Рішення

від 25.05.2015 по справі 910/7983/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015Справа №910/7983/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВС Продакшн» Простягнення 75 499,15 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Бесарабчик К.В. - дов. № 20/12-13 від 20.12.2013 р.;

від відповідача: Волков А.В.- дов. № б/н від 18.05.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПВС Продакшн» про стягнення 186 311,26 грн.

Ухвалою суду від 03.04.2015 року було порушено провадження у справі № 910/7983/15-г та призначено її до розгляду на 24.04.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 18.05.2015 р.

Представник позивача 14.05.2015 р. через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 18.05.2015 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача 18.05.2015 р. через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги визнав частково.

У судовому засіданні 18.05.2015 р. на підставі статті 77 ГПК України, судом було оголошено перерву до 25.05.2015 р.

У судовому засіданні 25.05.2015 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 62 950,64 грн. суми основного боргу, 6 334,52 грн. пені, 6 213,99 грн. - 36 % річних та 26 237,00 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 60 812,11 грн. курсової різниці позивач зменшив вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Суд, розглянувши вказану заяву, виходячи з її змісту, дійшов висновку, що вона може бути прийнята лише в частині зменшення вимог щодо стягнення 60 812,11 грн. курсової різниці, а в частині стягнення інфляційних нарахувань суд відмовляє у її прийняті з огляду на те, що по своїй суті це є не збільшенням розміру позовних вимог, а заявленням додаткових, що є недопустимим в розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, нова ціна позову становить 75 499,15 грн.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких визнає суму основного боргу, а щодо позовних вимог в іншій частині заперечує.

В судовому засіданні 25.05.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПВС Продакшн» було укладено договір поставки № КВ-1460, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них, в асортименті та в кількості, відповідно до видаткових накладних, що є невід'ємними частинами до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплати його.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що якість товару повинна відповідати вимогам для даного виду продукту і бути підтверджена висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Згідно з пунктом 3.1. договору, кількість товару встановлюється у видаткових накладних на поставку кожної окремої партії товару.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата, вказана у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником, за умови підписання видаткової накладної покупцем, з моменту підписання покупцем видаткової накладної постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по передачі товару покупцю. Право власності на товар та усі ризики випадкового знищення або пошкодження переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару, згідно видаткової накладної.

Умовами п. 7.4. договору встановлено, що строк оплати кожної окремої партії товару становить 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки товару покупцю та підписання видаткової накладної.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору поставки було поставлено товар на загальну суму 112 950,64 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 67694 від 24.11.2014 р., № 68205 від 26.11.2014 р., № 69481 від 02.12.2014 р., № 71274 від 10.12.2014 р., № 71275 від 10.12.2014 р., № 73562 від 19.12.2014 р. та № 73563 від 19.12.2014 р. Зауважень та претензій від Товариства з обмеженою відповідальність «ПВС Продакшн» щодо якості чи кількості поставленої продукції не надходило. Разом з тим, відповідач обумовлені договором строки вартість поставленого товару не оплатив, у зв'язку з чим станом на момент подання зазначеного позову заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 112 950,64 грн.

У зв'язку з частковим погашенням відповідачем 11.03.2015 р. заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., враховуючи подану заяву про уточнення позовних вимог та те, що судом вона була прийнята частково, позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс Україна» є вимоги про стягнення 62 950,64 грн. суми основного боргу, 6 334,52 грн. пені та 6 213,99 грн. - 36 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами п. 7.4. договору встановлено, що строк оплати кожної окремої партії товару становить 21 (двадцять один) календарний день з моменту поставки товару покупцю та підписання видаткової накладної.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки позивачем було поставлено товар на загальну суму 112 950,64 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 67694 від 24.11.2014 р., № 68205 від 26.11.2014 р., № 69481 від 02.12.2014 р., № 71274 від 10.12.2014 р., № 71275 від 10.12.2014 р., № 73562 від 19.12.2014 р. та № 73563 від 19.12.2014 р. Зауважень та претензій від Товариства з обмеженою відповідальність «ПВС Продакшн» щодо якості чи кількості поставленої продукції не надходило.

Разом з тим, покупець свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строк погоджений сторонами в договорі виконав частково на суму у розмірі 50 000,00 грн., у зв'язку з чим у останнього перед відповідачем наявний борг у розмірі 62 950,64 грн.

Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 62 950,64 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» в частині стягнення 62 950,64 грн. основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна», у зв'язку з простроченням здійснення оплати за поставлений товар, просить суд також стягнути з відповідача 6 213,99 грн. - 36 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 8.4 договору встановлено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за цим договором покупець сплачує постачальнику 36 % від суми боргу за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 36 % річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 36 % підлягають задоволенню частково у розмірі 6 023,52 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, керуючись пунктом 8.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 6 334,52 грн. пені.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Умовами п. 8.3 договору встановлено, що за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов'язання від оплаченої суми на дату поставки.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 5 536,27 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВС Продакшн» (місцезнаходження : 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30, код ЄДРПОУ 38963854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, код ЄДРПОУ 24587464) 62 950 (одну шістдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 64 коп. основного боргу, 5 536 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 27 коп. пені, 6 023 (шість тисяч двадцять три) грн. 52 коп. 36 % річних та 1 803 (одну тисячу вісімсот три) грн. 07 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.06.2015 р.

Суддя Спичак О.М.