Рішення

від 28.05.2015 по справі 911/1007/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа № 911/1007/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до 1) Фермерського господарства «Елітне Плюс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг»

про стягнення 96 648, 50 грн.

Представники:

від позивача: Літвінов Є.В.

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором поставки № АП-21-0186 від 05.08.2014, з урахування договору поруки № ПР-21-0186 від 08.08.2014, у розмірі 96 648, 50 грн., з яких: 49 080, 00 грн. - основного боргу, 6 738, 70 грн. - пені, 17 640, 00 грн. - штрафу, 12 373, 80 грн. - відсотків річних та 10 816, 00 грн. - курсової різниці.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості отриманого товару, а відповідачем 2 - взятих на себе зобов'язань за договором поруки № ПР-21-0186 від 08.08.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.04.2015.

07.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог б/н б/д (вх. № 7845/15 від 07.04.2015), у якій позивач зазначає про те, що відповідачем 1 було сплачено суму основного боргу, а тому ним здійснено перерахунок позовних вимог, за результатами якого позивач збільшує свої позовні вимоги та просить суд стягнути солідарно з відповідачів 54 202, 72 грн. - курсової різниці, 16 504, 59 грн. - відсотків річних, 9 179, 25 грн. - пені та 17 640, 00 грн. - штрафу.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 54 202, 72 грн. - курсової різниці, 16 504, 59 грн. - відсотків річних, 9 179, 25 грн. - пені та 17 640, 00 грн. - штрафу з підстав заявлених у позові.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н б/д (вх. № 8203/15 від 09.04.2015).

Присутній у судовому засіданні 09.04.2015 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 8202/15 від 09.04.2015) та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 8244/15 від 09.04.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/1007/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 14.05.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів і неналежним виконанням сторонами вимог суду.

05.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 05.05.2015 (вх. № 10464/15 від 05.05.2015), до якого додано документи по справі.

Присутній у судовому засіданні 14.05.2015 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 11238/15 від 14.05.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.05.2015 розгляд справи відкладено на 28.05.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів та невиконанням ними вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення та документи по справі б/н від 15.05.2015 (вх. № 11610/15 від 19.05.2015).

Присутній у судовому засіданні 28.05.2015 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, відзив на позовну заяву не надіслали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.05.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

05.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Фермерським господарством «Елітне Плюс» (відповідач 1) укладено договір поставки № АП-21-0186, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу 1, а відповідач 1 зобов'язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин: дикват - 1 470, 00 л. на суму 117 600, 00 грн. (далі - товар).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вартість товару на дату укладення цього договору становить 117 600, 00 грн. у т.ч. ПДВ 20 %. Вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п. 2.2, при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору фактичний курс купівлі долара США на дату складання цього договору становить 12, 50 грн./долара США. Під фактичним курсом купівлі долара США розуміється курс купівлі долара США, встановлений філією та/або відділенням банку, в якому у позивача відкрито поточний рахунок, на відповідну дату.

Згідно з п. 1.4 договору кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору. За бажанням відповідача 1 кількість та асортимент товару можуть бути збільшені, що оформляється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 2.1 відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: 23 520, 00 грн. не пізніше 10.08.2014 та 94 080, 00 грн. не пізніше 20.10.2014.

Згідно з п. 2.2 договору при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу долара США на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 цього договору, за наступною формулою:

S1 = S0*A1/A0, де

S0 - сума даного договору, яка повинна бути перерахована відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 цього договору;

S1 - сума у гривнях, що підлягає сплаті з урахуванням п. 2.2 цього договору;

А0 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення даного договору (додаткової угоди) згідно з п. 1.3 даного договору;

А1 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 цього договору (додаткової угоди).

У випадку порушення відповідачем 1 строків оплати встановлених цим договором, перерахунок вартості товару із врахуванням фактичного курсу купівлі долара США буде здійснюватись на дату надходження коштів.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що положення п. 2.2 застосовуються тільки у випадку зміни (збільшення та/або зменшення) фактичного курсу купівлі долара США. При застосуванні п. 2.2 цього договору, у випадку збільшення фактичного курсу купівлі долара США, позивач виставляє рахунок-фактуру, який відповідач 1 зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня.

Відповідно до п. 2.5 договору валютою платежу за даним договором є національна грошова одиниця України - гривня.

Згідно з п. 2.6 договору оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п. 2.1 даного договору.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.9 договору у випадку збільшення фактичного курсу купівлі долара США на момент відвантаження товару позивач має право, але не зобов'язаний направити для підписання додаткову угоду, яку відповідач 1 зобов'язаний підписати та повернути позивачу напротязі 3 днів з моменту отримання.

