Ухвала

від 28.05.2015 по справі 815/1610/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1610/15

Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тарутинському районі Одеської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року УПФУ в Тарутинському районі Одеської області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області про стягнення суми витрат з виплати і доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 219,11 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що відповідач відмовляється прийняти до заліку для відшкодування суми пенсій, виплачених особам, яким призначено пенсію по інвалідності від трудового каліцтва незважаючи на те, що витрати на виплату та доставку таких пенсій підлягають відшкодуванню саме Фондом як належним страховиком.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на час настання нещасного випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були застрахованими особами, а тому не мають права для відшкодування пенсій за рахунок Фонду соціального страхування. Позивачем не надано доказів призначення пенсій вказаним особам саме внаслідок трудового каліцтва, а у Відділення відсутні будь-які документи на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.04.2015р. позов задоволено.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, тому саме він повинен відшкодувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті пенсії по інвалідності. Суд зазначив, що неприйняття відповідачем до заліку витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, виплачених за грудень 2014 року є неправомірним.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із неповним з'ясуванням обставин справи і порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов УПФУ в Тарутинському районі Одеської області залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що Відділення не є належним відповідачем у даній справі, так як відшкодування витрат, пов'язаних із виплатою відповідних пенсій здійснюється на центральному рівні, а кошти для відшкодування пенсії по інвалідності у Відділення не передбачені. Судом не враховано, що нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стався на території теперішньої Російської Федерації, тоді як Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань діє в межах України та здійснює страхування застрахованих осіб з дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на обліку в УПФУ в Тарутинському районі Одеської області перебувають ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва.

Трудове каліцтво вказаних пенсіонерів сталося у 1984 році, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про нещасний випадок на виробництві від 23.10.1984р. та від 24.12.1984р.

В Акті щомісячної звірки витрат за особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на грудень 2014 року зазначено суму виплачених пенсій (основний розмір), суму виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття та суму витрат з виплати і доставки пенсій, що підлягають відшкодуванню в загальному розмірі 3682,92 грн.

При цьому, відповідачем прийнято до заліку суму відшкодування у розмірі 3463,81 грн. та складено таблицю розбіжностей, в якій зазначено, що до зарахування не прийнято суму у розмірі 219,11 грн., що становить суму витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну. Тобто, не врахована сума витрат на виплату пенсій ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Задовольняючи позов УПФУ в Тарутинському районі Одеської області про стягнення суми витрат з виплати і доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 219,11 грн. суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва вказаним пенсіонерам (каліцтво на підприємствах, що розташовані на території СНД-РФ) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, як належного страховика.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ).

Відповідно до п.4 ст.25 вказаних Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З огляду на викладене, оскільки пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 вказаних Основ є Фонд, що, також, передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з ч.4 ст.26 цих же Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до п.5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

На підставі ч.2 ст.2 названого Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до п.«а» ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом (абзац 3).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду страхування відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як зазначено в абзаці сьомому того самого пункту, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, укладеної в м.Москві 13.03.1992р., пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року №5-4/4, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлені ним правила розраховані на відсутність спору між сторонами.

Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, та особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території України, є Фонд страхування. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.

Із врахуванням викладеного та наведених вище положень чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати, понесені УПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва на виробництві на території колишньої республіки СРСР підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у спорах цієї категорії, зокрема, у постановах від 12 червня 2012 року №21-165а12, від 21 травня 2013 року №21-129а13, від 12 листопада 2013 року у справі №21-388а13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на загальну суму 219,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Тарутинському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2015р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.