Рішення

від 29.05.2015 по справі 925/659/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 року Справа № 925/659/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Пізіна К.Ю. за довіреністю у справі;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" до приватного підприємства "Друг" про стягнення 19 044,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 044,05 грн. з яких: 15 813,00 грн. грн. основного боргу, 2 958,39 грн. пені, 272,66 грн. 3 % річних на підставі договору поставки № 45/13-1 від 04 січня 2013 року укладеного між сторонами. У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача в порядку ст. 75 ГПК України.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у справі документи, судом було встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 45/13-1 від 04 січня 2013 року (а.с.11-12), у відповідності до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача в кількості визначеній відповідно до п. 1.2 договору Товар, а відповідач в порядку та на умовах , визначених у цьому договорі , зобов'язався прийняти та оплатити його (пункт 1.1 договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). До відносин поставки застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він свої зобов'язання по договору виконав повністю, поставивши відповідачу товар (молочна продукція), що підтверджується видатковими накладними:

- № 8/27-58 від 27 серпня 2014 року на суму 3 828 грн. ( а.с. 17);

- № 8/30-63 від 30 серпня 2014 року на суму 6 090 грн. ( а.с. 18);

- № 8/30-63 від 30 серпня 2014 року на суму 936 грн. ( а.с. 18);

- № 9/02-25 від 02 вересня 2014 року на суму 4 959 грн. ( а.с. 19);

Всього товару відповідачу передано на суму 15 813,00 грн.

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав. За загальним правилом, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі або передачі товаро - супровідних документів на нього.

У кожній із вказаних накладних міститься посилання на укладений між сторонами договір № 45/13-1 від 04.01.2013 року.

Згідно п. 4.1 договору оплата товару здійснюється відповідачем у гривнях, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача або внесенням коштів в касу позивача на протязі 7 (семи) днів з моменту фактичної поставки Товару.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

10 вересня 2014 року позивач направив на адресу відповідача претензію (а.с. 13) з вимогою сплатити заборгованість в сумі 17 661,00 грн. в строк, визначений у ст. 7 ГПК України.

24 вересня 2014 року відповідач направив позивачу гарантійний лист № 40 (а.с. 20), яким гарантував сплати заборгованість в сумі 12 963,04 грн. із розстроченням до 21 жовтня 2014 року.

За доводами позивача, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, з чого і виник спір.

Строк проведення повного розрахунку за отриманий товар на час прийняття рішення по справі для відповідача вже є таким, що настав, доказів сплати боргу у справу не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 15 813,00 грн. основного боргу за товар.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за всі періоди прострочення оплати товару за кожною накладною в сумі 272,66 грн. (розрахунок а.с. 5).

Доказів проведення відповідачем розрахунків із позивачем по 3% річних у справу не подано.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 272,66 грн. за відповідні періоди (з 03.09.14 по 03.04.2015 в розрізі кожної накладної), встановив правильність їх нарахування, та задовольняє позов в цій частині.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 958,39 грн. посилаючись на пункт 6.4. договору, згідно з яким в разі порушення відповідачем строків оплати Товару, передбачених п. 4.1. договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення виконання, включаючи день оплати.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій (до яких відносяться неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умов, які б збільшували можливий період нарахування пені, договір між сторонами № 45/13-1 від 04.01.2013 року не містить.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 2 958,39 грн. за відповідні періоди (а.с. 5), встановив неправильність їх нарахування, оскільки позивач не врахував обмежувальний шестимісячний період нарахування :

- по накладній № 8/27-58 від 27.08.2014 року вірним для нарахування пені є період з 03.09.2014 по 03.03.2015 року і належна сума пені становить лише 542,11 грн.;

- по обох накладних № 8/30-63 від 30.08.2014 року вірним для нарахування пені є період з 06.09.2014 по 06.03.2015 року і належна сума пені становить лише 1 015,21 грн.;

- по накладній № 9/02-25 від 02.09.2014 року вірним для нарахування пені є період з 09.09.2014 по 09.03.2015 року і належна сума пені становить лише 730,81 грн.

В загальній сумі пеня становить лише 2 288,13 грн.

Доказів про сплату пені на користь позивача відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення належить 2 288,13 грн. пені, а в решті вимог у цій частині позивачу слід відмовити повністю через неправомірність нарахування частини пені.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач довів правомірність своїх позовних вимог, однак позов підлягає до часткового задоволення - з відповідача на користь позивача слід стягнути лише 15 813,00 грн. основного боргу за товар, 272,66 грн. 3 % річних та 2 288,13 грн. пені.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 827,00 грн. судового збору повністю, оскільки спір виник з вини відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Друг" (ідентифікаційний код 14192960, м. Черкаси, вул. Смілянська, 52) на користь публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (ідентифікаційний номер 00447480, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Пролетарська, 28 ) -- 15 813,00 грн. основного боргу за товар, 272,66 грн. як 3 % річних та 2 288,13 грн. пені на підставі договору поставки № 45/13-1 від 04 січня 2013 року та 1827,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 02 червня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських