Постанова

від 25.05.2015 по справі 43/293-04

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа № 43/293-04

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.,

при секретарі Логвін О.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Жесткова І.Є. (дов.№271/810 від 25.11.2014р.),

відповідача - Повелиці Г.В. (дов.№016/16 від 08.01.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (вх.№2759 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі №43/293-04

за позовом ДКП КГ "Харківкомуночиствод", м. Харків

до ДП "Завод ім. В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 610113,94 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі №43/293-04 (суддя Сальнікова Г.І.) відмовлено у задоволенні заяви ДП "Завод ім. В.О. Малишева" про визнання наказу господарського суду Харківської області від 28.02.2005р. по справі №43/293-04 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу від 20.04.2015р. у справі № 43/293-04 та постановити нову, якою визнати наказ господарського суду Харківської області від 28.02.2005р. по справі №43/293-04 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ДП "Завод ім. В.О. Малишева" основної заборгованості в сумі 324625,68 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на "25" травня 2015 р. о 12:30 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Істоміна О.А., суддя Тарасова І.В.

Розпорядженням голови суду від 22.05.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач стверджує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено вимоги ст.43 ГПК України. Апелянт вважає, що списання заборгованості ДП «Завод імені В.О.Малишева» у розмірі 18570782,33 грн. перед КП «Харківкомуночиствод» відбулося, до складу якої, зокрема, входить заборгованість встановлена наказом господарського суду Харківської області по справі №43/293 -04 від 28.02.2005 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив суд скасувати ухвалу від 20.04.2015р. у справі №43/293-04 та ухвалити нову, якою визнати наказ господарського суду Харківської області від 28.02.2005р. по справі №43/293-04 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ДП "Завод ім. В.О. Малишева" основної заборгованості в сумі 324625,68 грн.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її незаконною та необґрунтованою з підстав, зазначених у запереченнях (вх.№8106) на апеляційну скаргу. Просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу. Судові витрати покласти на ДП «Завод імені Малишева».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, та заперечень на неї, заслухавши повноважних представників сторін, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2005 року по справі №43/293-04 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Завод імені В.О.Малишева» на користь Державного комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» 324625,68 грн. основного боргу, 1700,00 грн. державного мита та 118 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено (а.с.65-а.с.66).

28.02.2005 року господарським судом Харківської області видано наказ №43/293-04 (а.с.68).

08.04.2015 року ДП Завод ім. В.О. Малишева звернулося до господарського суду Харківської області із заявою (вх.№13927) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи її тим, що між ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та КП "Харківводоканал" було підписано акт звіряння заборгованості, відповідно до якого заборгованість боржника перед КП "Харківводоканал" у розмірі 18 570 782,33 грн. є списаною (а.с.115-а.с.116).

В обґрунтування заяви боржник зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення. На виконання вимог вищевказаного Закону в передбаченому порядку КП "Харківводоканал" та ДП "Завод ім. В.О. Малишева" було підписано акт звіряння заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, 3% річних, інфляції, судових витрат, індексації, що обліковувалась станом на 01.09.2012 року і не сплачена станом на 30.10.2012 року. Узгоджена, зокрема, сума до списання кредитором становить 18570782, 33 грн.

Заявник вважає, що, враховуючи приписи п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", свідчить про те, що заборгованість боржника перед стягувачем у розмірі 18570782,33 грн. згідно з актом звіряння заборгованості є списаною з моменту (з дати) підписання такого акту, а тому наказ від 28.02.2005 року у справі №43/293-04 слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Факт списання заборгованості підтверджується ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року по справі № 5023/10655/11 (т.1, а.с.117-118) та постановою Вищого Господарського суду України по справі № 5023/10655/11 від 23.04.2013 року (т.1, а.с.119-120), якими вимоги стягувача до боржника в сумі 18570782,33 грн. відхилені під час розгляду справи про визнання банкрутом ДП "Завод ім. Малишева".

Статтею 117 ГПК України передбачено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

З огляду на вищенаведену норму законодавства, зокрема, ч.4 ст.117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, однією з підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є той факт, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вже зазначалося, 28.02.2005 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2005 року по справі №43/293-04 було видано наказ про стягнення з Державного підприємства „Завод імені В.О. Малишева" на користь Комунального підприємства „Харківводоканал" 324625,68 грн. заборгованості, 1700,00 грн. державного мита та 118 грн. судових витрат.

Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" № 5213-VІ від 06.09.2012 року визначено, що цей Закон визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну "Укроборонпром" (далі - підприємства оборонно-промислового комплексу). Вказаний Закон набрав чинності 30.10.2012 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. за №993 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" підприємство боржника - ДП "Завод ім. В.О.Малишева" включено до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" - вирішення питань заборгованості за природний газ, електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення, на умовах, визначених цією статтею, підлягають списанню відповідно до п.3 заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за надані їм послуги з водопостачання та водовідведення перед суб'єктами господарювання, що надають послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом (пункт 4).

Частина 2 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" №5213-VІ від 06.09.2012 року визначає порядок списання заборгованості.

Списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи, у тому числі, суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;

5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" №5213-VІ від 06.09.2012 року визначено порядок списання заборгованості, за яким кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Саме зазначені комісії складають акти звіряння, а датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до заяви боржника надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.10.2012р., який зі сторони стягувача підписаний заступником директора Департаменту зі збуту по роботі з абонентами юридичними особами Л.Д. Епишевою (довіреності на підписання вказаною особою акту поданого боржником матеріали справи не містять), зі сторони боржника - ДП "Завод ім. В.О. Малишева" підписаний особою прізвище якої не вказано, не вказано також посади цієї особи, відсутня печатка підприємства.

Відповідно до п. 5.23 ДСТУ підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ, особистого підпису, ініціалів і прізвища. Пункт 5.11 ДСТУ передбачає вказівку дати складання документа, пунктом 5.14 ДСТУ передбачена вказівка на місце складання документа.

В Акті звірки взаємних розрахунків станом на 30.10.2012р. не вказані такі обов'язкові реквізити, як назви посад осіб, які підписували документ, ініціали, прізвище (а.с.122).

З матеріалів справи вбачається, що наявний у справі акт звіряння з ДП "Завод ім. В.О. Малишева" підписаний особою, яку неможливо ідентифікувати, оскільки відсутня інформація про її посаду і прізвище, відповідно, неможливо встановити повноваження цієї особи на підписання вказаного акту, що унеможливлює ідентифікувати складання цих актів саме повноважним складом комісії.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено погодження акту органом, уповноваженим управляти підприємством, якщо у "статутному капіталі підприємства-учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі.

Відповідно до п. 5.24 ДСТУ, гриф погодження розміщують нижче реквізиту "Підпис". Він складається зі слова ПОГОДЖЕНО (без лапок), назви посади особи, яка погоджує документ (разом з назвою організації), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища, дати погодження. Такі реквізити відсутні у наданих до матеріалів справи актах.

Списання заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення підприємствам оборонно-промислового комплексу, зокрема, ДП "Завод ім. В.О. Малишева", є одночасною і взаємопов'язаною процедурою із списанням заборгованості КП "Харківводоканал" перед АК "Харківобленерго". Законом прямо вказано, що акти звіряння повинні бути взаємно погоджені учасниками процедури списання, тобто всіма суб'єктами, у яких виникає обов'язок списання дебіторської заборгованості та кореспондуюче йому право списання кредиторської заборгованості. У разі підписання тільки двостороннього акту звіряння, без погодження з всіма зацікавленими учасниками процедури, порушуються права інших учасників процедури списання, встановлені Законом № 5213.

Матеріали справи містять лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05.04.2013 за № КМ/3-13-1334, в якому вказано, що у зв'язку із особливостями процесу взаємовідносин між підприємствами оборонно-промислового, житлово-комунального та паливно-енергетичного комплексами для успішної реалізації Закону № 5213 необхідно прийняття порядку, яким детально визначається механізм списання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, електричну та теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення (а.с.136).

Колегія суддів зазначає, що акт звіряння, підписаний КП "Харківводоканал" та ДП "Завод ім. В.О. Малишева" відповідно до визначення ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) є первинним документом бухгалтерського обліку та повинний містити реквізити, встановлені Законом № 996. Однак, вказаний акт не відповідає вимогам Закону №996, а також вимогам ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована систем організаційно-розпорядчої документації", затвердженої наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003р.

Таким чином, акт звіряння взаємних розрахунків, наданий із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не відповідає Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та не підтверджує списання заборгованості.

Відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників у ДК "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" підлягають списанню відповідно до п.3 заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за надані їм послуги з водопостачання та водовідведення перед суб'єктами господарювання, що надають послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом (пункт 4).

Отже, Законом не передбачено списання сум судового збору, стягнутого судовими наказами з боржника. Суми судового збору не підлягають списанню і на даний час боржником не сплачені.

В пункті 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 зазначено, що частина четверта статті 117 ГПК містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: - якщо його видано помилково; - якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи не містять доказів в підтвердження створення відповідної комісії ДП "Завод ім. В.О. Малишева", передбаченої п.2. ч.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" № 5213-VІ від 06.09.2012 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на ту обставину, що заборгованість боржника перед стягувачем списана у розмірі 18 570 782, 33 грн., однак в акті звіряння вказана інша сума, а саме: 19 053 824,99 грн. (а.с.122).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2013 року по справі № 5023/10655/11 та постанова Вищого господарського суду України по справі № 5023/10655/11 від 23.04.2013 року, якими вимоги стягувача до боржника в сумі 18570782,33 грн. відхилені під час розгляду справи про визнання банкрутом ДП "Завод ім. Малишева", обґрунтовано не прийняті місцевим господарським судом в якості доказів в підтвердження списання заборгованості, що має відношення до даної справи, оскільки із вказаних судових рішень не вбачається посилань на справу №43/293-04.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського про те, що відсутні підстави для визнання наказу господарського суду Харківської області від 28.02.2005 року по справі №43/293-04 таким, що не підлягає виконанню, а тому суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при винесенні ухвали господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства, через що його ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі №43/293-04 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02.06.2015р.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.