Рішення

від 14.05.2015 по справі 910/4966/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015Справа №910/4966/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренглод Інвест" про стягнення 51 094,40 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Хомяков С.М. (дов. б/н від 23.10.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14 травня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренглод Інвест" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 48 446,36 грн., в тому числі 37 293,00 грн. основного боргу, 1 758,39 грн. пені, 165,52 грн. 3 % річних, 1 156,08 грн. збитків від інфляції, 817,78 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 005700 від 31.03.2014 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/4966/15-г та призначено справу до розгляду на 02.04.2015 року.

16.03.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 02.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.03.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 02.04.2015 року представник позивача надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 02.04.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.04.2015 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляду справи на 14.05.2015 року.

14.04.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про розподіл господарських витрат, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 143,00 грн. витрат, що пов'язані з отриманням витягу стосовно відповідача за ухвалою суду.

14.04.2015 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про виправлення математичних помилок та описок під час розрахунку пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 51 094,40 грн., в тому числі 37 293,00 грн. основного боргу, 2 154,35 грн. пені, 208,78 грн. 3 % річних, 3 638,51 грн. збитків від інфляції, 7 799,76 грн. штрафу.

Відповідно до пункту 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене суд розцінює подану позивачем заяву як збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 14.05.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 14.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.04.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (надалі - позивач, постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренглод Інвест" (надалі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 005700 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових та товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.5. Договору постачання партій продукції здійснюється постачальником протягом 3-х робочих днів з моменту узгодження сторонами усної заявки покупця.

У пункті 2.6. Договору визначено, що разом з продукцією постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: видаткову накладну (із зазначенням асортименту, кількості, ціни та загальної вартості партії продукції) податкову накладну та документи, що підтверджують якість продукції, що поставляється. Підписана сторонами видаткова накладна свідчить, що постачальник передав вищенаведені документи покупцеві.

Згідно з пунктом 2.9. Договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 календарних днів з моменту її передачі.

Моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної (пункт 2.10. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору приймання продукції за якістю і кількістю проводиться покупцем у момент отримання продукції від постачальника в присутності повноваженого представника останнього (водія/експедитора).

За доводами позивача, постачальник на виконання умов договору поставив відповідачу продукцію на суму 40 366,86 грн., згідно наступних видаткових накладних: № РН-60-037610 від 11.11.2014 року на суму 5 888,28 грн., № РН-60-038512 від 14.11.2014 року на суму 6 179,34 грн., № РН-60-039369 від 20.11.2014 року на суму 5 455,62 грн., № РН-60-040609 від 27.11.2014 року на суму 5 800,08 грн., № РН-60-040927 від 29.11.2014 року на суму 3 088,98 грн., № РН-60-041695 від 04.12.2014 року на суму 5 067,24 грн., № РН-60-043210 від 12.12.2014 року на суму 7 519,32 грн.

В свою чергу, відповідачем було частково погашено заборгованість по продукцію у сумі 3 073,86 грн, у зв'язку з чим, у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 37 293,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 005700 від 31.03.2014 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 37 293,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 2.9. Договору покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 календарних днів з моменту її передачі.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 2.9. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 37 293,00 грн. за поставлений на підставі Договору товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 293,00 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 154,35 грн. пені, 208,78 грн. 3 % річних, 3 638,51 грн. збитків від інфляції, 7 799,76 грн. штрафу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статі 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених пункті 2.9. цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі, якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок пені, 3 % річних та збитків від інфляції з урахуванням умов договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що розмір пені 3 % річних та збитків від інфляції є арифметично вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню 2 154,35 грн. пені, 208,78 грн. 3 % річних, 3 638,51 грн. збитків від інфляції.

Судом здійснено перерахунок штрафу з урахуванням пункту 4.1 договору, згідно якого за прострочення грошового зобов'язання понад 30 календарних днів покупець зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена. За розрахунком суду штраф становить 7 458,60 грн.

Відтак, в іншій частині позовних вимог про стягнення штрафу слід відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренглод Інвест" (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8, ідентифікаційний код 37102361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В, ідентифікаційний код 38679874) 37 293 (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто три) грн. 00 коп. основного боргу, 2 154 (дві тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 35 коп. пені, 3 638 (три тисячі шістсот тридцять вісім) грн. 51 коп. збитків від інфляції, 208 (двісті вісім) грн. 78 коп. 3 % річних, 7 458 (сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 60 коп. штрафу, 1 814 (одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн. 80 коп. судового збору.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.05.2015

Суддя С.В. Стасюк