Рішення

від 27.05.2015 по справі 916/1523/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р.Справа № 916/1523/15-г

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1523/15-г:

За позовом: Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", в особі, якою є уповноважена особа ФГВФО ;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ";

про стягнення 6 812 272,69 грн. . -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Позивач, Банк) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „СТАТЕГІЯ РОЗВИТКУ" (далі - Відповідач, Позичальник) із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 273 275,87 доларів США та 388 641,07 грн., посилаючись на наступне.

17.09.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та відповідачем укладено Кредитний Договір про відкриття кредитної лінії № 77/12 (далі - Кредитний договір) відповідно до п.2.1 якого видача Траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника або оплати з позичкового рахунку позичальника розрахункових документів Позичальника на цілі, визначені п.1.2 цього Договору, в межах сум та відповідно до термінів, визначених п.1.1.1 та п.1.1.2. цього Договору.

За п.2.2 Договору моментом (днем) надання Траншів Кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку Позичальника розрахункових документів Позичальника в сумі відповідного Траншу Кредиту або день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору, Банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 95 000 000 грн. зі сплатою 18% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 11.09.2014 р. (включно).

Додатковою угодою № 3 від 24.03.2014 р. сторони Договору змінили валюту кредиту з української гривні на долари США.

Переведення валюти кредиту за вказаною угодою підтверджується випискою по особовому рахунку (копія виписки у матеріалах справи).

Додатковими угодами №№ 2,3 до Договору, сторони внесли зміни до договору щодо забезпечення кредиту та фіксованої відсоткової ставки, зокрема, додатковою угодою № 2 до Договору був встановлений новий графік погашення кредиту, з остаточним терміном повернення основної заборгованості не пізніше 29.12.2016р. та додатковою угодою № 3 була змінена фіксована відсоткова ставка на 12,0% річних.

Але, як вказує позивач, відповідач порушує умови Договору - не сплачує відсотки за користування кредитом.

За п.3.3.6 Договору Позичальник зобов'язався протягом строку використання Траншів кредиту сплачувати проценти за користування ними в порядку, визначному п.п.2.4 - 2.5 цього Договору.

За п.2.4 Договору нарахування процентів за користування Траншем кредиту здійснюється щоденно по останній календарний день поточного місяця у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку з методом „факт/факт" виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються Позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії цього Договору. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Траншу Кредиту.

Позивач зазначає, що умови Договору щодо своєчасної слати нарахованих відсотків боржником не виконані.

Станом на 06.04.2015р., заборгованість відповідача за договором складає 5 850 994,10 дол. США, в тому числі: строкова заборгованість за кредитом - 5 541 106 дол. США, строкова заборгованість за відсотками - 20 039,05 дол. США., прострочена заборгованість за відсоткам - 273 275,87 дол. США, та сума пені - 16 573,18 дол. США, що еквівалентно 6 796 960,22 грн. за прострочення платежів по кредитному договору.

Вказана заборгованість підтверджується згорнутими виписками про операції за рахунками № 20634107543001, 20690107543001.1, № 20689107543001.840 та № 20634107543001.980.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків, визначених п.2.4 Договору, а також прострочення повернення кредиту, визначених п.1.1, 3.2.8, 4.2 Договору, позичальник сплачує кредитору пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

На суму заборгованості по кредиту та суму прострочених відсотків позичальнику була нарахована пеня в сумі 16 573,18 дол. США.

Щодо пред'явлення даного позову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивач зазначив таке.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення № 14 про запровадження тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК".

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Северина Юрія Петровича.

Відповідно до ч.2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VІ уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

За ч. 3 цієї ж статті на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Статтею 38 цього Закону визначено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку та вживає заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

З підстав ст.ст. 526, 530, 625, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193 Господарського кодексу України, Позивач просить позов задовольнити та стягнути вказані суми.

Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за наявною у справі адресою яка співпадає із адресою зазначеної у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно відповідача (поштові повідомлення з позначкою органу зв'язку „за зазначаю адресою не проживає" та „підприємство відсутнє" у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як свідчать матеріали справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджується наданими доказами: вказаним Договором, додатковими угодами до Договору , розрахунком сум стягнення, виписками по особовому рахунку відповідача.

Проаналізувавши вказані докази суд приймає їх до уваги та вважає достеменними, такими що не викликають у суду сумніву.

З приведеного випливає наявність у відповідача боргу перед позивачем у вказаній вище сумі.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими, і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ" (65044, м. Одеса, пр-кт Шевченка, буд. 4- Д, код ЄДРПОУ 37422205) на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр-кт Гагаріна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) прострочену заборгованість за відсотками в сумі 273275 (двісті сімдесят три тисячі двісті сімдесят п'ять) дол. США 87 центів, що в еквіваленті по офіційному курсу Національного Банку України становить 6408319 (шість мільйонів чотириста вісім тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 15 коп. та пеню за прострочення платежів в сумі 16573 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят три) дол. США 18 центів, що в еквіваленті по офіційному курсу Національного Банку України становить 388641 (триста вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок одна) грн. 07 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ" (65044, м. Одеса, пр-кт Шевченка, буд. 4- Д, код ЄДРПОУ 37422205) до Державного бюджету України (одержувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923, рахунок №31210206783008, банк одержувача: ГУ ДКС України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 206, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 02 червня 2015 р.

Суддя М.І. Никифорчук