Рішення

від 28.05.2015 по справі 911/1506/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа № 911/1506/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР»

про стягнення 32817,86 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Хомяков С.М., довір. б/н від 23.10.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (далі - ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (далі - ТОВ «УКРПРОДЛІДЕР», відповідач) про стягнення 44477,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 006313 від 28.03.2014 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 27792,28 грн. основного боргу, 2566,02 грн. пені, 194,17 грн. 3% річних, 2390,14 грн. інфляційних втрат, 11534,86 грн. штрафу, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

20.04.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло письмове пояснення б/н від 16.04.2015 р. (вх. № 8886/15 від 20.04.2015 р.) на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 08.04.2015 р.

05.05.2015 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 20.04.2015 р. (вх. № 10373/15 від 05.05.2015 р.) щодо надання банківської довідки на підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат.

Також до господарського суду Київської області представником позивача було подано заяву б/н від 12.05.2015 р. (вх. № 10806/15 від 12.05.2015 р.) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем 13000,00 грн., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 14792,28 грн. основного боргу, 3236,86 грн. пені, 252,52 грн. 3% річних, 3001,57 грн. інфляційних втрат, 11534,86 грн. штрафу, а також судовий збір.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви б/н від 12.05.2015 р. (вх. № 10806/15 від 12.05.2015 р.) про зменшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 14792,28 грн. основного боргу, 3236,86 грн. пені, 252,52 грн. 3% річних, 3001,57 грн. інфляційних втрат, 11534,86 грн. штрафу.

28.05.2015 р. до господарського суду Київської області відповідачем було подано клопотання б/н від 28.05.2015 р. про відкладення розгляду справи для надання можливості відповідачу завершити переговори з позивачем щодо укладення мирової угоди.

Клопотання залишене судом без задоволення з огляду на таке.

Згідно з приписами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

У зв'язку з ненаданням відповідачем будь-яких доказів неможливості прибуття в засідання суду уповноваженого представника, як і будь-яких доказів неможливості направлення юридичною особою до суду керівника, підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є відсутніми.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що укладення мирової угоди можливе на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі - на стадії виконання судового рішення.

У судовому засіданні 28.05.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви б/н від 12.05.2015 р. (вх. № 10806/15 від 12.05.2015 р.) про зменшення розміру позовних вимог; представник відповідача до суду не з'явився.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.05.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (покупець) було укладено договір поставки № 006313, відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.7 договору покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем за договором, є видаткова накладна, або ТТН.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що покупець зобов'язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 21 календарного дня з моменту її передачі.

У відповідності з п. 4.1 договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі якщо прострочення становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» було поставлено ТОВ «УКРПРОДЛІДЕР» товар на суму 57674,28 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-60-042624 від 10.12.2014 р.

ТОВ «УКРПРОДЛІДЕР» було частково оплачено отриманий від позивача товар в сумі 29882,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.

ТОВ «УКРПРОДЛІДЕР» та ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2014 р. до 04.03.2015 р. на суму 27792,28 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за товар, поставлений за договором поставки № 006313 від 28.03.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

У процесі розгляду справи, ТОВ «УКРПРОДЛІДЕР» було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 13000,00 грн., у зв'язку з чим позивачем було зменшено розмір заявленої до стягнення суми основного боргу.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати у повному обсязі отриманого за договором поставки № 006313 від 28.03.2014 р. згідно видаткової накладної № РН-60-042624 від 10.12.2014 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 006313 від 28.03.2014 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 14792,28 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3236,63 грн. пені та 11534,86 грн. штрафу.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, згідно з п. 4.1 договору у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п. 2.9 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі якщо прострочення становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, визначений позивачем з урахуванням зазначених вище приписів ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», становить 3236,63 грн., нарахований на заборгованість відповідача за видатковою накладною № РН-60-042624 від 10.12.2014 р. на суму 57674,28 грн., з урахуванням часткових оплат за загальний період з 15.01.2015 р. до 25.03.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 20% штрафу вбачається, що позивачем було визначено 20% штрафу у розмірі 11534,86 грн., нарахованого на суму загальної вартості товару за видатковою накладною № РН-60-042624 від 10.12.2014 р. на суму 57674,28 грн.

Проте, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 7834,86 грн., нарахований на суму 39174,28 грн. (вартість товару, яка не була оплачена відповідачем після спливу 30 календарних днів від встановленого п. 2.9 договору кінцевого терміну оплати покупцем поставленого постачальником товару (21 календарного дня)).

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 252,52 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за видатковою накладною № РН-60-042624 від 10.12.2014 р. на суму 57674,28 грн., з урахуванням часткових оплат за загальний період з 15.01.2015 р. до 25.03.2015 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним.

Розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат становить 3001,57 грн., нарахований на заборгованість відповідача за видатковою накладною № РН-60-042624 від 10.12.2014 р. на суму 57674,28 грн., з урахуванням часткових оплат за загальний період з 15.01.2015 р. до 25.03.2015 р., є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг».

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДЛІДЕР» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 57-А, код 38097541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Істерн Беверідж Трейдінг» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6-В, код 38679874) - 14792 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 28 коп. основного боргу, 3236 (три тисячі двісті тридцять шість) грн. 63 коп. пені, 7834 (сім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 86 коп. штрафу, 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 52 коп. 3% річних, 3001 (три тисячі одну) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 1621 (одну тисячу шістсот двадцять одну) грн. 02 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 02.06.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна