Рішення

від 27.05.2015 по справі 908/2319/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/73/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 справа № 908/2319/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс Сервіс» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11)

до відповідача: публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР» (69600, місто Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3)

про стягнення 94437,07 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Кітченков М.О., довіреність № б/н від 15.01.2015 р., паспорт серії СА №706787 від 05.03.1998 р.;

від відповідача : Коломаренко К.А., довіреність № 1/05-а від 30.12.2014 р., паспорт серії СЮ №355795 від 01.08.2014 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 07.04.2015 р. звернулося ТОВ «Металобази Комекс Сервіс» з позовною заявою до відповідача - ПАТ «ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР» про стягнення 94437,07 грн., які складаються з: 80789,42 грн. боргу за поставлений товар на підставі договору поставки № МС001500 від 23.10.2014 р.6220,78 грн. пені, 6915,57 грн. інфляційних втрат та 511,30 грн. 3% річних. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 216, 217, 230, 231 ГК України.

Позивачем, у відповідності до ст. 22 ГПК України. надано заяву № 18/05-2015 від 18.05.2015 р. про стягнення з ПАТ «ЗТР» 108983,00 грн., з яких: 70789,42 грн. основного боргу, 10348,41 грн. пені, 850,55 грн. 3% річних та 26994,61 грн. інфляційних витрат. Представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Підставою для звернення з позовом до суду зазначав неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № МС001500 від 23.10.2014 р., внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 70789,42 грн. Враховуючи положення договору та приписи діючого законодавства, за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач нарахував до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог до розгляду. У зв'язку з чим, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 108983,00 грн., з яких: 70789,42 грн. основного боргу, 10348,41 грн. пені, 26994,61 грн. інфляційних витрат, 850,55 грн. 3% річних.

Представник відповідача проти наявності заборгованості за поставлений товар не заперечив. Враховуючи положення п.п. 3, 6 ст. 83 ГПК України, просив суд зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення суду протягом 3 місяців з пропорційним щомісячним погашенням суми. В обґрунтування прохання посилався на тяжке фінансове становище, що сталося на підприємстві.

Представник позивача заперечив проти зменшення штрафних санкцій, оскільки заявлені до стягнення суми санкцій компенсують позивачу втрати, які він поніс внаслідок невчасного розрахунку відповідачем за отриманий товар, що пояснюється підвищенням у два рази цін на метал; щодо надання розстрочки виконання рішення суду, вважав можливим її надати на два місяці.

Ухвалою суду від 08.04.2015 року порушено провадження у справі № 908/2319/15-г, присвоєно справі номер провадження 18/73/15, судове засідання призначене на 27 травня 2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документальними доказами та закінчений 27.05.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс Сервіс» (постачальник, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» (покупець, відповідач у справі) 23.10.2014 р. уклали договір поставки № МС001500 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов'язується в обумовлені строки поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити за нього грошові кошти.

Загальна кількість товару, який підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що постачальник одночасно з передачею товару передає покупцю документи, які стосуються товару: рахунок-фактура, податкова накладна, накладна на товар, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості (сертифікат відповідності).

Товар поставляється у строки, які зазначені в специфікаціях до цього договору (п. 3.1 договору). Ціна товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.4 договору встановлено, що покупець сплачує товар в наступному порядку: 100% - протягом п'яти банківських днів з моменту поставки у разі якщо інше не передбачено у специфікаціях до цього договору.

Сторонами підписані: специфікація № 1 від 23.10.2014 р. на суму 55569,01 грн., строк поставки - протягом 2-х календарних днів з дня узгодження специфікації сторонами; специфікація № 2 від 18.12.2014 р. на суму 81288,56 грн., строк поставки - протягом 2-х календарних днів з моменту узгодження специфікації сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 80789,42 грн., що підтверджується накладними № МКС-0003097/0 від 2612.2014 р. на суму 62363,02 грн., № МКС-0003097/1 від 26.12.2014 р. на суму 18426,40 грн., довіреністю № 27336 від 25.12.2014 р. та товарно-транспортною накладною № МКС-0003097/0 від 26.12.2014 р.

На оплату поставленого товару відповідачу виставлені рахунки-фактури № МКС-0003097/1 від 26.12.2014 р. на суму 18426,40 грн., № МКС-0003097/0 від 26.12.2014 р. на суму 62363,02 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару в повному обсязі не виконав, оплативши 10000,00 грн. (платіжне доручення № 2075 від 16.04.2015 р. на суму 5000,00 грн., № 2522 від 05.05.2015 р. на суму 5000,00 грн.), чим порушив умови договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач за захистом порушених своїх прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 70789,42 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 70789,42 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач, враховуючи положення п. 6.3.1.1 договору, просив стягнути 10348,41 грн. пені за період прострочення з 08.01.2015 р. по 18.05.2015 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.3.1.1 договору встановлено, що за прострочення виконання зобов'язання за цим договором вина сторона сплачує другій стороні пеню у розмірі 0,1% від вартості невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України та здійснивши системний аналіз норм права суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 10348,41 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 10348,41 грн. за період з 08.01.2015 р. по 18.05.2015 р. судом задовольняється.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання. Господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу...

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поніс негативні наслідки та збитки, пов'язані із підвищенням закупівельних цін, заявлена до стягнення сума пені не є надмірною у порівнянні із заборгованістю, прохання відповідача про зменшення розміру пені шляхом застосування судом положень п. 3 ст. 83 ГПК України, відхиляється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 850,55 грн. за період з 08.01.2015 р. по 18.05.2015 р., інфляційні втрати у розмірі 26994,61 грн. за період прострочення з січня 2015 р. по квітень 2015 р. включно.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 08.01.2015 р. по 18.05.2015 р. у розмірі 850,55 грн. та інфляційних втрат за період прострочення з січня 2015 р. по квітень 2015 р. включно у розмірі 26994,61 грн., такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись п. 6 статті 83 ГПК України, враховуючи прохання відповідача, позицію позивача, приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, надані відповідачем матеріали щодо фінансового стану підприємства, документи позовно-претензійної роботи відповідача, переписку сторін, вчинення відповідачем дій направлених на часткове погашення боргу, суд визнав можливим розстрочити виконання рішення суду на три місяці рівними частинами: по 30.06.2015 р. та по 31.07.2015 р. - по 36327,66 грн.; по 31.08.2015 р. - 36327,68 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР» (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 00213428, р/р 22002619939135 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс Сервіс» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 39157627, р/р 26008050006220 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) 70789,42 грн. (сімдесят тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн. 42 коп.) основного боргу, 10348,41 грн. (десять тисяч триста сорок вісім грн. 41 коп.) пені, 850,55 грн.(вісімсот п'ятдесят грн. 55 коп.) 3% річних, 26994,61 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири грн. 61 коп.) втрат від інфляції, розстрочивши виконання рішення суду на три місяці рівними частинами: по 30.06.2015 р. - 36327,66 грн.; по 31.07.2015 р. - 36327,66 грн.; по 31.08.2015 р. - 36327,68 грн. Видати наказ.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖТРАНСФОРМАТОР» (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 00213428, р/р 22002619939135 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс Сервіс» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 39157627, р/р 26008050006220 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299) 2179,66 грн. (дві тисячі сто сімдесят дев'ять грн. 66 коп.) судового збору. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 28 травня 2015 р.