Рішення

від 02.06.2015 по справі 917/843/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 р. Справа №917/843/15

за позовом першого заступника прокурора міста Полтави (вул. В.Козака, 1,Полтава,Полтавська область,36020) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської обласної ради ( вул. Жовтнева, 45, м. Полтава, 36018)

Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова,2а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-банк", вул. Шведська, 20, м. Полтава, Полтавська область,36014

про стягнення 10 571,36 грн. боргу

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Концевий В. Ю. дов. №29-14/13 від 05.01.2015 року

від відповідача: відсутні

від прокуратури: Сорочинська О.М. службове посвідчення №020635 від 20.09.2013р.

В судовому засіданні 02.06.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 10 571,36 грн. боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3601 від 16.09.2013 року, з яких: 6874,59 грн. - сума основного боргу, 3599,92 грн. - пеня, 29,52 грн. - 3% річних, 67,33 грн. - втрати від інфляційних процесів.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 22.04.2015 року про порушення провадження у справі та ухвала суду від 21.05.2015 року, які направлялися відповідачу на адресу: вул. Шведська, 20, м. Полтава, 36014, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "ТОВ "Медіа-банк" не обслуговує" та "ПО Шведськой, 20 Медіа-банк нет".

21.05.2015 року судом за електронним запитом було замовлено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого ТОВ "Медіа-банк" знаходиться за адресою: вул. Шведська, 20, м. Полтава, 36014, тобто за адресою, яка зазначена у позовній заяві та на яку направлялися ухвали суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Позивач №1 (Полтавська обласна рада) в судове засідання не з'явився. 06.05.2015 року від позивача №1 надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі.

Представник позивача №2 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник прокуратури також підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

16.09.2013 р. між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа-банк" (відповідач, споживач) було укладено договір № 3601 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір) (арк. с. 12-14), згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по вул. Шведській, 20 - офісні приміщення(п.1 договору).

Пунктом 17 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається підприємством «Полтаватеплоенерго», встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Указаною Комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:

-802,18 грн./ Гкал (без ПДВ) на підставі постанови № 81 від 30.09.2011 з 1 жовтня 2011 року;

-743,47 грн./Гкал (без ПДВ) на підставі постанови № 506 від 31.12.2013 з 1 січня 2014 року;

-880,72 грн/Гкал (без ПДВ) на підставі постанови № 185 від 31.03.2014 з 1 квітня 2014 року;

-1013,65 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 червня 2014 року на підставі постанови № 524 від 16.05.2014;

-1202,90 грн./Гкал (без ПДВ) з 1 грудня 2014 року на підставі постанови № 653 від 28.11.2014.

Відповідно до п. 15 договору, обсяг теплової енергії, який постачається споживачу в розрахунковому періоді, визначається теплопостачальною організацією розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів (згідно СНиП 2.04.05-91 «Опалення, вентиляція і кондиціювання») з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, визначеного згідно ДСТУ-Н Б В. 1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія» та наведений в п. 3 Додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії», який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 18 договору, кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температур повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виставленого рахунку.

Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

У разі неповернення споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (п. 19 договору).

На виконання умов договору за період 01.10.2014р. по 28.02.2015р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 11 874,59 грн. Факт отримання теплової енергії підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії № АВ-17144 від 31.10.2014р., № АВ-20222 від 30.11.2014р., № АВ-13414 від 31.12.2014р., №АВ-2877 від 31.01.2015р., № АВ-5907 від 28.02.2015 р. (арк.с.52,55,58,61,64).

На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки за № АВ-10222 від 31.10.2014р., №АВ-11831 від 30.11.2014р., №АВ-13414 від 31.12.2014 року, №АВ-1443 від 31.01.2015 року, №АВ-2972 від 28.02.2015 року (арк. с.51,54,57,60,63). Факт направлення вказаних рахунків підтверджується реєстрами рахунків згрупованих поштових відправлень (арк.с.53,56,59,62,65).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги виконав частково, сплативши лише 5000,00 грн., і за ним рахується непогашена заборгованість в сумі 6 874,59 грн., яку і просить стягнути позивач.

Також позивачем на підставі п. 20 договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню в сумі 3599,92 грн. за період з 15.11.2014 року по 30.03.2015 року на грошові зобов'язання жовтня 2014 року - лютого 2015 року, 3% річних в сумі 29,52 грн. з 15.11.2014 року по 30.03.2015 року на грошові зобов'язання жовтня 2014 року - лютого 2015 року та інфляційних в сумі 67,33 грн. за період з 12.2014 року по 02.2015 року.

При винесенні рішення суд входив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору за період 01.10.2014р. по 28.02.2015р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 11 874,59 грн.

Факт отримання теплової енергії підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії № АВ-17144 від 31.10.2014р., № АВ-20222 від 30.11.2014р., № АВ-13414 від 31.12.2014р., №АВ-2877 від 31.01.2015р., № АВ-5907 від 28.02.2015 р. (арк.с.52,55,58,61,64), рахунками виставленими відповідачу за № АВ-10222 від 31.10.2014р., №АВ-11831 від 30.11.2014р., №АВ-13414 від 31.12.2014 року, №АВ-1443 від 31.01.2015 року, №АВ-2972 від 28.02.2015 року (арк. с.51,54,57,60,63) та реєстрами відправки рахунків відповідачу (арк.с.53,56,59,62,65).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 6 874,59 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Частиною 3 ст. 1 Закону України № 686-XIV від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 % загальної суми боргу.

Пунктом 20 договору сторони визначили, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.99 р., а також стягуються 3 % річних та інфляційні витрати простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вищевикладеного нараховано відповідачу до стягнення пеню в сумі 3599,92 грн. за період з 15.11.2014 року по 30.03.2015 року на грошові зобов'язання жовтня 2014 року - лютого 2015 року, 3% річних в сумі 29,52 грн. з 15.11.2014 року по 30.03.2015 року на грошові зобов'язання жовтня 2014 року - лютого 2015 року та інфляційних в сумі 67,33 грн. за період з 12.2014 року по 02.2015 року.

Судом перевірено нараховані позивачем пеню, 3% річних та інфляційних, дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 6874,59 грн. основного боргу, 3599,92 грн. пені, 29,52 грн. 3% річних, 67,33 грн. інфляційних витрат підтверджуються наявними доказами, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-банк" (вул. Шведська, 20, м. Полтава, Полтавська область,36014, ідентифікаційний код 38610414) на користь Полтавського обласного комунального виробничого теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова 2а, м. Полтава, 36008, р/р №260007148, АК "Полтава-банк", МФО 331489, ідентифікаційний код 03338030) 6874,59 грн. основного боргу, 3599,92 грн. пені, 29,52 грн. 3% річних, 67,33 грн. інфляційних витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.06.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.