Постанова

від 26.05.2015 по справі 902/1754/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

26 травня 2015 року Справа № 902/1754/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Гулова А.Г.

за участю представників сторін:

позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовом - пред-ка Іскоростенського Д.А. (пост.дов. № 64 від 01.10.2014 р.)

відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" на рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.15 р. у справі № 902/1754/14 (суддя Кожухар М.С. )

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Нопосон-Агро"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола"

про стягнення 774169,07 грн.

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Нопосон-Агро"

про визнання недійсним пункту договору

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2015 р. у справі № 902/1754/14 задоволено частково позовні вимоги за первісним позовом ТОВ"Нопосон-Агро" до ТОВ "Агрикола" про стягнення 667205,95 грн. Вирішено стягнути з ТОВ "Агрикола" на користь ТОВ "Нопосон-Агро" 468569,60 грн. заборгованості, 46040,96грн. інфляційних нарахувань, 46856,96 грн. штрафу, 47616,00 грн. пені та 12181,67грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення 58122,43 грн. пені та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агрикола" до ТОВ "Нопосон-Агро" про визнання недійсним пункту 9.5. договору поставки № НОП22/05/2014-1 від 22.05.2014 р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Агрикола" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2015 р. у справі № 902/1754/14 за первісним позовом ТОВ "Нопосон-Агро" до ТОВ "Агрикола" скасувати в частині стягнення з ТОВ "Агрикола" на користь ТОВ "Нопосон-Агро" 46856,96грн. штрафу та 47616,00 грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення, зменшивши суми штрафу та пені, які підлягають стягненню з ТОВ "Агрикола" на користь ТОВ"Нопосон-Агро".

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а відтак таким що підлягає скасування або зміні, оскільки, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зазначає, що наведену позицію, зокрема, викладено у п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Пояснює, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за первісним/позивача за зустрічним позовом про зменшення розміру неустойки, оскільки: ТОВ "Агрикола" виконано зобов'язання по спірним правовідносинам на 65 відсотків; отриманий ним препарат на даний час не реалізований і може бути реалізованим не раніше 3-ї декади вересня 2015 року; він знаходиться у важкому фінансовому становищі; сплачує кредит; загальний розмір неустойки, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 94071,63 грн., розмір якої є надмірно великий в порівнянні зі збитками, яких можливо зазнав позивач. Скаржник вважає, що позивачем за первісним позовом пред'явлено до стягнення борг з урахуванням інфляції, що цілком покриває збитки внаслідок знецінення національної валюти.

Таким чином, вважає, що господарський суд Вінницької області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та визнав встановленими недоведені обставини, у зв'язку із чим рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2015 р. у справі №902/1754/14 підлягає частковому скасуванню.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав свою позицію, пояснив, що ТОВ "Агрикола" знаходиться у важкому фінансовому становищі з огляду на наявність кредитів та дебіторської заборгованості, тому просить суд в порядку ст. 83 ГПК України зменшити розмір суми штрафу і пені, що підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нопосон-Агро" відзиву на апеляційну скаргу не надало. В судовому засіданні представник позивача за первісним/відповідача за зустрічним позовами проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та здійснення розтрочення сплати штрафу і пені, враховуючи конкретні обставини справи, зокрема, складний майновий стан саме позивача ТОВ «Нопосон-Агро», а не товариства «Агрикола». В обґрунтування своєї правової позиції посилався на ст.ст.509, 526, 546, 549, 550, 626 Цивільного кодексу України та ст.ст.193, 231, 224, 233 Господарського кодексу України.

Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2015 р. у справі № 902/1754/14 є законним та обґрунтованим, прйнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити його без змін.

