Рішення

від 02.06.2015 по справі 904/3230/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.05.15р. Справа № 904/3230/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез", (м. Борислав, Львівська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реагент-Плюс", (с. Дослідне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область)

про стягнення 76 396,02 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реагент-Плюс" (далі-відповідач) про стягнення 76 396,02 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 55 700,14 грн. - основний борг, 4 399,55 грн. - 3% річних, 16 291,75 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 624 від 16.07.12р., в частині повного та своєчасного розрахунку за придбаний товар.

Представником позивача 12.05.15р. надано клопотання, яким на виконання суду приєднує до матеріалів справи копії документів, а також, зазначає, що в штаті ТОВ "Інтер-Синтез" немає штатного юрисконсульта, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати придбаного товару, для отримання правової допомоги позивач був вимушений звернутись за допомогою адвоката. Вартість правової допомоги адвоката у даній справі склала 10 000,00 гривень. Окрім цього, позивач поніс витрати на оплату проїзду представника ТОВ "Інтер-Синтез" в судове засідання. Вартість квитка Львів-Дніпропетровськ склала у сумі 568,18 грн. Вказані витрати позивач просить суд включити до складу судових витрат по даній справі та стягнути з відповідача.

22 травня 2015 року надіслано клопотання, в якому просить суд врахувати при визначенні розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи та витрат на правову допомогу адвоката, а саме, копію квитка на повернення представника по маршруту Дніпропетровськ - Львів та копію акту приймання-передачі наданих послуг.

Позивач у судове засідання не з'явився, але направив до суду факсове клопотання, яким на підтвердження пред'явлення вимог до боржника надає копію конверту, в якому повернулась на їхню адресу без вручення відправлення до ТОВ "Реагент-Плюс" претензія, а також копію опису поштового відправлення та квитанції про направлення до боржника акту звірки, який теж залишено без відповіді.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що також підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" здійснило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реагент-Плюс" поставку товару, а саме, відвантажено 17400 тон водню на загальну суму 95 700,14 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-1035 від 17.07.2012р., товаро-транспортною накладною від 17.07.2012р., податковою накладною від 17.07.2012р. і довіреністю, яка була оформлена на заступника директора ТОВ "Реагент- Плюс" Миронова Бориса Федоровича.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.

Дії позивача по передачі товару по вище зазначеній видатковій накладній та дії відповідача по прийняттю товару вказаного в накладній, свідчать про те, що у боржника, в даному випадку відповідача, виникло зобов'язання з оплати отриманого у позивача товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Зазначене вище узгоджується з приписами п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Дніпропетровської області "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року.

Тобто, після отримання відповідачем товару за вже зазначеною видатковою накладною, у останнього виник обов'язок щодо його оплати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реагент-Плюс" 05 жовтня 2012 року та 12 жовтня 2012 року на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" перерахувало грошові кошти у сумі 40 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар. Отже, відповідачем підтверджено факт наявності даної заборгованості.

Позивач вказує на те, що відповідачем до теперішнього часу повністю так і не виконані зобовязання щодо повної оплати придбаного ним товару.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає у сумі 55 700,14 грн.

16 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" звернулось із претензією-вимогою № 1273 про оплату товару до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реагент-Плюс", проте відповідач відмовився отримувати лист, який в свою чергу повернувся з повідомленням про невручення в наслідок закінчення строку зберігання.

Доказів виконання зобов'язань щодо оплати товару на зазначену вище суму, відповідач, на момент розгляду спору, не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 55 700,14 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 399,55 грн. та інфляційні втрати у сумі 16 291,75 грн., згідно розрахунку, який знаходиться в матеріалах справи (а.с. 9 - 11).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства, однак періоди на які нараховує позивач взяті невірно.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 4 399,55 грн. та інфляційні втрати у сумі 16 291,75 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Судові витрати щодо адвокатських послуг в сумі 10 789,12 грн. задовольняються судом частково та покладаються на відповідача виходячи з наступного:

За приписами п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" та Адвокатом Райхель Романом Петровичем укладено договір про надання юридичних послуг (правове обслуговування) № 27/ПО від 05.01.2015р.

За результатами виконаних робіт між сторонами був підписаний акт приймання-передачі надання послуг адвоката у сфері права від 15.05.15 року (вартість робіт складає 10 000,00 грн.). За виконання робіт позивачем оплачено 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 672 від 24.04.2015 року (а. с. 38). Отже, загальна сума фактично здійснених позивачем витрат за надані адвокатські послуги складає 10 000,00 грн.

За приписами п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення судових втрат щодо послуг адвоката в сумі 10 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню вимоги щодо покладення на відповідача витрат пов'язаних з поїздками на судові засідання представника у сумі 789,12 грн., оскільки відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, які викликані до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Отже, у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами, витрати зазначені позивачем у заявах від 12.05.15р. та 22.05.15р., в зв'язку з чим відсутні підстави і для покладення таких витрат на відповідача.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 165 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реагент-Плюс" (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дослідне, вул. Наукова, 1; код ЄДРПОУ 24439999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Синтез" (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125; код ЄДРПОУ 25548331) - 55 700 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот) грн. 14 коп. основного боргу, 4 399 (чотири тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп. 3% річних, 16 291 (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто одна) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.06.15р.

Суддя І.Ю. Дубінін