Рішення

від 19.05.2015 по справі 910/6374/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2015Справа №910/6374/15-г Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Отаман Груп"

до Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект"

про стягнення 44 912,14 грн.

Представники сторін:

від позивача: Краснов І.В. - представник за довіреністю № 1 від 10.03.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Отаман Груп" до Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" про стягнення 44 912,14 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.03.2014 року між сторонами укладено договір .№ 32 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання послуг здійснення контрольно-перепускного режиму, підтримання порядку на об'єкті замовника; охорони майна, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 82а (далі - об'єкт).

Позивач належним чином надав послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт. Відповідач частково оплатив надані послуги та станом на 25.02.2015 року основна заборгованість відповідача складає 37 517,85 грн.

Також за невиконання умов договору позивач нарахував відповідачеві пеню згідно п. 5.6. договору в сумі 4 199,68 грн., індекс інфляції у сумі 2 746,09 грн. та три проценти річних у сумі 448,52 грн.

На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості в сумі 37 517,85 грн., пені в сумі 4 199,68 грн., індексу інфляції у сумі 2 746,09 грн. та три проценти річних у сумі 448,52 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.03.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.04.2015 року.

07.04.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 07.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31735843.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2015 року розгляд справи перенесено на 19.05.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.03.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31737390.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 18.03.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є надання послуг здійснення контрольно-перепускного режиму, підтримання порядку на об'єкті замовника; охорони майна, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 82а (далі - об'єкт).

Відповідно до п. 7.1., 7.1.1. договору строк надання послуг з 26.03.2014 року по 31.03.2015 року. В подальшому сторони додатковою угодою № 1 від лютого 2015 року змінили період надання послуг по 05.02.2015 року.

Згідно з умовами п. 4.1. договору оплата за послуги виконавця, відповідно до умов цього договору складає 8 500,00 грн. без ПДВ за один місяць охорони.

Відповідно до п. 4.2. договору замовник сплачує послуги виконавця, згідно п. 4.1. договору, авансом не пізніше 15 числа поточного місяця за поточний місяць на підставі даного договору.

Відповідно до п. 4.4. договору остаточний розрахунок та задоволення взаємних вимог проводиться протягом 5 банківських днів з моменту розірвання або закінчення дії договору.

Тобто оплату за останній період надання послуг (з 01.02.2015 року по 05.02.2015 року) виконавець зобов'язаний здійснити в строк до 12.02.2015 року включно.

Позивач належним чином надав послуги, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), приєднаних до матеріалів справи. Відповідач частково оплатив надані послуги, що підтверджується виборками з лицьового рахунку позивача, та станом на 25.02.2015 року основна заборгованість відповідача складає 37 517,85 грн.

Сторонами підписано також акт звірки взаємних розрахунків за 26.03.2014 - 05.02.2015 року, відповідно до якого заборгованість відповідача складає 37 517,85 грн.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем надані послуги, а відповідачем не здійснено оплату наданих послуг, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 37 517,85 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також за невиконання умов договору позивач нарахував відповідачеві пеню згідно п. 5.6. договору в сумі 4 199,68 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.6. договору при простроченні проведення розрахунків за договором (розділ4) з вини замовника замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодились, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання. майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства Україна, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (ст. 536,625 ЦКУ).

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення суми пені у сумі 4 199,68 грн. за розрахунком позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 2 746,09 грн. та три проценти річних у сумі 448,52 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявності заборгованості у відповідача перед позивачем, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 2 746,09 грн. та трьох процентів річних у сумі 448,52 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства - Український державний інститут по проектуванню підприємств рибного господарства і промисловості "Укррибпроект" (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А; код ЄДРПОУ 00468177) на користь приватного підприємства "Отаман Груп" (02232, м. Київ, вул. М. Цвєтаєвої, 16-а, кв. 113; код ЄДРПОУ 35974931) основний борг в розмірі 37 517 (тридцять сім тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 85 коп., пеню в розмірі 4 199 (чотири тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 68 коп., індекс інфляції в розмірі 2 746 (дві тисячі сімсот сорок шість) грн. 09 коп., три проценти річних в розмірі 448 (чотириста сорок вісім) грн. 52 коп., та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 02.06.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий