Рішення

від 25.05.2015 по справі 908/323/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2015 р.Справа № 908/323/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний центр "Променергосоюз";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Інвест-Буд";

про стягнення 12 240,02 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 19.01.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Індустріальний центр "Променергосоюз" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зазінвестбуд", в якій просить суд стягнути з останнього суму основного боргу у розмірі 9 130,20 грн., пеню у сумі 642,12 грн., 3 % річних у розмірі 485,53 грн., індекс інфляції у сумі 1 982,17 грн., витрати на адвокатські послуги у сумі 2 000 грн. та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань, взятих згідно договору субпідряду № 06/12 від 05.06.2012 в частині повної та своєчасної оплати грошових коштів за виконання комплексу пусконалагоджувальних робіт двох автономних пароперегрівачів і економайзерів марки SEG -100 в котельній ТОВ «Електрозавод» в м. Запоріжжя.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 року порушено провадження у справі № 908/323/15-г із призначенням розгляду у засіданні суду (суддя Мойсеєнко Т.В.).

Ухвалою суду від 16.03.2015 року з огляду на зміну назви відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зазінвестбуд" на Товариство з обмеженою відповідальністю " "Пром-Інвест-Буд", а також його місцезнаходження, яке згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: 65011, Одеська область, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 14, справу № 908/323/15-г передано за підсудністю до господарського суду Одеської області.

Вказана справа надійшла до господарського суду Одеської області 30.03.2015 року за вх. № 1405/15.

За результатами автоматичного розподілу справу №908/323/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Індустріальний центр "Променергосоюз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Інвест-Буд" про стягнення 12 240,02 грн. розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.04.2015 року суддею Щавинською Ю.М. справу № 908/323/15-г прийнято до свого провадження із призначенням розгляду у засіданні суду 27.04.2015 року.

Ухвалою суду від 27.04.2015 року з огляду на нез'явлення в судове засідання представників сторін, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 25.05.2015 року.

У судове засідання 25.05.2015 року представники сторін не з'являлися, хоча про місце та час судових засідань повідомлялися належним чином шляхом направлення на їх адреси ухвали суду від 02.04.2015 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 27.04.2015 року.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що позивач був цілком обізнаний про місце час розгляду справи, шляхом направлення на його адресу вищевказаних ухвал суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.71-93), враховуючи, що від нього надходили клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а також з приймаючи до уваги, що судові відправлення, що направлялися на адресу відповідача були повернуті поштою із відміткою поштової установи «немає такої організації» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с.73,88) суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Індустріальний центр «Променергосоюз» (Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зазінвестбуд» («Пром-Інвест-Буд») (Підрядник) було укладено договір субпіряду №06/12 (а.с.14-15), відповідно до п. 1.1 якого Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу, передбачену п. 1.2 договору по завданню Підрядника, а Підрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу відповідно до умов договору.

Згідно п.1.2 договору, найменування робіт є виконання комплексу пусконалагоджувальних робіт двох автономних пароперегрівачів і економайзерів марки SEG -100 в котельній ТОВ «Електрозавод» в м. Запоріжжя.

Об'єкт: ТОВ «Електрозавод», розташований за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 11.

Відповідно до пп. 2.1.1, 2.1.2 п. 2.1. договору, початок виконання робіт: 05.06.2012 року, закінчення виконання робіт: 05.08.2012 року.

Згідно п. 3.2 та п. 3.3 договору вартість робіт буде встановлена на підставі кошторисів, складених згідно протоколу формування договірної ціни (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору. Оплата Субпідряднику здійснюється за фактично виконані об'єми робіт в порядку, передбаченому п. 5.1 договору.

Пунктом 5.1 договору, сторони погодили, що Підрядник приймає від Субпідрядника виконані роботи шляхом підписання акту приймання субпідрядних робіт (Форма КБ-2в) не пізніше останнього дня, що закривається по формі місяця. З цього моменту у Підрядника виникає зобов'язання впродовж 10 днів сплатити вартість субпідрядних робіт, які підтверджуються довідкою про вартість виконаних підрядних робіт.

Платежі, вказані у п. 5.1 договору, здійснюються Підрядником з утриманням 5% від вартості виконаних робіт і сум, вказаних в актах (форма КБ-2) і довідках (форма КБ-3). Сума, утримана Підрядником відповідно до пункту, є гарантійною сумою (гарантійний депозит), являється забезпеченням належного виконання Субпідрядником своїх зобов'язань по договору і є сумою (гарантійний депозит), що повертається Субпідряднику після підписання передачі - прийому по даній роботі (п.5.3 договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, здійснивши субпідрядні роботи на загальну суму 182 604 грн ., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.17,21-22) та довідками про вартість виконаних робіт від 31.08.2012 року та від 08.04.2013 року (а.с.19-20).

Проте, як встановлено судом, в порушення взятих на себе зобов'язань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Інвест-Буд» сплатило вартість виконаних робіт на суму 173 473,80 грн., тобто з утриманням 5%, в результаті чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 9 130,20 грн.

Зазначена сума заборгованості підтверджена сторонами, про що свідчить наявний в матеріалах справи відповідний акт звірки взаємних розрахунків, складений станом на 04.12.2014 року (а.с.79).

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Враховуючи, що наявність основної заборгованості у сумі 9 130,20 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 642,12 грн., 3 % річних у сумі 485,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 1982,17 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходи відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 9.1 договору сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань, Підрядник сплачує Субпідряднику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з врахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року № 543/96-ВР.

Одночасно, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, приймаючи до уваги вищевказані приписи чинного законодавства, враховуючи, що п.5.3 договору не визначено строк виконання зобов'язання по поверненню суми гарантійного депозиту, а лише визначено про необхідність його повернення після підписання акту здачі - прийому робіт, при цьому вимоги про сплату вказаної суми позивачем не надано, що унеможливлює застосування ч.2 ст.530 ЦК України, а також з урахуванням того, що акт звірки датовано лише 04.12.2014 року, у суду відсутні підстави для стягнення вищевказаних сум, нарахованих за період з 09.04.2013 року по 30.11.2014 року , у зв'язку із чим у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 642,12 грн., 3 % річних у сумі 485,53 грн., та інфляційних витрат у розмірі 1982,17 грн. слід відмовити.

Щодо клопотання позивача про відшкодування понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 2 000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно до п. 6.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року № 7 встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді , розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст. 48 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування понесення ним витрат посилається на укладений між ним та адвокатом Рибалкою Ю.К. договір про надання послуг.

При цьому, як свідчать матеріали справи (а.с.41), зазначений договір датовано 19.12.2015р., згідно предмету вказаного договору, адвокат Рибалка Ю.К. приймає на себе виконання робіт по оформленню документів в суд (позову, актів звірки), представлення інтересів в господарському суді, строк виконання послуг встановлюється у договорі до 31.12.2014 року, а сам примірник договору містить відмітку про сплату за ним 19.01.2015р.

Між тим, надана позивачем квитанція № 860528 (а.с.43) в якості доказу понесених ним витрат на оплату послуг адвоката саме на суму 2 000 грн. не приймається судом в якості належного та допустимого доказу, з огляду на те, що вказаний документ датований 19.12.2015 року , що є неможливим у співвідношенні до реального часу.

Крім того, суд відзначає, що матеріали справи не містять акту виконаних робіт по договору, а також те, що жодного разу адвокат Рибалка Ю.К. у судові засідання, призначені на 27.04.2015 року та 25.05.2015 року, не з'являвся, інтереси позивача в господарському суді, як передбачено умовами самого договору, не представляв.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми у розмірі 2 000 грн. за послуги адвоката ґрунтується на неналежних доказах та задоволенню не підлягає. .

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Інвест-Буд» ( 65011, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Успенська, буд. 14, код ЄДРПОУ 33836562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний центр «Променергосоюз» (69037, Запорізька область, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вул. Сорок років рад. України, буд. 41, офіс, 412, код ЄДРПОУ 35499847) 9 130 /дев'ять тисяч сто тридцять/ грн. 20 коп. основної заборгованості та 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп. судового збору

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 червня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська