Рішення

від 26.05.2015 по справі 904/2642/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.15 Справа № 904/2642/15

За позовом Ленінської районної організації Профспілки працівників освіти і науки України у м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "БАНК "ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору та стягнення коштів у сумі 88966, 57 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Пономаренко Є.В. - представник за дов. б/н від 10.03.15

від відповідача: Головатюк І.В. - представник за дов. № б/н від 13.05.15

СУТЬ СПОРУ:

Ленінська районна організація профспілки працівників освіти і науки України в м. Дніпропетровську звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 2600.6.20408.01 від 03.11.2008 та стягнення основного боргу у сумі 88085, 71 грн. та пені у розмірі 880, 86 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на розрахунково-касове обслуговування № 12600.6.20408.01 від 03.11.2008 в частині закриття рахунку, відкритого на ім'я позивача та повернення позивачеві коштів у сумі 88085, 71 грн. та пені у розмірі 880, 86 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.05.2015.

05.05.2015 відповідач надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2015 розгляд справи було відкладено на 20.05.2015.

20.05.2015 через канцелярію господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що минув строк дії платіжного доручення від 10.03.2015 № 10, а також неможливість закриття поточного рахунку, так як на ньому обліковуються грошові кошти.

При цьому, відповідач зазначає, що звернення позивача до суду із позовною заявою, що є предметом розгляду у даній справі, є передчасним, оскільки останній не застосував заходів досудового регулювання даного спору, чим порушив вимоги ст. 6 Господарського процесуального кодексу України; не підлягає розгляду у господарських судах України, оскільки філія, до якої була подана позовна заява, не має статусу юридичної особи, а тому не може бути стороною у господарському процесі відповідно до ст. 21 ГПК України.

Разом з відзивом відповідач через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області надав клопотання, в якому просив: призначити судову експертизу комп'ютерної техніки і програмних продуктів, а саме: комп'ютерного блоку відповідача, на якому може міститися інформація, що відображає отримання відповідачем до виконання платіжного доручення позивача від 10.03.2015 № 10, а також програмних продуктів - програмної системи SR-BANK, за допомогою якої формуються платіжні доручення позивача; доручити проведення експертизи Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, та надав перелік питань, які просив винести на вирішення вищезазначеної експертної установи. В якості обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на відсутність у нього на виконанні платіжного доручення позивача від 10.03.2015 № 10, що могло бути наслідком несправності комп'ютерної техніки та комп'ютерного програмного забезпечення.

20.05.2015 позивач подав до суду уточнення до позовної заяви від 19.05.2015, в якій послався на статтю 1075 Цивільного кодексу України як на підставу позовних вимог.

Відповідності до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо поданої позивачем уточненої позовної заяви, то судом враховано п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, де зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог, розцінюється судом як заява про зміну підстав позовних вимог та, оскільки дана заява не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.

У зв'язку з необхідністю надання часу відповідачу для ознайомлення з вищезазначеним уточненням до позовної заяви та формування своєї правової позиції, господарський суд оголосив у судовому засіданні перерву до 26.05.2015.

У судовому засіданні 26.05.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2008 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (далі - відповідач, банк) та Ленінською районною організацією профспілки працівників освіти і науки України в м. Дніпропетровську (далі - позивач, клієнт) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 2600.6.20408.01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 260062040801 (далі - рахунок) та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 8.2 розділу 8 договору встановлено, що договір може бути розірваний за заявою будь-якої сторони.

У пункті 8.3 розділу 8 договору сторони узгодили, що при розірванні договору, клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку.

Згідно із заявою позивача від 10.03.2015 вих. № 12 «Про закриття поточного рахунку», адресованої відповідачу, яка отримано останнім 10.03.2015, про що на самій заяві мається відповідна відмітка, позивач повідомив відповідача про бажання розірвати договір, і закрити рахунок № 260062040801, у зв'язку з чим просив перерахувати залишок коштів, що обліковуються на поточному рахунку на рахунок № 26006050267049, відкритий в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, МФО 305299, про що до виконання було надане відповідне платіжне доручення від 10.03.2015 № 10 (арк. с. 18-19).

Однак, відповідач не виконав вищезазначене платіжне доручення від 10.03.2015 № 10 та не закрив рахунок.

Згідно банківської виписки станом на 27.02.2015 на рахунку позивача обліковуються кошти в розмірі 88085, 71 грн. (арк. с. 17).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Пунктом 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Згідно приписів ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 8.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (ст. 8.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (ст. 30.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Згідно з договором відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача, у відповідності з чинним законодавством України.

За умовами ст. 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до п. 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (далі - Інструкція), закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття рахунку, встановленого зразку.

Таким чином, не виконавши платіжне доручення позивача від 10.03.2015 № 10 та не закривши рахунок, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, передбачені договором, ст. ст. 1066 - 1068 Цивільного кодексу України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. п. 8.2, 8.3 Договору, ст. ст. 1075 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на викладене, суд вважає достатніми підстави для вимоги позивача про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 2600.6.20408.01 від 03.11.2008, у зв'язку з істотним його порушенням відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України після розірвання договору банківського рахунку залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Пунктом 20.6 Інструкції встановлено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 88085,71 грн. , є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 880, 86 грн. за період з 14.03.2015 по 23.03.2015.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Перевіривши правильність нарахування пені, господарський суду задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 880, 86 грн.

Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог і підстав для їх задоволення, спростовуються матеріалами справи.

Суд критично ставиться до заперечень відповідача, які ґрунтуються на незастосуванні позивачем заходів досудового врегулювання спору, оскільки, згідно зі ст. 5 ГПК України такі заходи сторони застосовують за домовленістю сторін між собою, проте, у договорі сторони не передбачили умов та підстав для їх застосування.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002, розтлумачив ч. 2 ст. 124 Конституції України, положення якої щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявлення суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Посилання відповідача про звернення до філії, яка не є юридичною особою, а тому не може бути стороною у справі, судом також не приймаються до уваги з огляду на наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем в якості відповідача зазначено ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» в особі філії «Дніпропетровське регіональне управління ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ».

Пунктом 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 встановлено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Відповідно до п. 1.13 ст. 1 Статуту ПАТ "Банк "Фінансі та Кредит", затвердженого 02.05.2009 та зареєстрованого 28.09.2009, банк має право створювати дочірні банки, філії та представництва на території України та на території інших держав відповідно до чинного законодавства України.

До матеріалів справи залучена копія довіреності від 12.01.2015, виданої ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на ім'я керуючого філією "Дніпропетровське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" - Подвиженко Світлану Іванівну. Згідно даної довіреності, банк уповноважує останню представляти інтереси банку в питаннях та справах, що виникли у зв'язку з діяльністю філії, зокрема, заявляти та розглядати від імені банку претензії, підписувати та подавати позовні заяви, представляти інтереси банку у всіх судових органах України, у тому числі у всіх загальних та спеціалізованих судах, третейських судах, у питаннях та справах, що виникли у зв'язку з діяльністю філії, з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу.

Щодо клопотання відповідача про призначення у даній справі судової експертизи, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 14 передбачено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Таким чином, господарський суд вважає, що призначення судової експертизи є недоцільним у розгляді даної справи, оскільки предмет спору не потребує спеціальних знань для встановлення фактичних обставин, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 3045 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування № 2600.6.20408.01 від 03.11.2008, укладений між Ленінською районною організацією Профспілки працівників освіти і науки України у м. Дніпропетровську (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шелгунова, 9; ідентифікаційний код 09807856) та Публічним акціонерним товариством «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9; ідентифікаційний код 26460727).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 26460727) в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління "Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 9; ідентифікаційний код 26460727) на користь Ленінською районною організацією Профспілки працівників освіти і науки України у м. Дніпропетровську (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шелгунова, 9; ідентифікаційний код 05309727) грошові кошти у розмірі 88085, 71 грн., пеню у сумі 880, 86 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3045 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.06.2015

Суддя В.І. Ярошенко