною частиною Договору.

Договір укладений терміном на один рік, вступає в силу з дня його підписання і діє до 01.10.2013. Договір вважається подовженим на наступний термін, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією з сторін про його розірвання (пункт 10.1. Договору).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з частиною 1 статті 19 названого Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як передбачено частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як свідчать матеріали справи, за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року включно та з жовтня 2014 року по лютий 2015 року включно КП "Теплокомуненерго" на виконання умов Договору поставило відповідачу за адресою: пл. Леніна, 10 теплову енергію згідно виставлених відповідачу рахунків-фактур: № 720/10 від 31.10.2013, № 720/11 від 30.11.2013, № 720/12 від 31.12.2013, № 720/01 від 31.01.2014, №720/02 від 28.02.2014, № 720/03 від 31.03.2014, № 720/04 від 30.04.2014, № 720/10 від 31.10.2014, № 720/11 від 30.11.2014, № 720/12 від 31.12.2014, № 720/01 від 31.01.2015, № 720/02 від 28.02.2015 (а.с. 17-28) на загальну суму 58894,41 грн.

Відповідач заперечує отримання вказаних рахунків, оскільки ним приміщення, за адресою якого постачаються послуги за Договором з 2006 року здано в оренду іншій юридичній особі.

Проте господарський суд звертає увагу на положення пункту 6.4. Договору, відповідно до якого споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду виконує передоплату в грошовій формі шляхом перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100% вартості вказаної в цьому договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Господарський суд враховує норми статті 627 Цивільного кодексу України, які передбачають, що сторони є вільними, зокрема, у визначенні умов договору. Отже Договором не передбачено вручення рахунків на оплату отриманих послуг, більш того, Відповідач зобов'язався здійснювати 100% попередню оплату вартості послуг.

Тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання зі структурою цих тарифів для потреб інших споживачів (крім населення) встановлюються згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 17.02.2011 № 242, та Процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 17.02.2011 № 244.

Тариф на теплову енергію КП "Теплокомуненерго" установлений постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №55 від 30.09.2011 та становить для потреб бюджетних установ - 770,15 грн за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів - 792,73 грн за 1 Гкал (без ПДВ). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №409 від 31.12.2013 установлено КП "Теплокомуненерго" тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ - 615,57 грн за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів - 746,48 грн за 1 Гкал (без ПДВ) та визнано такою, що втратила чинність постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №55 від 30.09.2011 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "Теплокомуненерго" з 01.01.2014. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №182 від 31.03.2014 "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг" затверджено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №409 від 31.12.2013 та в абзаці другому цифри "615,57" змінено цифрами "871,63", в абзаці третьому цифри "746,48" змінено цифрами "894,22". Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 563 від 23.05.2014 затверджено зміни до постанов Національної комісії, зокрема у пункті 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31 грудня 2013 року № 409 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради": в абзаці другому цифри "871,63" замінити цифрами "997,16"; в абзаці третьому цифри "894,22" замінити цифрами "997,16". Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 701 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) КП "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради" установлено тарифи на теплову енергію, зокрема, для потреб інших споживачів (крім населення) - 1009,67 грн за 1 Гкал, визнано такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 31 грудня 2013 року № 409.

Всупереч умовам Договору Відповідач не проводив в повному обсязі своєчасну оплату за теплову енергію, що постачалася КП "Теплокомуненерго" в період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року включно та з жовтня 2014 року по лютий 2015 року включно, що підтверджується наявним у справі розрахунком заборгованості відповідача.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідач сплатив суму основної заборгованості після порушення провадження у справі - 23.04.2015, про що свідчить платіжне доручення № 709 від 23.04.2015 (а.с. 95). Сплачена сума (23309,53 грн), за поясненням представника відповідача, складає заборгованість по оплаті послуг по березень 2015 року, а у позові прокурора заявлено основний борг з жовтня 2012 року по лютий 2015 року. Отже, за поясненням сторін, Відповідачем 23.04.2015 погашено лише суму основної заборгованості у даній справі в розмірі 18 410,54 грн, а тому господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в цій частині відсутній предмет спору.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.8. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату споживач сплачує пеню в розмірі 1% з простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми заборгованості для підприємств, організацій і закладів-суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і господарювання.