Скаржник не забезпечив участь свого представника в судовому засіданні 26.05.2015 р., хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання /а.с.13-14,20 у т.2/. Колегія суддів вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги без участі представника скаржника за наявними у справі матеріалами, зважаючи, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, а пояснення були надані представником скаржника в судовому засіданні 14.04.2015 р.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

22.05.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Нопосон-Агро"/постачальник та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрикола"/покупець укладено договір поставки № НОП 22/05/2014-1, відповідно до якого постачальник зобов'язаний поставляти засоби захисту рослин, визначені у п.2.1 цього договору, а покупець - прийняти та оплатити в повному обсязі продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною /а.с.25-29/.

Під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником, замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Всі додатки до даного договору становлять невід'ємну частину договору /п.1.2. договору/.

Відповідно до п.7.1. договору ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України - гривні (з урахуванням податку на додану вартість) і вказується в додатках до цього договору. Вартість тари, упакування та маркування продукції включені у її вартість.

Розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється покупцем у безготівковому порядку в українській національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника або у готівковій формі шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Усі витрати, пов'язані з переказом коштів, несе покупець /п.7.4. договору/.

Датою оплати продукції вважається дата зарахування коштів, сплачених покупцем за поставлену партію продукції, на розрахунковий рахунок постачальника /п.7.5. договору/.

Оплата за партію продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: 1) 100% попередня оплата, 2) або на умовах відстрочення кінцевого платежу. Конкретні умови оплати визначаються в додатках до даного договору /п.7.7. договору/.

Згідно з п.9.3. договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом 10 календарних днів покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

У випадку несвоєчасної оплати продукції згідно з умовами даного договору протягом більше, ніж 10 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії продукції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати /п. 9.4. договору/.

За п.9.5. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно з умовами даного договору протягом більше, ніж 20 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 21 дня прострочення оплати відповідної партії продукції у розмірі 36 % річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2014 року, що стосується невиконаних зобов'язань фінансового, документального характеру, строком дії даного договору вважатиметься дата повного виконання сторонами даних зобов'язань /п.12.1. договору/.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

У додатках до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014р. сторони визначили умови поставки товару, його асортимент, кількість вартість та строк оплати. Так, відповідно до додатку № 1 від 26.05.2014 р. вартість товару становить 228312,00 грн. 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити протягом семи днів із дня підписання цього додатку /а.с.30/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 1 від 26.05.2014 р. на підставі видаткової накладної № 57 від 26.05.2014 р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на суму 228510,00 грн. /а.с.31/.

Відповідно до додатку № 2 від 09.06.2014 р. до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. вартість товару становить 86473,92 грн., 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити протягом десяти днів із дня підписання цього додатку /а.с.33/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 2 від 09.06.2014 р. на підставі видаткової накладної № 72 від 10.06.2014 р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на суму 86473,92 грн. /а.с.34/.

Відповідно до додатку № 3 від 13.06.2014 р. до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. вартість товару становить 45360,00 грн., 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити за один день до дати поставки товару /а.с.36/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 3 від 13.06.2014 р. на підставі видаткової накладної № 76 від 13.06.2014 р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на суму 45360,00 грн./а.с.37/.

Відповідно до додатку № 4 від 23.06.2014 р. до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. вартість товару становить 6048,00 грн., 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити до 04.07.2014 р./а.с.39/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 4 від 23.06.2014 р. на підставі видаткової накладної № 88 від 23.06.2014 р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на суму 6048,00 грн. /а.с.40/.

Відповідно до додатку № 5 від 25.06.2014 р. до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. вартість товару становить 45360,00 грн., 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити до 27.06.2014 р./а.с.42/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 5 від 25.06.2014 р. на підставі видаткової накладної № 91 від 25.06.2014 р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на суму 45360,00 грн./а.с.43/.

Відповідно до додатку № 6 від 08.07.2014 р. до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. вартість товару становить 5292,00 грн., 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити за день до дати поставки /а.с.45/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 6 від 08.07.2014 р. на підставі видаткової накладної № 102 від 08.07.2014 р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на суму 5292,00 грн. /а.с.46/.

Відповідно до додатку № 06/1 від 30.07.2014 р. до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. вартість товару становить 128586,00 грн., 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити до 08.08.2014 р./а.с.48/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 06/1 від 30.07.2014 р. на підставі видаткової накладної № 125 від 05.08.2014 р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на суму 128586,00 грн./а.с.49/.

Відповідно до додатку № 07 від 07.08.2014 р. до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. вартість товару становить 507000,00 грн., 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити до 15.09.2014 р./а.с.51/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 07 від 07.08.2014р. на підставі видаткової накладної № 129 від 08.08.2014 р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на суму 507000,00 грн. /а.с.52/.

Відповідно до додатку № 09 від 04.09.2014 р. до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. вартість товару становить 175560,00 грн., 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити до 01.11.2014 р./а.с.54/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 09 від 04.09.2014 р. на підставі видаткової накладної № 148 від 04.09.2014 р. на суму 43890,00 грн. та видаткової накладної № 147 від 04.09.2014р. на суму 131670,00 грн. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на загальну суму 175560,00 грн. /а.с.55/.

Відповідно до додатку № 10 від 18.09.2014 р. до договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. вартість товару становить 129240,00 грн., 100% вартості замовленого товару покупець зобов'язаний оплатити до 18.09.2014 р. /а.с.58/.

На виконання умов договору відповідно до додатку № 10 від 18.09.2014р. на підставі видаткової накладної № 163 від 18.09.2014р. позивач за первісним позовом передав, а відповідач за первісним позовом через представника, що діяв на підставі довіреності, отримав товар на загальну суму 129 240,00 грн./а.с.59/.

Таким чином, на виконання умов договору поставки № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. та додатків до нього позивачем за первісним позовом передано, а відповідачем за первісним позовом отримано товар на загальну суму 1357429,92 грн.

За отриманий товар відповідач ТОВ «Агрікола» розрахувався частково, що підтверджується платіжними дорученнями на суму 888860,32 грн. /а.с.111-123/. Заборгованість відповідача за первісним позовом становить 468569,60 грн., що є вартістю товару, отриманого згідно з додатками № 07 від 07.08.2014 р. та № 09 від 04.09.2014 р.

Отже, на умовах договору № НОП 22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. між сторонами склались правовідносини з поставки.

Згідно зі ст.ст.1-4, 181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до норм ст.265 ГК України та ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в установлений строк (строки) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Відповідно до п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки відповідач товариством «Агрікола» не надав суду доказів сплати боргу, який підтверджений матеріалами справи та не заперечується сторонами, суд першої інстанції, враховуючи конкретні обставини справи та вищенаведені норми, дійшов правильного висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 468569,60 грн. боргу.

Судом встановлено, що відповідач не виконав розрахунки у визначений договором строк, зокрема - у строк до 15.09.2014 р. не сплачено 293009,6 грн. за продукцію, одержану за додатком № 7 і у строк до 01.11.2014 р. не оплачена вартість продукції 175560, 00 грн., одержаної згідно з додатком № 9.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин є правомірною позовна вимога про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції в загальній сумі 46040,96 грн. за періоди прострочення відповідно з 16.09.2014 р. по 25.02.2015 р. та з 02.11.2014 р. по 25.02.2015 р. - за правильним розрахунком позивача ТОВ «Нопосон-Агро».

Оскільки несвоєчасне виконання грошових зобов'язань має місце, також є правомірними, такими, що відповідають нормам ст.ст.546,549,611-612 ЦК України, ст.ст.230-231 ГК України і Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вимоги про стягнення пені в сумі 47616,00 грн., обрахованій за періоди прострочення з 16.09.2014 р. по 25.02.2015 р. та з 02.11.2014 р. по 25.02.2015 р., та штрафу в сумі 46856,96 грн.

Разом з тим, позивачем, посилаючись на умови п.9.5. договору та ст..625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 58122,43 грн. як 36% річних, обрахованих з 06.10.2014 р. (за додатком № 7) та з 21.11.2014 р. (за додатком № 9) - згідно з розрахунком до заяви про зменшення позовних вимог /а.с.197-199 у т.1/.

