Постанова

від 29.05.2015 по справі 815/2198/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2198/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2015 року

16год.20хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області, в якій позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 723 грн. 60 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області.

Відповідач заперечення на позов не надав, у судове засідання 27.05.2015р. не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином та завчасно, що підтверджується її особистим підписом у довідковому листі

Позивач в адміністративному позові просив суд розглядати справу за його відсутності.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011 року , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою.

Згідно ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від 09 липня 2003 року , джерелами формування коштів Пенсійного фонду є страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та інших законів до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області.

Відповідно до картки особового рахунку платника фізична особа-підприємець ОСОБА_1 станом на 17.12.2014 року має заборгованість в сумі 723, 60 грн., яка виникла у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків згідно рішення №90.

25.02.2014 року позивачем було прийнято рішення №90 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким застосовано до відповідача штрафні санкції та нарахована пеня на загальну суму 723,60 грн. за період прострочки з 31.03.2010р. по 17.03.2012р.

Так, відповідачем до матеріалів справи були додані документи, що підтверджують сплату заборгованості по страховим внескам (, вимога, квитанція, постанова про закінчення виконавчого провадження). Відповідач сплатив суму нарахованих страхових внесків, проте сума штрафних санкцій за несвоєчасну сплату та пеня залишились несплаченими.

Рішення позивача оскаржено не було, а отже визначена ним сума є узгодженою.

Згідно з абзацом 34 частини 1 статті 1 Закону України №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до положень статей 14 , 15 Закону України №1058-IV ФОП ОСОБА_1 відноситься до страхувальників та є платником страхових внесків.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України №1058-IV , що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески

Абзацом 1 частини 6 статті 20 Закону України №1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Частиною 10 статті 20 Закону України №1058-IV передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом , а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону України №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону України №1058-IV , що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 106 Закону України №1058-IV , що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону , в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону , вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України №1058-IV , який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин була встановлена відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України №1058-IV Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Згідно з частиною 14 статті 106 Закону України №1058-IV рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику. Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Абзацом 1 статті 15 Закону України №1058-IV встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ч.6 ст.128, ст. ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в сумі 723(сімсот двадцять три)грн. 60коп. на користь Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області (67500, Одеська область, смт.Комінтернівське, вул.Центральна, 33; код ЄДРПОУ 24528177, розрахунковий рахунок 2560330114010 в Комінтернівській філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 328845).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян