Рішення

від 26.05.2015 по справі 927/586/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

26 травня 2015 року Справа № 927/586/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "А-МЕГА АВТО",

юридична адреса: пр. В. Порика, 17, м. Київ, 04208

поштова адреса: вул. Дніпропетровська, 22, м. Київ, 03151

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинтехсервіс",

вул. Любецька, 163, м. Чернігів, 14026

Предмет спору: про стягнення 14303,49 грн

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився (Кочмарьова Т.О., довіреність № б/н від 01.09.2014, представник - присутній у судовому засіданні 13.05.2015)

Від відповідача: Ляховець В.М., договір про надання правової допомоги від 07.05.2015 №04-юр, свідоцтво №375 від 05.03.2008, - адвокат

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "А-МЕГА АВТО" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинтехсервіс" про стягнення 9826 грн боргу, 1220,50 грн пені, 1245,27 грн інфляційних втрат, 99,89 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу № Ц-447 від 30.12.2013, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 9826,00 грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 17.04.2015 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 28.04.2015.

Ухвалою суду від 28.04.2015 розгляд справи відкладався на 13.05.2015.

У судове засідання 13.05.2015 з'явились представник позивача та представник відповідача.

Від представників сторін клопотань про фіксацію судового засідання технічними засобами не надходило.

Представником позивача у судовому засіданні 13.05.2015 подано заяву № 169 від 07.05.2015 про збільшення позовних вимог.

У поданій заяві позивач збільшує позовні вимоги в частині нарахування інфляційних втрат, процентів річних та пені, і просить суд стягнути з відповідача 9826,00 грн основного боргу, 1901,20 грн пені, 2440,96 грн інфляційних втрат, 135,33 грн 3% річних, всього 14303,49 грн згідно наданих розрахунків, крім того, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає зазначену заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

У судовому засіданні 13.05.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням збільшення їх розміру та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву, наданому у судовому засіданні 13.05.2015, представник відповідача зазначив, що серед інших поставок позивачем було поставлено неякісний товар, а саме три акумулятори «VIRBAC» classic 6СТ-95-А3 згідно видаткової накладної № Чн6194 від 13.01.2014 на загальну суму 1800,00 грн. Оскільки звернення відповідача щодо повернення або заміни неякісного товару позивачем було залишено без розгляду, той направив позивачу акт взаєморозрахунків за період: 4-й квартал 2014 року, у якому пропонувалось зменшити розмір основної заборгованості шляхом повернення неякісних акумуляторів на суму 1800,00 грн, але цей акт не був прийнятий позивачем.

Як зазначає представник відповідача, спірна заборгованість у розмірі 9826,00 грн не виплачувалась у зв'язку з відмовою позивача виконати свої обов'язки у разі поставки неякісного товару.

Представник позивача, у свою чергу, не погодився з правовою позицією відповідача, зазначаючи, що це є незалежні одна від одної окремі поставки, а тому спірні питання повинні вирішуватись окремо у відповідному порядку, оскільки поставка неякісного товару не є предметом спору.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.05.2015.

26.05.2015 у судове засідання з'явився уповноважений представник відповідача. Уповноважений представник позивача у судове засідання не з'явився. Уповноважений представник позивача був належним чином повідомлений про час і місце засідання, про що свідчить його розписка та протокол судового засідання від 13.05.2015.

До початку судового засідання від представника позивача факсимільним зв'язком надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними документами у матеріалах справи. Також, у клопотанні зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановив суд, 30 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-МЕГА АВТО» (Продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шинтехсервіс" (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу № Ц-447 (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язаний передати, а Покупець прийняти й оплатити продукцію відповідно до нижче перерахованих положень даного Договору. Найменування продукції вказується у видаткових накладних до кожної партії, які підписуються обома сторонами, і є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2 Договору).

За умовами п. 3.1 Договору ціна товару вказується у протоколі узгодження цін, який підписується разом із укладанням договору та є невід'ємною частиною договору.

Покупець оплачує товар, що поставляється Продавцем, за ціною, зазначеній у накладній, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 30 календарних днів з дати поставки (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31 грудня 2014 року. Кожна сторона має право у односторонньому порядку розірвати даний Договір, попередивши про це іншу сторону за 30 (тридцять) календарних днів до дати розірвання (п.6.3 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на суму 9826,00 грн. (у т.ч. ПДВ) зідно видаткових накладних № Чн6491 від 06.10.2014 на суму 3940,00 грн та № Чн6512 від 31.10.2014 на суму 5886,00 грн, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженого представника останнього на вищевказаних накладних, засвідченим печаткою ТОВ "Шинтехсервіс". Крім того, представник відповідача у судовому засіданні визнав отримання цього товару у повному обсязі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання по передачі товару відповідачеві на підставі укладеного між сторонами Договору, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень.

Судом встановлено, що відповідач в обумовлений Договором термін оплату за поставлений товар не здійснив.

03 грудня 2014 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію, яка залишена відповідачем без розгляду.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, у результаті невиконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у відповідача станом на день прийняття рішення утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 9826,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Будь-які претензії щодо якості, поставленого згідно видаткових накладних № Чн6491 від 06.10.2014 та № Чн6512 від 31.10.2014, товару у відповідача відсутні.

Частиною 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Посилання відповідача на поставку позивачем неякісного товару (трьох акумуляторів «VIRBAC» classic 6СТ-95-А3) згідно видаткової накладної № Чн6194 від 13 січня 2014 року як на обґрунтування відмови від оплати заборгованості по заявленим у позовній заяві видатковим накладним, судом до уваги не приймаються, оскільки встановлення обставин поставки за накладною № Чн6194 від 13 січня 2014 року не є предметом дослідження у справі, а зазначена поставка не є предметом спору.

Суд розцінює, що відповідач фактично намагався застосувати оперативно-господарські санкції, які Договором не передбачені, а тому такі його дії є неправомірними.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача у частині стягнення 9826,00 грн основного боргу відповідають нормам матеріального права та умовам Договору, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

За порушення Покупцем строків перерахування коштів за поставлений товар визначеного у п. 3.2 цього Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день прострочення, від суми, яку належить перерахувати Продавцю відповідно до умов цього Договору за кожен календарний день прострочення (п.6.1 Договору).

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у термін, визначений умовами Договору, з урахуванням положень ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 1901,20 грн за період з 06.11.2014 по 07.05.2015, 3 % річних у розмірі 135,33 грн за період 06.11.2014 по 07.05.2015 та інфляційні втрати у розмірі 2440,96 грн за період листопад 2014 - травень 2015, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні втрати, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012р. у справі № 6-49цс12 та від 24 жовтня 2011р. у справі № 6-38цс11.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Отже, нарахування пені за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань повинно здійснюватись у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

Як зазначено у пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно п.1.12 Постанови № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Суд встановив, що позивачем при визначені періоду прострочення виконання грошового зобов'язання згідно видаткової накладної № Чн6512 від 31.10.2014 не враховано положення чинного законодавства щодо обрахування строків, відповідно до яких граничним терміном оплати є 01 грудня 2014 р., а датою початку періоду прострочення є, відповідно, 02 грудня 2014 р., що зменшує період нарахування пені та 3% річних на один день 01.12.2014.

Крім того, невірно визначено шестимісячний період нарахування пені. Оскільки початком періоду прострочення оплати грошового зобов'язання згідно видаткової накладної № Чн6491 від 06.10.2014 є 06.11.2014, шестимісячний строк нарахування пені повинен закінчуватись 06.05.2015. Таким чином, позивачем помилково нараховано пеню за 07.05.2015.

Зважаючи на вищевикладене, розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України становить 1890,22 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення пені за несвоєчасну оплату поставленого товару підлягають частковому задоволенню у розмірі 1890,22 грн.

Розмір процентів річних, нарахованих на суму боргу згідно видаткової накладної №Чн6512 від 31.10.2014, становить 76,23 грн. Перерахований судом розмір процентів у відповідності до приписів чинного законодавства України у межах визначеного позивачем періоду становить 75,95 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем на 0,28 грн, а тому позовні вимоги у частині стягнення процентів річних за несвоєчасну оплату товару, поставленого згідно видаткової накладної № Чн6512 від 31.10.2014 підлягають частковому задоволенню у розмірі 75,95 грн.

Загальна сума процентів річних, яка підлягає стягненню складає 135,05 грн.

Розрахунок інфляційних втрат здійснено відповідно до норм матеріального права та умов Договору, а тому вимоги позивача про їх стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

За наявних обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинтехсервіс", (вул. Любецька, 163, м. Чернігів, 14026, код ЄДРПОУ 38509831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МЕГА АВТО", (юридична адреса: пр. В. Порика, 17, м. Київ, 04208, поштова адреса: вул. Дніпропетровська, 22, м. Київ, 03151, р/р 26004014039189 у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 380333, код ЄДРПОУ 36471822) 9826,00 грн боргу, 1890,22 грн пені, 135,05 грн 3% річних, 2440,96 грн інфляційних втрат та 1827,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.06.2015.

Суддя В.В.Шморгун

.