Рішення

від 26.05.2015 по справі 917/723/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 р. Справа № 917/723/15

За позовом Фізичної особи-підприємця Бабюк Василя Володимировича (вул. Ботанічна, буд. 9, кв.1, м. Рівне, 33000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "ТМ-ТРАНСАВТО" (вул. Переяславська, буд. 21, кімната 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

про стягнення 41823,46 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 41823,46грн. з яких: 36360,00 грн. - основного боргу, згідно Договору на перевезення вантажів №26/08/14 від 28.08.2014р., 5054,04грн. - інфляційних, 409,42грн.- 3% річних.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнає частково на суму 2107,95 грн., в іншій частині проти позову заперечує, посилаючись на те, що станом на 01.09.2014р. за відповідач мав заборгованість за одну поїздку в сумі 2020,00 Євро, що було еквівалентно 34360,25 грн., проте зобов'язання в розмірі 32252,25 грн. припинилися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за угодою від 20.10.2014р. (а.с.36-38).

25.05.2015р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з подачею неповного пакету документів і неможливістю прибуття представника відповідача в судове засідання (а.с.35).

Відповідно до ч.1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Дана позовна заява надійшла до суду 03.04.2015р. Станом на 26.05.2012р. строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, закінчується. Період, що залишився є недостатнім для своєчасного повідомлення сторін про наступне судове засідання з огляду на терміни поштопробігу.

Клопотання про продовження строку вирішення спору сторонами суду не подано.

В зв'язку з закінченням строку вирішення спору, відкладення розгляду справи не є можливим, спір підлягає вирішенню по суті.

З огляду на викладене, а також на те, що розгляд справи вже відкладався за ухвалою суду від 30.04.2015р., про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином та за своєчасно, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалася; наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін; клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 26.05.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем Бабюк Василем Володимировичем (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК" ТМ-ТРАНСАВТО" (відповідачем) був укладений договір на перевезення вантажів № 26/08/14 від 26.08.2014р. (далі - Договір; а.с.8-12).

За умовами п. 1.1, п. 1.3 Договору позивач як перевізник зобов'язався виконувати міжнародні далекі вантажні перевезення для відповідача (замовника), а замовник зобов'язується оплачувати узгоджені перевезення.

Згідно п.1.3. Договору підставою для оплати є рахунки перевізника. Оплата здійснюється в гривні по приходу оригіналу CMR/накладних шляхом перерахування на рахунок.

Замовник зобов'язаний оплатити ставку, узгоджену у Заявці, протягом 15-20 банківських днів, згідно умов у заявці, в термін сплати не входить час на обробку кореспонденції (передача оригіналів ЦМР,ТТН, і інших документів необхідних для оплати які здійснюються за допомогою пошти, поштових кур'єрів та інше); (п.5.2. Договору).

Відповідно до 5.1.Договору розрахунки між замовником і перевізником виробляються на підставі письмово узгодженої ставки, зазначеної в заявці на перевезення. Розрахунки проводяться в гривнях згідно Заявці на кожну окрему перевезення.

За умовами п. 10.1 Договору термін дії договору до 31.12.2014р. Він може бути розірваний рекомендованим листом обома сторонами при дотримання терміну в один місяць. В іншому випадку договір продовжується автоматично на наступний рік.

Сторони доказів розірвання договору не надали, отже договір є чинним.

В заявці на перевезення вантажів автотранспортом № 26/08/14 від 26.08.2014р. сторони узгодили маршрут перевезення Італія (Maggiore) - Україна (м. Бориспіль); умови оплати - безготівковий рахунок по оригіналам (СМР, ТТН, рахунків, акта виконаних робіт), протягом 10-12 банківських днів по середньому комерційному курсу банка; вартість перевезення - ставка за 1 а/м: 2020,00 євро (дві тисячі двадцять євро).

Згідно п.8 Заявки оригінал ЦМР передається замовнику не пізніше 5 днів по поверненню машини на територію України.

