Рішення

від 28.05.2015 по справі 911/1104/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа № 911/1104/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до 1) Приватного підприємства «Агро-Максі»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг»

про стягнення 664 273, 95 грн.

Представники:

від позивача: Бойко С.В.

від відповідача 1: не з'явилися

від відповідача 2: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, договором поставки № АП-11-0323 від 17.07.2014 та договором поставки № АП-11-0324 від 17.07.2014, з урахування договору поруки № ПР-11-0048 від 21.07.2014, у розмірі 664 273, 95 грн., з яких: 369 202, 20 грн. - основного боргу, 53 009, 08 грн. - пені, 82 515, 33 грн. - штрафу, 103 162, 17 грн. - відсотків річних та 56 385, 17 грн. - курсової різниці.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості отриманого товару, а відповідачем 2 - взятих на себе зобов'язань за договором поруки № ПР-11-0048 від 21.07.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.04.2015.

20.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 262 від 20.04.2015 (вх. № 9034/15 від 20.04.2015), до якого додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2015, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1104/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 28.05.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників відповідачів і неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 275 від 29.04.2015 (вх. № 10221/15 від 30.04.2015), до якого додано документи по справі.

26.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог вих. № 400 від 25.05.2015 (вх. № 12283/15 від 26.05.2015), у якій позивач зазначає про те, що відповідачем 1 було сплачено частину основного боргу у розмірі 38 590, 42 грн., а тому ним здійснено перерахунок позовних вимог, за результатами якого позивач збільшує свої позовні вимоги та просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, договором поставки № АП-11-0323 від 17.07.2014 та договором поставки № АП-11-0324 від 17.07.2014, з урахування договору поруки № ПР-11-0048 від 21.07.2014, у розмірі 770 244, 36 грн., з яких: 330 611, 78 грн. - основного боргу, 94 022, 83 грн. - пені, 82 515, 33 грн. - штрафу, 168 784, 18 грн. - відсотків річних та 94 310, 24 грн. - курсової різниці.

Дослідивши матеріали вищезазначеної заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що вказана заява не може бути прийнята судом до розгляду з підстав невідповідності її вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у разі коли позивач на підставі ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї.

Як вбачається з матеріалів заяви про збільшення розміру позовних вимог вих. № 400 від 25.05.2015 (вх. № 12283/15 від 26.05.2015), позивачем до вказаної заяви не додано жодних доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також доказів надсилання відповідачам копії заяви про збільшення розміру позовних вимог і доданих до неї документів.

Відповідно до пунктів 4 та 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вказана заява про збільшення розміру позовних вимог вих. № 400 від 25.05.2015 (вх. № 12283/15 від 26.05.2015) не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача, що були заявлені ним у позовній заяві, а саме про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, договором поставки № АП-11-0323 від 17.07.2014 та договором поставки № АП-11-0324 від 17.07.2014, з урахування договору поруки № ПР-11-0048 від 21.07.2014, у розмірі 664 273, 95 грн., з яких: 369 202, 20 грн. - основного боргу, 53 009, 08 грн. - пені, 82 515, 33 грн. - штрафу, 103 162, 17 грн. - відсотків річних та 56 385, 17 грн. - курсової різниці.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 405 від 28.05.2015 (вх. № 12528/15 від 28.05.2015), до якого додано документи по справі.

Присутній у судовому засіданні 28.05.2015 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідачі, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, відзив на позовну заяву не надіслали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.05.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

31.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Приватним підприємством «Агро-Максі» (відповідач 1) укладено договір поставки № АП-11-0048, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу 1, а відповідач 1 зобов'язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин: акселератор NPK - 500, 00 кг на суму 26 450, 00 грн.; герсотил - 6, 500 кг на суму 3 961, 75 грн.; аперкот Акро - 50, 00 л на суму 16 675, 00 грн. (далі - товар).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вартість товару на дату укладення цього договору становить 47 086, 75 грн. у т.ч. ПДВ 20 %. Вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п. 2.2, при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору фактичний курс купівлі долара США на дату складання цього договору становить 11, 50 грн./долара США. Під фактичним курсом купівлі долара США розуміється курс купівлі долара США, встановлений філією та/або відділенням банку, в якому у позивача відкрито поточний рахунок, на відповідну дату.

Згідно з п. 1.4 договору кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору. За бажанням відповідача 1 кількість та асортимент товару можуть бути збільшені, що оформляється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 2.1 відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: 9 417, 35 грн. не пізніше 15.04.2014, 4 708, 68 грн. не пізніше 15.08.2014 та 32 960, 72 грн. не пізніше 15.10.2014.

Згідно з п. 2.2 договору при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу долара США на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 цього договору, за наступною формулою:

S1 = S0*A1/A0, де

S0 - сума даного договору, яка повинна бути перерахована відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 цього договору;

S1 - сума у гривнях, що підлягає сплаті з урахуванням п. 2.2 цього договору;

А0 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення даного договору (додаткової угоди) згідно з п. 1.3 даного договору;

А1 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 цього договору (додаткової угоди).

У випадку порушення відповідачем 1 строків оплати встановлених цим договором, перерахунок вартості товару із врахуванням фактичного курсу купівлі долара США буде здійснюватись на дату надходження коштів.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що положення п. 2.2 застосовуються тільки у випадку зміни (збільшення та/або зменшення) фактичного курсу купівлі долара США. При застосуванні п. 2.2 цього договору, у випадку збільшення фактичного курсу купівлі долара США, позивач виставляє рахунок-фактуру, який відповідач 1 зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня.

Відповідно до п. 2.5 договору валютою платежу за даним договором є національна грошова одиниця України - гривня.

Згідно з п. 2.6 договору оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п. 2.1 даного договору.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 2.9 договору у випадку збільшення фактичного курсу купівлі долара США на момент відвантаження товару позивач має право, але не зобов'язаний направити для підписання додаткову угоду, яку відповідач 1 зобов'язаний підписати та повернути позивачу напротязі 3 днів з моменту отримання.

Згідно з п. 4.3 договору одночасно з передачею товару позивач зобов'язаний передати відповідачу 1 наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що відповідач 1 зобов'язаний передати позивачу довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару.

Відповідно до п. 4.5 договору підписання відповідачем 1 видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3 цього договору документів.

Згідно з п. 5.2 договору відповідач 1 відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно з п. 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим договором.

15.04.2014 між позивачем та відповідачем 1 було укладено додатковий договір № АП-11-0048ДС1 до договору поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, відповідно до якого сторони домовилися доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів захисту рослин: фостран - 100 л на суму 9 396, 00 грн. та ацидан - 20 кг на суму 2 923, 20 грн.; відповідач 1 зобов'язався згідно даного додаткового договору здійснити оплату в наступні строки: 2 463, 84 грн. не пізніше 20.04.2014, 1 231, 92 грн. не пізніше 15.08.2014 та 8 623, 44 грн. не пізніше 15.10.2014.

30.04.2014 між позивачем та відповідачем 1 було укладено додатковий договір № АП-11-0048ДС2 до договору поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, відповідно до якого сторони домовилися доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів захисту рослин: норвел - 500 л на суму 49 880, 00 грн., фостран - 630 л на суму 50 425, 20 грн., оперкот Акро - 150 л на суму 48 720, 00 грн., резонанс - 260 л на суму 29 858, 40 грн., тонус Еко - 1000 кг на суму 175 160, 00 грн., ацидан - 1250 кг на суму 155 150, 00 грн. та оперкот - 50 кг на суму 7 656, 00 грн.; відповідач 1 зобов'язався згідно даного додаткового договору здійснити оплату в наступні строки: 103 369, 92 грн. не пізніше 10.05.2014, 51 684, 96 грн. не пізніше 20.08.2014 та 361 794, 72 грн. не пізніше 15.10.2014.

12.05.2014 між позивачем та відповідачем 1 було укладено додатковий договір № АП-11-0048ДС3 до договору поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, відповідно до якого сторони домовилися доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів захисту рослин: акселератор мікро - 100 кг на суму 5 474, 00 грн.; відповідач 1 зобов'язався згідно даного додаткового договору здійснити оплату в наступні строки: 1 094, 80 грн. не пізніше 20.05.2014, 547, 40 грн. не пізніше 20.08.2014 та 3 831, 80 грн. не пізніше 15.10.2014.

13.05.2014 між позивачем та відповідачем 1 було укладено додатковий договір № АП-11-0048ДС4 до договору поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, відповідно до якого сторони домовилися доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком засобів захисту рослин: тонус Еко - 200 кг на суму 35 788, 00 грн.; відповідач 1 зобов'язався згідно даного додаткового договору здійснити оплату в наступні строки: 7 157, 60 грн. не пізніше 01.06.2014, 3 578, 80 грн. не пізніше 20.08.2014 та 25 051, 60 грн. не пізніше 15.10.2014.