Умовами п.9.5 визначено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно з умовами даного договору протягом більше, ніж 20 календарних днів, покупець також сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 21 дня прострочення оплати відповідної партії продукції у розмірі 36 % річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Відповідач за первісним позовом проти цих вимог заперечив та подав зустрічний позов про визнання недійсним пункту 9.5. укладеного сторонами договору поставки № НОП22/05/2014-1 від 22.05.2014 р. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що розмір передбаченої у п.5 договору пені /36% річних/ значно перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, отже не відповідає законодавству, зокрема, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому зазначений пункт договору має бути визнаний недійсним відповідно до ст.207 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність зустрічного позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням певного виду відповідальності, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, разом з тим суди при стягнення повинні визначити правовою природу такої відповідальності.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня як різновид неустойки характеризується ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Передбачена сторонами у п.9.5 договору штрафна санкція є саме пенею, а не річними за ст.625 ЦК України, які мають іншу правову природу - є компенсацією (платою) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом сторони у договорі не визначали розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Сторони вправі погоджувати розмір пені на свій розсуд, враховуючи норми ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, хоча розмір стягнення пені обмежений законом. Тому відсутні підстави для задоволення зустрічного позову товариства «Агррикола» з наведених у ньому підстав.

Оскільки судом встановлено, що за умовами п.9.5 передбачено саме стягнення пені, а не річних, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги ТОВ "Нопосон-Агро" про стягнення 36% річних на підставі п.9.5. договору та ст. 625 ЦК України. Колегією суддів враховано при цьому, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що не відповідає ст.61 Конституції України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 р. у справі № 8/5025/1402/12.

Колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи конкретні обставини справи.

Так, клопотання товариства «Агрикола» обґрунтоване тим, що ним виконано зобов'язання по спірним правовідносинам на 65 відсотків; отриманий ним препарат на даний час не реалізований і може бути реалізованим не раніше 3-ї декади вересня 2015 року; він знаходиться у важкому фінансовому становищі, сплачує кредит; загальний розмір неустойки, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 94071,63 грн., розмір якої є надмірно великий в порівнянні зі збитками, яких можливо зазнав позивач. Також, заявник посилався на те, що позивачем за первісним позовом пред'явлено до стягнення борг з урахуванням інфляції та 36% річних, що цілком покриває збитки внаслідок знецінення національної валюти.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд при прийнятті рішення вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Наведені відповідачем за первісним позовом обставини не є винятковими в розумінні норм п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Доводи щодо нереалізації отриманого від позивача препарату не мають значення, оскільки такі обставини покупця не є необхідною умовою виконання оплати за одержану продукцію. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Керуючись нормами п.3 ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України, суд має враховувати інтереси обох сторін. В даному випадку доводи скаржника щодо важкого фінансового становища спростовуються наданими ним документами. Так, звіт товариства «Агрикола» звіт про фінансові результати за 2014 рік свідчить, що товариством у 2014 році отримано чистий прибуток у розмірі 878,1 тис. грн. /а.с.174-175/. У той же час, наданий позивачем ТОВ «Нопосон-Агро» звіт про фінансові результати товариства за 2014 рік свідчить про отримані за результатом 2014 року збитки у розмірі 4952,1 тис.грн. /а.с.193/.

З урахуванням наведеного відсутні підстави вважати, що заявлені до стягнення суми штрафу і пені не є надмірно великими порівняно із збитками позивача за первісним позовом. Позивач самостійно зменшив розмір позовних вимог, зокрема, на суму індексації, а позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 36 % річних задоволенню не підлягають.

За наведених обставин в їх сукупності колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2015 р. у справі № 902/1754/14 відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" залишити без задоволення., рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2015 р. залишити без змін.

Матеріали справи № 902/1754/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.