Як свідчать міжнародні товарно-танспортні накладні (СМR) № 689246, № 48889 перевізником Бабюк Василем Володимировичем здійснено міжнародне перевезення вантажів транспортним засобом реєстраційний номер ВК 2442 ВВ/ВК7079ХХ по маршруту Італія (Cerro Maggiore) - Україна (м. Бориспіль).

Вантаж одержано 03.09.2014р., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними за № 689246, № 48889, з відмітками вантажовідправника, вантажоотримувача в графі 24 та підписом водія перевізника (а.с.14-15).

На оплату вказаних послуг позивачем було виписано відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000206 від 03.09.2014р. на суму 36360,00 грн. (а.с.16).

Як свідчить опис вкладення у цінний лист від 08.10.2014р. та поштова квитанція від 08.10.2014р. позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000206 від 03 09.2014р., акт № ОУ-0000206 від 03 09.2014р., копії СМR № 689246, № 48889. Вказане відправлення було одержано відповідачем 16.10.2014р., що підтверджуються поштовим повідомленням про вручення від 16.10.2014р. (а.с. 17).

Позивач надіслав відповідачеві претензію від 13.11.2014р. з вимогою сплатити 36360,00 грн. заборгованості (а.с.18). Дана претензія була одержана відповідачем (а.с.45-46).

Відповідач за надані послуги оплати не здійснив.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч.2 ст. 909 ЦК України).

В ч. 1 ст. 916 ЦК України визначено, що за перевезення, зокрема, вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Згідно з вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у відзиві визнає факт надання позивачем послуг з перевезення та узгоджену вартість однієї поїздки в розмірі 2020,00 євро. Проте відповідач зазначає, що позивачем невірно обчислено еквівалент вартості послуг в гривні. На думку відповідача гривневий еквівалент вартості послуг становить 34360,25 грн. (а.с.36).

В рахунку-фактурі № СФ-0000206 від 03.09.2014р. позивачем визначено вартість наданих послуг в сумі 36360,00 грн. (а.с.16).

При цьому ні позивач, ні відповідач не наводять джерел, на підставі яких було визначено вказані курси євро до гривні. Отже, між сторонами існує спір в цій частині.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

В п. 5.1.Договору та заявці № 26/08/14 від 26.08.2014р. сторони узгодили умови оплати - безготівковий рахунок по оригіналам (СМР, ТТН, рахунків, акта виконаних робіт), протягом 10-12 банківських днів по середньому комерційному курсу банка.

За даними веб-сайту «Міжбанк онлайн. Історія торгів на Міжбанківському валютному ринку» середній курс комерційного продажу євро на міжбанківському ринку на дату 03.09.2014р. (на дату виписки рахунку) становив 16,7229 грн. за євро (засвідчений витяг з сайту залучено до справи - а.с.72).

Отже, відповідач мав сплатити за надані послуги 33780,26 грн.

Посилання відповідача на те, що основне зобов'язання припинилися шляхом зарахування, судом відхиляється з огляду на наступне.

Як свідчать надані відповідачем докази, відповідач звернувся до позивача з претензією від 23.09.2014р. вих..№2/23, в якій повідомлено, що за умовами Договору та заявки № 02/09/14 від 02.09.2014р. позивач повинен був подати автомобіль під завантаження у м. Нікополь 05.09.2014р., проте автомобіль надано не було. На підставі вказаного відповідачем заявлено вимоги про сплату 12158,25 грн. штрафу за неподачу автомобіля (а.с.61, 63). Доказів направлення даної претензії позивачу відповідачем не надано.

Відповідач склав угоду про залік зустрічних вимог від 23.09.2014р., в якій визначив про припинення зобов'язань на суму 12332,25 грн., що виникли в зв'язку з прийняттям претензії. Дану угоду позивач не підписав (а.с.69). Доказів направлення даної угоди позивачу відповідачем не надано.

В претензії від 20.10.2014р. за вих. № 4/20 відповідач заявив до позивача вимоги про відшкодування 19920,00 грн. збитків, понесених внаслідок сплати відповідачем штрафних санкцій на користь контрагента в зв'язку з неподачею автомобіля під завантаження (а.с.70). Доказів направлення даної претензії позивачу відповідачем не надано.

Відповідач склав угоду про залік зустрічних вимог від 20.10.2014р., в якій визначив про припинення зобов'язань на суму 19920,00 грн., що виникли в зв'язку з прийняттям претензії. Дану угоду позивач не підписав (а.с.71). Доказів направлення даної угоди позивачу відповідачем не надано.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що заборгованість перед позивачем становить 2107,95 грн., а зобов'язання в розмірі 32252,25 грн. припинилися шляхом зарахування зустрічних вимог.

Проте з даним твердженням суд не погоджується з наступних підстав.

За статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

В п. 5.4 Договору визначено, що у разі пред'явлення претензій до перевізника в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за цим договором, замовник має право утримувати суму претензії при оплаті неналежно виконаного перевезення , надавши документ, що підтверджують претензію.

В даному випадку відповідач заявив вимоги про зменшення вартості послуг по заявці № 26/08/14 в зв'язку з невиконанням заявки № 02/09/14, тобто по різним заявкам на перевезення, що не передбачено п. 5.4 Договору.

Також, відповідачем не надано доказів, що підтверджують викладені в претензіях обставини порушення договору.

Заявка № 02/09/14 від 02.09.2014р. позивачем не підписана. Доказів направлення цієї заявки позивачу відповідач суду не надав. Надані відповідачем витяги з електронної пошти не є належним доказом, оскільки не містять відомостей щодо змісту направленої заявки (а.с.53-60). Крім того, за п. 5.1 Договору заявка повинна бути письмово узгоджена сторонами.

Відповідачем також на не надано належних доказів надсилання позивачу претензій та угод про залік зустрічних вимог. Надані відповідачем витяги з електронної пошти не є належним доказом, оскільки не містять відомостей щодо змісту направленої кореспонденції. Крім того, за умовами Договору сторони узгодили можливість направлення засобами електронної пошти лише заявок, проте щодо претензій та угод про зарахування такого узгодження не було.

Частиною третьою ст. 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

В п.1.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.

Отже, на підставі ст. 601 ЦК України зарахування може бути проведено лише щодо однорідних за своєю правовою природою вимог.

В даному випадку заборгованість за послуги з перевезення та визначені в претензіях штраф та збитки не є однорідними за своєю правовою природою, оскільки штраф та збитки не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань. Тому ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні на підставі ст. 601 ЦК України.

З огляду на зазначене, зазначені відповідачем у відзиві та претензіях обставини не є підставою для припинення його зобов'язання зі сплати боргу за первезення, оскільки проведення вказаного зарахування не відповідає вимогам законодавства.

При цьому відповідач не позбавлений права звернутися до відповідача з позовом про стягнення вказаних нарахувань в загальному порядку.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 33780,26 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 2579,74 грн. основного боргу слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю, оскільки позивачем не доведено вірність обрахованого валютного курсу на цю суму.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з простроченням оплати вартості послуг позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 409,42 грн. - 3% річних за період 14.11.2014р. - 30.03.2015р. та 5054,04 грн. інфляційних за період 14.11.2014р. - 30.03.2015р.

При цьому позивачем нараховано річні на завищену суму боргу. Враховуючи визначену судом суму заборгованості в розмірі 33780,26 грн., сума 3% річних за період 14.11.2014р. - 30.03.2015р. становить 380,37 грн . В цій частині позов підлягає золоволенню.

В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних слід відхилити за їх безпідставністю.

Нарахована позивачем сума інфляційних не перевищує розрахункову за вказаний період. Отже, вимоги про стягнення 5054,04 грн. інфляційних підлягають задоволенню. Розрахунок суду - залучено до справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "ТМ-ТРАНСАВТО" (вул. Переяславська, буд. 21, кімната 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 38984209) на користь Фізичної особи-підприємця Бабюк Василя Володимировича (вул. Ботанічна, буд. 9, кв.1, м. Рівне, 33000; ідентифікаційний номер 2339003534) 33780 грн. 26 коп . основного боргу, 5054грн. 04 коп . інфляційних, 380грн. 37 коп . - річних, 1717грн. 38 коп . витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 02.06.2015р.

Суддя Безрук Т. М.