Рішення

від 28.05.2015 по справі 911/1050/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р.                                                             Справа № 911/1050/15

          Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління житлово-комунального господарства «Біличі»

до Дочірнього підприємства Управління житлово-комунального господарства «Добробут»

про стягнення 182492,24 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Управління житлово-комунального господарства «Добробут» (далі - відповідач) про стягнення 200028,72 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 01.01.2011 р. з ДП УЖКГ «Добробут» договору № 151 про надання послуг з водопостачання, водовідведення, вивезення ТПВ, відповідно до якого позивач зобов'язувався надати послуги, а відповідач – прийняти їх та здійснити своєчасну оплату.

Згідно умов вказаного договору позивач надав послуги, які ДП УЖКГ «Добробут» не були оплачені належним чином, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 143464,27 грн. основного боргу, 6543,95 грн. пені, 5792,88 грн. 3% річних, 44227,61 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

17.04.2015 р. до господарського суду Київської області УЖКГ «Біличі» було подано заяву б/н від 16.04.2015 р. про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, пояснень б/н від 16.04.2015 р., відповідно до яких позивач зазначив, що внаслідок існування заборгованості ДП УЖКГ «Добробут» за послуги з водопостачання та водовідведення, що споживає населення будинку № 2/2 по вул. Пономарьова в смт. Коцюбинське, населення вказаного будинку сплачує з 01.10.2014 р. за спожиті послуги за водопостачання та водовідведення на рахунки УЖКГ «Біличі», у зв'язку з чим у банківських виписках відображуються надходження коштів від населення будинку, які зараховуються як оплата за договором № 151 від 01.01.2011 р.

20.04.2015 р. у судовому засіданні представником позивача було подано клопотання б/н від 20.04.2015 р. про продовження строку розгляду спору у даній справі на 15 днів понад строк, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.04.2015 р. було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 02.06.2015 р.

15.05.2015 р. до господарського суду Київської області позивачем було подано заяву б/н від 14.05.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 140224,14 грн. основного боргу, 7650,18 грн. пені, 1136,50 грн. 3% річних, 33481,42 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви б/н від 14.05.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 140224,14 грн. основного боргу, 7650,18 грн. пені, 1136,50 грн. 3% річних, 33481,42 грн. інфляційних втрат.

Також 15.05.2015 р. до господарського суду Київської області позивачем було подано пояснення б/н від 14.05.2015 р. щодо доказів, які підтверджують нарахування та сплату заборгованості за період з 01.03.2014 р. до 31.12.2014 р.

18.05.2015 р. до господарського суду Київської області позивачем було подано заяву б/н від 18.05.2015 р., відповідно до якої позивач зазначив, що господарським судом було відкладено розгляд даної справи на 28.05.2015 р. та заявив клопотання про розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами без участі представника УЖКГ «Біличі», яке було задоволено судом.

Відповідач у судові засідання 06.04.2015 р., 20.04.2015 р., 18.05.2015 р. та 28.05.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10.12.2008 р. між Управлінням житлово-комунального господарства «Біличі» (виконавець) та Дочірнім підприємством Управління житлово-комунального господарства «Добробут» (споживач) було укладено договір № 151 про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ, відповідно до п. 1.2 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору розмір щомісячної плати за надані послуги за встановленими тарифами та нормами становить 2,63 грн. за 1 куб.м за холодне водопостачання згідно показників лічильника та 2,77 грн. за 1 куб.м за водовідведення згідно показників лічильника.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що виконавець має право в односторонньому порядку збільшувати або зменшувати вартість наданих послуг. При цьому виконавець повинен повідомити споживача в термін не пізніше ніж за 10 днів до початку розрахункового періоду.

У відповідності з п. 4.1 договору розрахунковий період оплати – 1 календарний місяць. Термін остаточних розрахунків - на пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг та/або відшкодування витрат виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі одного відсотку за кожен день прострочки від суми боргу.

На виконання умов договору № 151 про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ від 10.12.2008 р. позивачем було надано послуги ДП УЖКГ «Добробут», які не були оплачені відповідачем належним чином, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 8869,66 грн. за послуги, надані в грудні 2010 року.

01.01.2011 р., у зв'язку з встановленням нового тарифу на водопостачання та водовідведення було переукладено договір між Управлінням житлово-комунального господарства «Біличі» (виконавець) та Дочірнім підприємством Управління житлово-комунального господарства «Добробут» (споживач) та укладено договір № 151 про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ, згідно з п. 3.1 якого розмір щомісячної плати за надані послуги за встановленими тарифами та нормами становить 3,66 грн. за 1 куб.м за холодне водопостачання згідно показників лічильника та 4,14 грн. за 1 куб.м за водовідведення згідно показників лічильника.

Рішенням Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради № 84 від 08.09.2014 р., яке вступило в силу 01.10.2014 р., було затверджено нові тарифи, за якими вартість послуг за водопостачання для населення встановлено в розмірі 4,82 грн. за 1 куб.м, а за водовідведення - 7,56 грн. за 1 куб.м.

На виконання умов договору № 151 про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ від 01.01.2011 р. позивачем було надано послуги ДП УЖКГ «Добробут» на суму 775335,38 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами прийому-передачі робіт за період з 31.08.2013 р. до 31.12.2014 р., а також актами зняття показників водолічильника за період з квітня 2013 року до грудня 2014 року (копії відповідних актів долучено до матеріалів справи).

ДП УЖКГ «Добробут» було частково оплачено надані позивачем послуги в сумі 640740,77 грн., що підтверджується звіряльною відомістю по взаєморозрахунках за період з 01.12.2010 р. до 01.01.2015 р. згідно з умовами договору № 151 по платнику ДП УЖКГ «Добробут», а також виписками з банківського рахунку позивача за період з 01.07.2013 р. до 01.04.2015 р., копії яких долучено до матеріалів справи.

ДП УЖКГ «Добробут» було направлено на адресу УЖКГ «Біличі» лист № 59 від 12.08.2013 р., відповідно до якого відповідач зобов'язувався погасити заборгованість за водопостачання протягом 3 місяців, а саме – до 30.08.2013 р. в сумі 22137,00 грн., до 30.09.2013 р. в сумі 22137,00 грн., до 30.10.2013 р. в сумі 22137,00 грн.

ДП УЖКГ «Добробут» та УЖКГ «Біличі» було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2015 р. на суму 143464,27 грн.

УЖКГ «Біличі» було направлено на адресу ДП УЖКГ «Добробут» претензію б/н від 13.01.2015 р., відповідно до якої позивач вимагав терміново на протязі 10 днів сплатити заборгованість в сумі 143464,27 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договорами про надання послуг № 151 про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ від 10.12.2008 р. та від 01.01.2011 р., останній і звернувся з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача 143464,27 грн. основного боргу.

Після порушення провадження у справі позивачем було подано заяву б/н від 14.05.2015 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.03.2014 р. до 31.12.2014 р. на час розгляду справи становить 140224,14 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалось вище, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості, або доказів погашення заборгованості за договорами № 151 про надання послуг з водопостачання, водовідведення та вивезення ТПВ від 10.12.2008 р. та від 01.01.2011 р. в сумі 140224,14 грн. перед позивачем суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ДП УЖКГ «Добробут» перед УЖКГ «Біличі», позовні вимоги про стягнення 140224,14 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 7650,18 грн. пені, керуючись п. 7.2 договорів.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно п. 7.2 договору у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг та/або відшкодування витрат виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі одного відсотку за кожен день прострочки від суми боргу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені визначений позивачем з урахуванням зазначених вище приписів ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за загальний період з 11.08.2014 р. до 31.01.2015 р. на суми прострочених платежів, з урахуванням часткових проплат, становить 7650,18 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 1136,50 грн., нарахованій на прострочену заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат за загальний період з 11.04.2014 р. до 31.01.2015 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Розмір інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем, становить 33481,42 грн., нарахованих на прострочену заборгованість, з урахуванням часткових оплат за загальний період з 11.04.2014 р. до 31.01.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Управління житлово-комунального господарства «Біличі» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства Управління житлово-комунального господарства «Добробут» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 2/2, оф. Д, код 35422947) на користь Управління житлово-комунального господарства «Біличі» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Меблева, 11-А, код 23579209) – 140224 (сто сорок тисяч двісті двадцять чотири) грн. 14 коп. основного боргу, 7650 (сім тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 18 коп. пені, 1136 (одну тисячу сто тридцять шість) грн. 50 коп. 3% річних, 33481 (тридцять три тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 3649 (три тисячі шістсот сорок дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 02.06.2015 р.

Суддя                                                             В.М. Бабкіна