Відповідач у своїх запереченнях звертає увагу господарського суду, що відповідно до частини 3 статті Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до норм якої розмір пені, обчислений від суми простроченого платежу, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У той же час господарський суд враховує, що встановлений договором розмір пені - 1 % узгоджується з положеннями статті 1 Закону України від 20.05.1999 "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", якою встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Враховуючи заперечення Відповідача, господарський суд бере до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, яка викладена у абзацах 3, 4 пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Так якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено, зокрема статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Отже, вищезазначеним спростовуються доводи Відповідача щодо неправомірності нарахування пені у вищезазначеному розмірі.

Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до розрахунку пені, що був уточнений прокурором та позивачем, сума пені, складає 7608,98 грн. Дослідивши розрахунок пені господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, загальна сума пені складає 7608,98 грн.

Господарський суд вважає за необхідне дослідити заперечення відповідача про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідач посилається на статті 72, 76 Цивільного кодексу України, які не регулюють питання позовної давності, а регулюють питання управління майном особи, над якою встановлено опіку та припинення опіки.

Поняття позовної давності регулюється у главі 19 Цивільного кодексу України. Так статтею 256 визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 258 визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Щодо шестимісячного строку, на який посилається Відповідача, то частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до розрахунку пені прокурор нараховує таку пеню на кожну суму заборгованості за місяці з жовтня 2014 року по лютий 2015 року лише протягом 30 днів.

Тобто прокурором не порушено ні спеціальну позовну давність ні термін протягом якого можна нараховувати пеню.

У той же час господарський суд враховує скрутне матеріальне становище боржника, повне погашення ним суми основного боргу, і доходить висновку щодо можливості зменшення розміру пені на 50 % відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Так відповідно до пункту 3 вказаної статті господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За викладених обставин господарський суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача пеню у розмірі 3804,49 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з тим, що Відповідачем зобов'язання за Договором не виконувались, останній повинен сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням індексу інфляції, який за розрахунком прокурора за період з жовтня 2013 року по лютий 2015 року складає 4595,62 грн та три проценти річних у розмірі 544,39 грн за період з жовтня 2013 року по лютий 2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв'язку із викладеним господарський суд не може зменшити суму інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, а тому позов у цих частинах підлягає задоволенню повністю.

Також відповідач просить господарський суд залишити позов без розгляду з причин погашення суми основної заборгованості до початку розгляду справи по суті. Але господарський суд, досліджуючи статтю 81 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює питання залишення позову без розгляду та містить вичерпний перелік підстав, що можуть призвести до залишення позову без розгляду, не знайшов правових підстав вчинити такі дії.

За викладених обставин господарський суд задовольняє позов частково у розмірі 8944,50 грн, з яких 3804,49 грн пені, 4595,62 грн інфляційних нарахувань, 544,39 грн три процента річних.

В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 3804,49 грн господарський суд відмовляє на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а в частині стягнення основного боргу в розмірі 18410,54 грн господарський суд припиняє провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 64, 80, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ІРАДА" (25000, м. Кіровоград, вул. Волкова, буд. 2, ідентифікаційний код 32832766) на користь Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-а, ідентифікаційний код 00185330) - заборгованість в сумі 8944,50 грн, з яких 3804,49 грн пені, 4595,62 грн інфляційних нарахувань, 544,39 грн 3% річних.

Стягнути Приватного підприємства "ІРАДА" (25000, м. Кіровоград, вул. Волкова, буд. 2, ідентифікаційний код 32832766) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1827 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 18410,54 грн основного боргу за спожиту теплову енергію.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 02.06.2015.

Суддя В.М. Балик