Рішення

від 27.05.2015 по справі 922/2113/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р.Справа № 922/2113/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдорсервіс", м. Харків до 1. Приватного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод", м. Дніпропетровськ , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія"Укр-ленд", м. Харків про стягнення 12678,59 грн. за участю представників сторін:

позивача - Овчаренко О.Е., довіреність від 05.05.2015 року;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промдорсервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-ленд" про стягнення 12678,59 грн., з яких: 8140,00 грн. основного боргу, 2000,46 грн. пені, 1812,31 грн. інфляційних втрат, 225,82 грн. 3% річних, а всього 12178,59 грн. просить стягнути з першого відповідача та солідарно стягнути з відповідачів грошові кошти у розмірі 500,00 грн. Позивач обгрунтовує позовні вимоги невиконанням першим відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки № 14015 від 30.01.2014 року, які були забезпечені договором поруки від 30.01.2015 року укладеним з другим відповідачем. Судові витрати позивач просить покласти на першого відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 травня 2015 року розгляд справи відкладено на 27 травня 2015 року.

У судовому засіданні 27 травня 2015 року був присутній представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про причину неявки суд не повідомили, про час місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, судом встановлено наступне.

30 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промдорсервіс" (позивачем) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (першим відповідачем) був укладений Договір поставки № 14015.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1. 1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника товар, відповідно до специфікації, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 1.2. Договору, найменування товару - Вентиль ВВ - 32 к тепловозу ТЕМ - 15.

Відповідно до п. 5.1. Договору, поставка здійснюється на протязі 5 днів тільки в разі письмового повідомлення (згоди) замовника.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання накладної на приймання товару.

Представник Замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаного в рахунку-фактурі або накладній, розписатися за отримання товару та видати Постачальнику доручення на отримання даної партії товару (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору, загальна сума до договору складає - 9300,00грн.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8640,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13 від 05.02.2014 року, підписаною уповноваженим представником Замовника на підставі довіреності № 80 від 05.02.2014 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, перший відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором, оскільки не сплатив за поставлений товар в строк до 30.04.2014 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8640,00грн.

16 січня 2015 року позивач звернувся до першого відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором, проте вказана вимога позивача була залишена без відповіді.

30 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промдорсервіс" (позивачем, кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-ленд" (другим відповідачем, поручителем) був укладений договір поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки б/н від 30.01.2015 року, Поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" по зобов'язанням, що виникли за договорами поставки № 14015 від 30.01.2015 року та № 14190 від 25.09.2014 року, які були укладені між Кредитором та Боржником.

Пунктом 2.2. Договору поруки передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов'язання.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору у сумі, що дорівнює 500,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки, поручитель не пізніше 5-ти робочих днів після одержання повідомлення, зобов'язаний вжити заходів щодо виконання зобов'язань за основним договором у тому числі по поверненню сплачених грошових коштів за товар.

02 лютого 2015 року позивач звернувся до другого відповідача з вимогою про вжиття заходів щодо виконання зобов'язань за основним договором у тому числі по поверненню сплачених грошових коштів, а також про повернення грошових коштів в сумі 500,00 грн. протягом 5-ти днів з моменту отримання даної вимоги.

Однак, оскільки вимоги позивача щодо погашення заборгованості відповідачами виконані не були, останній звернувся до суду з позовом за захистом свого права та законних інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, заборгованість першого відповідача перед позивачем за Договором поставки № 14015 від 30.01.2014 року складає 8640,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 8640,00 грн. основного боргу, з яких 8140,00 грн. підлягає стягненню з першого відповідача та 500,00 грн. з другого відповідача.

Розглядаючи питання щодо стягнення з першого відповідача пені у розмірі 2000,46 грн. за період з 30.04.2014 року по 13.03.2015 року, даючи правову оцінку вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, п. 11.4. Договору поставки, сторони визначили, що за несвоєчасне перерахування коштів згідно п. 7.2 даного Договору, Замовник виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем була нарахована пеня за період з 30.04.2014 року по 13.03.2014 року, тобто за 318 днів прострочення платежу, що суперечить діючому законодавству, оскільки відповідно до ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши суму пені за шість місяців, починаючи з 30.04.2014 року, суд дійшов висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з першого відповідача складає 973,60 грн. В частині стягнення пені у розмірі 1026,86 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з першого відповідача 3% річних в розмірі 225,82 грн. за період з 30.04.2014 року по 13.03.2015 року та 1812,31 грн. інфляційних втрат за період травень 2014 - березень 2015, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, а також розрахунок визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з першого відповідача 3% річних у сумі 225,82 грн. та інфляційних втрат в сумі 1812,31 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, 553, 554, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства " Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдорсервіс" (61042, м. Харків, вул. Гарібальді, буд. 5, кв. 34, код ЄДРПОУ 33818847) - 8140,00 грн. основного боргу, 973,60 грн. пені, 1812,31 грн. інфляційних втрат, 225,82 грн. 3% річних, 1606,98 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укр-ленд" (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 1, офіс 301, код ЄДРПОУ 38000269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промдорсервіс" (61042, м. Харків, вул. Гарібальді, буд. 5, кв. 34, код ЄДРПОУ 33818847) - 500,00 грн. заборгованості, 72,05 грн. судового збору.

Видати накази суду після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1026,86 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 02.06.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2113/15