На виконання умов договору поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014 позивач по видаткових накладних № АП-11-0058 від 04.04.2014 на суму 20 636, 75 грн., № АП-11-0067 від 08.04.2014 на суму 26 450, 00 грн., № АП-11-0095 від 16.04.2014 на суму 12 319, 20 грн., № АП-11-0144 від 30.04.2014 на суму 110 246, 40 грн., № АП-11-0161 від 08.05.2014 на суму 47 444, 00 грн., № АП-11-0183 від 14.05.2014 на суму 5 474, 00 грн., № АП-11-0184 від 14.05.2014 на суму 35 788, 00 грн., № АП-11-0280 від 13.06.2014 на суму 122 612, 00 грн., № АП-11-0281 від 13.06.2014 на суму 68 324, 00 грн. та № АП-11-0339 від 18.07.2014 на суму 74 472, 00 грн. поставив відповідачу 1 товару на загальну суму 523 766, 35 грн., а відповідач 1, на підставі довіреностей № 10 від 04.04.2014, № 11 від 16.04.2014, № 16 від 30.04.2014, № 18 від 08.05.2014, № 25 від 14.05.2014, № 34 від 13.06.2014 та № 21 від 18.07.2014, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач 1 за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково на суму 180 900, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 342 866, 35 грн.

Крім того, 17.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Приватним підприємством «Агро-Максі» (відповідач 1) укладено договір поставки № АП-11-0323, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу 1, а відповідач 1 зобов'язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин: фітолікар - 85, 00 л на суму 17 079, 05 грн. (далі - товар).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вартість товару на дату укладення цього договору становить 17 079, 05 грн. у т.ч. ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 1.4 договору кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: 3 415, 81 грн. не пізніше 25.07.2014 та 13 663, 24 грн. не пізніше 15.10.2014.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що валютою платежу за даним договором є національна грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до п. 2.6 договору оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п. 2.1 даного договору.

Згідно з п. 2.7 договору датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що право власності на товар виникає у відповідача 1 з дня передачі товару.

Відповідно до п. 4.3 договору одночасно з передачею товару позивач зобов'язаний передати відповідачу 1 наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Згідно з п. 4.4 договору відповідач 1 зобов'язаний передати позивачеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що підписання відповідачем 1 видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3 цього договору документів.

Відповідно до п. 5.2 договору відповідач 1 відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з п. 5.3 договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Відповідно до п. 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Згідно з п. 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору поставки № АП-11-0323 від 17.07.2014 позивач по видатковій накладній № АП-11-0337 від 18.07.2014 поставив відповідачу 1 товару на загальну суму 17 079, 05 грн., а відповідач 1, на підставі довіреності № 21 від 18.07.2014, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач 1 за вищезазначений поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 17 079, 05 грн.

17.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Приватним підприємством «Агро-Максі» (відповідач 1) укладено договір поставки № АП-11-0324, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу 1, а відповідач 1 зобов'язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин: супер КАП - 20, 00 л на суму 9 256, 80 грн. (далі - товар).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вартість товару на дату укладення цього договору становить 9 256, 80 грн. у т.ч. ПДВ 20 %.

Відповідно до п. 1.4 договору кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 даного договору.

Згідно з п. 2.1 договору відповідач 1 зобов'язався сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: 1 851, 36 грн. не пізніше 25.07.2014 та 7 405, 44 грн. не пізніше 15.10.2014.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що валютою платежу за даним договором є національна грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до п. 2.6 договору оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п. 2.1 даного договору.

Згідно з п. 2.7 договору датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що право власності на товар виникає у відповідача 1 з дня передачі товару.

Відповідно до п. 4.3 договору одночасно з передачею товару позивач зобов'язаний передати відповідачу 1 наступні документи: рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову (відвантажувальну) накладну; товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ.

Згідно з п. 4.4 договору відповідач 1 зобов'язаний передати позивачеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що підписання відповідачем 1 видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 4.3 цього договору документів.

Відповідно до п. 5.2 договору відповідач 1 відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з п. 5.3 договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Відповідно до п. 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Згідно з п. 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору поставки № АП-11-0324 від 17.07.2014 позивач по видатковій накладній № АП-11-0338 від 18.07.2014 поставив відповідачу 1 товару на загальну суму 9 256, 80 грн., а відповідач 1, на підставі довіреності № 21 від 18.07.2014, вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач 1 за вищезазначений поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 9 256, 80 грн.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що у відповідача 1 утворилася заборгованість перед позивачем за договором поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, договором поставки № АП-11-0323 від 17.07.2014 та договором поставки № АП-11-0324 від 17.07.2014 у розмірі 369 202, 20 грн.

Крім того, 21.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (відповідач 2) укладено договір поруки № ПР-11-0048, за умовами якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків Приватним підприємством «Агро-Максі» за договором поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, договором поставки № АП-11-0323 від 17.07.2014 та договором поставки № АП-11-0324 від 17.07.2014 (далі - основний договір).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки у разі порушення відповідачем 1 основного договору та/або зобов'язання, відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно з п. 1.3 договору поруки відповідач 2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем 1 в повному обсязі. Відповідач 2 відповідає в тому ж обсязі, що й відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, курсові втрати, витрати позивача тощо.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач 1 у встановлений зобов'язанням строк не виконав взяті на себе обов'язки по сплаті поставленого товару, здійснивши лише часткову оплату, позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою б/н від 20.10.2014 про сплату суми основного боргу на протязі трьох календарних днів з моменту отримання цієї вимоги. Зазначена вимога була отримана 22.10.2014 відповідачем 2, що підтверджується відміткою його директора, яка міститься у лівому нижньому куті вимоги.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач 1 у повному обсязі не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати вартості отриманого товару за договором поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, договором поставки № АП-11-0323 від 17.07.2014 та договором поставки № АП-11-0324 від 17.07.2014, а відповідач 2 не виконав своїх зобов'язань за договором поруки № ПР-11-0048 від 21.07.2014, на вимогу не відповів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачі заявлених до них вимог щодо стягнення заборгованості за договором поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014, договором поставки № АП-11-0323 від 17.07.2014 та договором поставки № АП-11-0324 від 17.07.2014, з урахування договору поруки № ПР-11-0048 від 21.07.2014, не спростували, в судове засідання своїх представників не направили, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ними зобов'язань за зазначеними договорами суду не надали.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 у процесі розгляду даної справи сплатив позивачу частину суми основного боргу, а оскільки заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не прийнята судом до розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до матеріалів справи, зокрема, наданої позивачем банківської виписки за 27.04.2015, вбачається, що відповідачем 1 було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 38 590, 42 грн.

Зважаючи на те, що відповідач 1 після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 38 590, 42 грн. основного боргу за поставлений товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у даній справі в зазначеній частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

За таких обставин та враховуючи, що строк оплати товару настав, доказів оплати товару відповідачами не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений та його розмір у сумі 330 611, 78 грн. підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів 330 611, 78 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2.2 договору поставки № АП-11-0048 від 31.03.2014 просить стягнути солідарно з відповідачів курсову різницю, яка за розрахунком позивача, що здійснений на дати проведення відповідачем 1 часткових оплат, складає 56 385, 17 грн.

Згідно з ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України.

Пунктом 4 наказу Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Судом перевірено розрахунок курсової різниці, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач 1 порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий ним товар в строк встановлений договорами, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів відсотки річних передбачені п. 5.5 договорів поставки з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.5 договорів сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем 1 та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Відповідно до розрахунку позивача відсотки річних з простроченої суми за період з 16.10.2014 по 16.03.2015 становлять 103 162, 17 грн.

Судом перевірено розрахунок відсотків річних, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.2 договорів поставки просить стягнути солідарно з відповідачів пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за період з 16.10.2014 по 16.03.2015 складає 53 009, 08 грн., а також штраф у розмірі 82 515, 33 грн., нарахований у відповідності до п. 5.4 договорів поставки, яким встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 38 590, 42 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, а позовні вимоги в частині стягнення солідарно з відповідачів 330 611, 78 грн. - основного боргу, 53 009, 08 грн. - пені, 82 515, 33 грн. - штрафу, 103 162, 17 грн. - відсотків річних та 56 385, 17 грн. - курсової різниці підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів.

Керуючись статтями 22, 32-34, 49, 63, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» вих. № 400 від 25.05.2015 (вх. № 12283/15 від 26.05.2015) про збільшення розміру позовних вимог разом з доданими до неї матеріалами (всього на 14 арк.) повернути позивачу без розгляду.

2. Провадження у справі № 911/1104/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Приватного підприємства «Агро-Максі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» про стягнення 664 273, 95 грн. в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 38 590, 42 грн. припинити за відсутністю предмету спору.

3. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» в частині стягнення солідарно з Приватного підприємства «Агро-Максі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» 330 611, 78 грн. - основного боргу, 53 009, 08 грн. - пені, 82 515, 33 грн. - штрафу, 103 162, 17 грн. - відсотків річних та 56 385, 17 грн. - курсової різниці задовольнити.

4. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Агро-Максі» (74800, Херсонська область, місто Каховка, вулиця Карла Маркса, будинок 77-А, ідентифікаційний код - 36346202) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг» (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 290, ідентифікаційний код - 35646846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 15, ідентифікаційний код - 30262667) 330 611 (триста тридцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 78 коп. - основного боргу, 53 009 (п'ятдесят три тисячі дев'ять) грн. 08 коп. - пені, 82 515 (вісімдесят дві тисячі п'ятсот п'ятнадцять) грн. 33 коп. - штрафу, 103 162 (сто три тисячі сто шістдесят дві) грн. 17 коп. - відсотків річних, 56 385 (п'ятдесят шість тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 17 коп. - курсової різниці та 13 285 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 48 коп. - судового збору.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 29.05.2015.

Суддя Т.В. Лутак