Рішення

від 28.05.2015 по справі 906/364/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" травня 2015 р. Справа № 906/364/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук О.В. - довіреність № 634/12-Н від 27.11.2012;

від відповідача: Радченко А.Л. - керівник;

від третьої особи: Радченко А.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Приватної фірми "Ана-Трейд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Радченка Андрія Леонідовича

про стягнення 61247,95 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на 15 днів - по 02.06.2015.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 61247,95 грн., з яких: 49981,06 грн. заборгованості за тілом кредиту, 4874,50 грн. заборгованості за відсотками, 300,18 грн. пені за відсотками, 6092,21 грн. пені за тілом кредиту.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Радченка А. Л.

12.05.2015 на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог вх.№02-44/479/15, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 67502,40 грн, з яких: 49981,06 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6736,81 грн - заборгованість за відсотками, 652,76 грн - пеня за відсотками, 10131,77 грн - пеня за тілом кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.05.2015.

Судом приймається подана заява як така, що відповідає приписам ст. 22 ГПК України. Спір вирішується з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.05.2015.

Водночас судом враховуються приписи п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18, згідно яких, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача, який водночас є третьою особою, в процесі розгляду справи щодо обґрунтованості позовних вимог не заперечував, просив зменшити штрафні санкції, зсилаючись на тяжке фінансове становище.

Представник позивача, щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру пені в судових засіданнях заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказано у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 23.01.2014 між сторонами був укладений договір про надання овердрафту №015/311528/191076 (далі Договір (а.с.9-20)).

Овердрафт, в розумінні даного договору, є формою кредитування позичальника, яка полягає у здійсненні платежів (переказів) з поточного рахунку в межах обумовленої максимальним лімітом та поточним лімітом суми, в разі відсутності (недоступності) грошових коштів на поточному рахунку. Дата закінчення строку овердрафту 23.01.2017.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Оскільки відповідач, в порушення вищевказаних умов Договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, тому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, станом на 06.05.2015 позивач просить суд стягнути з відповідача 67502,40 грн, з яких: 49981,06 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6736,81 грн - заборгованість за відсотками, 652,76 грн - пеня за відсотками, 10131,77 грн - пеня за тілом кредиту.

Відповідач та третя особа за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорили, доказів погашення боргу не надали. У відзиві на позовну заяву відповідач щодо обґрунтованості позовних вимог не заперечив, просив зменшити штрафні санкції, зсилаючись на свій майновий стан - скорочення працюючого персоналу, економічну ситуацію в країні, підтримання ділових стосунків з позивачем та намагання погасити наявну заборгованість.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частина 2 зазначеної статті встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

З наданого до справи Договору про надання овердрафту №015/311528/191076 від 23.01.2014 вбачається, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор/позивач) надає ПП "Ана-Трейд" (позичальнику/відповідачу) можливість використання овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту, внаслідок чого за зазначеним поточним рахунку виникає дебетове сальдо (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, максимальний ліміт за останнім складає 50000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень, в межах якого встановлюється поточний ліміт.

Як визначено п.1.2 Договору, позичальник зобов'язується використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним у п. 1.7 договору, а саме: фінансування господарської діяльності та поточних та/або непередбачуваних витрат позичальника, з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт, платити проценти за користування овердрафтом та комісії, а також виконати інші зобов'язання за договором.

Згідно з п. 1.4 Договору, з моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку кредитор є таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, є заборгованістю позичальника за овердрафтом.

У п.4.1. Договору сторони визначили, що процентна ставка за користування овердрафтом є фіксованою та становить 20% річних. У разі скасування максимального та поточного лімітів відповідно до статті договору, з дати скасування лімітів - фіксована процентна ставка становить 40% річних. Нарахування процентів за овердрафтом здійснюється щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо (п. 4.2 договору).