Згідно з п. 4.3 договору одночасно з передачею товару позивач зобов'язаний передати відповідачу 1 наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що відповідач 1 зобов'язаний передати позивачу довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару.

Відповідно до п. 4.5 договору підписання відповідачем 1 видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3 цього договору документів.

Згідно з п. 5.2 договору відповідач 1 відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно з п. 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору поставки № АП-21-0186 від 05.08.2014 позивач по видатковій накладній № АП-21-0228 від 05.08.2014 поставив відповідачу 1 товару на загальну суму 117 600, 00 грн., а відповідач 1 вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток сторін на вказаній видатковій накладній, копія якої залучена до матеріалів справи, оригінал у судовому засіданні оглянуто.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач 1 за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково на суму 68 520, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 49 080, 00 грн.

08.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (відповідач 2) укладено договір поруки № ПР-21-0186, за умовами якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків Фермерського господарства «Елітне Плюс» за договором поставки № АП-21-0186 від 05.08.2014 (далі - основний договір).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки у разі порушення відповідачем 1 основного договору та/або зобов'язання, відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.3 договору поруки відповідач 2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем 1 в повному обсязі. Відповідач 2 відповідає в тому ж обсязі, що й відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, курсові втрати, витрати позивача тощо.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач 1 у встановлений зобов'язанням строк не виконав взяті на себе обов'язки по сплаті поставленого товару, здійснивши лише часткову оплату, позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою б/н від 25.12.2014 про сплату суми основного боргу в розмірі 49 080, 00 грн. на протязі трьох днів з моменту отримання цієї вимоги. Зазначена вимога була отримана 26.12.2014 відповідачем 2, що підтверджується відміткою його директора, яка міститься у лівому нижньому куті вимоги.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач 1 у повному обсязі не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати вартості отриманого товару за договором поставки № АП-21-0186 від 05.08.2014, а відповідач 2 не виконав своїх зобов'язань за договором поруки № ПР-21-0186 від 08.08.2014, на вимогу не відповів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначалося вище, відповідач 1 у процесі розгляду даної справи сплатив суму основного боргу у повному обсязі, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою, а тому позивач зменшив свої позовні вимоги на суму основного боргу та, у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання, збільшив свої інші позовні вимоги та просить стягнути солідарно з відповідачів 54 202, 72 грн. - курсової різниці, 16 504, 59 грн. - відсотків річних, 9 179, 25 грн. - пені та 17 640, 00 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, позивач на підставі п. 2.2 договору поставки просить стягнути солідарно з відповідачів курсову різницю, яка за розрахунком позивача, що здійснений на дати проведення відповідачем 1 оплат за товар, складає 54 202, 72 грн.

Згідно з ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України.

Пунктом 4 наказу Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Судом перевірено розрахунок курсової різниці, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач 1 порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар в строк встановлений договором, позивач просить суд, на підставі п. 5.2 договору, просить стягнути солідарно з відповідачів пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 21.10.2014 по 30.03.2015 складає 9 179, 25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач 1 порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий ним товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів відсотки річних передбачених п. 5.5 договору з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Відповідно до розрахунку позивача відсотки річних з простроченої суми за період з 21.10.2014 по 30.03.2015 складають 16 504, 69 грн.

Судом перевірено розрахунок відсотків річних, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів штраф в розмірі 17 600, 00 грн., нарахований у відповідності до п. 5.4 договору поставки, якими встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 54 202, 72 грн. - курсової різниці, 16 504, 59 грн. - відсотків річних, 9 179, 25 грн. - пені та 17 640, 00 грн. - штрафу, у зв'язку із порушенням останніми умов договору поставки № АП-21-0186 від 05.08.2014 та договору поруки № ПР-21-0186 від 08.08.2014, є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Елітне Плюс» (24300, Вінницька область, Тростянецький район, селище міського типу Тростянець, вулиця Наконечного, будинок 15, ідентифікаційний код - 38051816) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 290, ідентифікаційний код - 35646846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 15, ідентифікаційний код - 30262667) 54 202 (п'ятдесят чотири тисячі двісті дві) грн. 72 коп. - курсової різниці, 16 504 (шістнадцять тисяч п'ятсот чотири) грн. 59 коп. - відсотків річних, 9 179 (дев'ять тисяч сто сімдесят дев'ять) грн. 25 коп. - пені, 17 640 (сімнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп. - штрафу та 2 932 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 13 коп. - судового збору.

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 29.05.2015.

Суддя Т.В. Лутак