Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/6310/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/6310/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікіта Мобайл Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерація професійних спілок України» про стягнення 6560,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Соколик Д. І. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерація професійних спілок України» заборгованості за надані послуги в розмірі 6560,00 грн. основного боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 6560,00 грн. боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2015 порушено провадження по справі №910/6310/15-г, розгляд справи призначено на 20.04.2015.

15.04.2014 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі, в яких повідомив про відсутність спору в господарському суді або іншому органі, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, про той же предмет і з тих же підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2015, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 18.05.2015.

23.04.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

29.04.2015 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про продовження строку відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 за клопотанням позивача продовжено строк вирішення спору та в зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, розгляд справи відкладено до 02.06.2015.

25.05.2015 позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та відповідачем підтверджується первинними документами, а саме, актами про надання послуг.

Розглянувши в судовому засіданні 18.05.2015 клопотання позивача про продовження строку відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення по суті справи, суд дійшов висновку про його задоволення.

В судовому засіданні 02.06.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу, представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду та позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.06.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікіта Мобайл Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Федерація професійних спілок України» була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався надати послуги з підтримки короткого номеру, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість наданих послуг.

Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 даного Цивільного кодексу України).

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

При цьому, стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З позовної заяви вбачається, що на виконання умов домовленості позивачем надано відповідачу послуги з підтримки короткого номеру, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг: №718 від 01.10.2012, №756 від 31.10.2012, №766 від 31.10.2012, №780 від 01.11.2012, №839 від 30.11.2012, №840 від 30.11.2012, №864 від 01.12.2012 на загальну суму 6560,00 грн., які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

За наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг, однак відповідач за надані послуги з позивачем не розрахувався.

В зв'язку з цим, позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу за вих. №01-12/14/11-07-02-Б від 07.11.2014, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікіта Мобайл Україна» вимагало сплатити 6560,00 грн. Однак, зазначена претензія-вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, факт надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, яка відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, п. 1 ст. 181 ГК України та містять ознаки надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість отриманих послуг не сплатив.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що на час вирішення спору в суді вартість не оплачених послуг відповідачем за вищезазначеними актами надання послуг становить 6560,00 грн.

Враховуючи виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг відповідачу за актами надання послуг, у першого виникло право вимагати оплати вартості наданих послуг.

Як визначено ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, судом встановлено, що з правовідносин як склалися між сторонами (в тому числі зі змісту актів надання послуг) неможливо визначити строк, за яким у відповідача виник обов'язок оплатити наданих послуг, тому, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати наданих послуг сторонами не визначений.

Претензією-вимогою №01-12/14/11-07-02-Б від 07.11.2014, що направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерація професійних спілок України» з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги за актами надання послуг №718 від 01.10.2012, №756 від 31.10.2012, №766 від 31.10.2012, №780 від 01.11.2012, №839 від 30.11.2012, №840 від 30.11.2012, №864 від 01.12.2012.

Однак, дана претензія-вимога відповідачем отримана не була та повернута підприємством зв'язку позивачу з повідомленням про неможливість вручення поштового відправлення з відміткою про причину повернення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Пунктом 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 визначено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Отже, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України на момент розгляду справи судом, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг настав.

Проте, доказів сплати відповідачем вартості наданих послуг матеріали справи не містять, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати взятих на себе зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем становить 6560,00 грн.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог статей 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за надані послуги.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 6560,00 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, судом враховано положення п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 в яких визначено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Отже, оскільки господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, судовий збір в сумі 1827,00 грн. підлягає стягненню у доход державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4 3 , 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерація професійних спілок України» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30-А, нежиле приміщення №60, код ЄДРПОУ 36691051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікіта Мобайл Україна» (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, 105-Б, офіс 204, код ЄДРПОУ 32551584) 6560 (шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Федерація професійних спілок України» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 30-А, нежиле приміщення №60, код ЄДРПОУ 36691051) в дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2015

Суддя О.А. Грєхова