У Договорі зазначено, що безперервне дебетове сальдо - дебетове сальдо на поточному рахунку, наявне кожного дня протягом певного строку внаслідок овердрафту. Повним погашенням дебетового сальдо є відсутність дебетового сальдо на поточному рахунку на кінець банківського дня. Максимальний строк безперервного дебетового сальдо встановлюється у межах строку допустимості овердрафту та становить 90 (дев'яносто) календарних днів.

За п.4.4. Договору, позичальник сплачує проценти щомісяця в день, що відповідає календарному дню відкриття поточного рахунку, а саме 10 числа.

Разом з тим, п. 8.1 Договору передбачено, що у разі настання обставин невиконання або належного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, обставин, зазначених у п.8.2. договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не будуть виконані, максимальний/поточний ліміт скасовується, а дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала.

Пунктами 8.2, 8.2.1 Договору обумовлено, що максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються при порушенні позичальником строків виконання грошових зобов'язань за договором...

Так, банківськими виписками (а.с.22-29) підтверджено, що на виконання умов Договору, позивач надав відповідачеві овердрафт в межах обумовленого в договорі ліміту.

Проте відповідач свої зобов'язання за Договором щодо погашення заборгованості за овердрафтом належним чином не виконав, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку (а. с.63-66).

Також матеріали справи містять докази направлення відповідачу 11.02.2015 вимоги про погашення заборгованості по Договору (а.с. 30-34), яку залишено без задоволення.

За вказаного, проаналізувавши надані до справи банківські виписки та розрахунки позивача, враховуючи приписи п.п. 8.1, 8.2 Договору, суд дійшов висновку, що станом на дату вирішення спору, заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за тілом кредиту склала 49981,06 грн., за відсотками - 6736,81 грн.

Враховуючи умови п.4.4 Договору, суд також встановив, що 712,06грн. заборгованості за відсотками заявлено до стягнення безпідставно, оскільки станом на 06.05.2015 останні не є простроченими, тому в їх стягненні слід відмовити.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до п.п. 11.2, 11.2.1 Договору, позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості. Від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог станом на 06.05.2015 (а.с. 180), суд дійшов висновку про правомірність її нарахування у вказаній позивачем сумі.

Щодо заявленого клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, то відповідно до ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За ч.1 ст. 233 ГК України, яка кореспондується зі ст. 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18 визначено, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Однак, проаналізувавши вищевказані приписи законодавства та матеріали справи, суд не встановив виняткових обставин для зменшення пені.

Так, всупереч приписів ст. 33 ГПК України, відповідачем не надано жодних доказів існування вказаних у клопотанні обставин, зокрема щодо тяжкого фінансового стану.

Водночас зсилання на економічну ситуацію в країні суд не розцінює, як виняткові обставини, оскільки процеси, які відбуваються в економіці країни поширюються на всіх суб'єктів господарювання, а підприємництво є формою господарської діяльності, яка згідно ст. 42 ГК України, здійснюється на власний ризик.

Підтримання ділових стосунків з позивачем та намагання погасити наявну заборгованість, зважаючи на відсутність доказів вжиття заходів для погашення заборгованості не можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій.

З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора та з розміром основного боргу, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, господарський суд дійшов висновку про відсутність, у даному випадку, підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надав. При цьому, позивач довів належними доказами обґрунтованість позовних вимог у розмірі 66790,34грн., з яких 49981,06грн. заборгованості за тілом кредиту, 6024,75грн. заборгованості за відсотками, 652,76грн. пені за відсотками, 10131,77грн. пені за тілом кредиту.

Вимога про стягнення 712,06грн. пені є безпідставною, тому в її задоволенні суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "Ана-Трейд" (10031, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Гранітна, буд. 10, ід. код 20429573)

на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд.9, ід. код 14305909)

- 49981,06 грн. заборгованості за тілом кредиту;

- 6024,75грн. заборгованості за відсотками;

- 652,76грн. пені за відсотками;

- 10131,77грн. пені за тілом кредиту;

- 1807,73грн. судового збору.

3. У стягненні 712,06грн. заборгованості за відсотками відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.06.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1- до справи