Рішення

від 26.05.2015 по справі 917/874/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015 р. Справа №917/874/15

За позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Лазірки», с. Лазірки, Оржицький район, Полтавська область, 37710

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оржицький цукровий завод», вул. Жовтнева, 66, м. Полтава, 36014

про стягнення грошових коштів у розмірі 588 215,52 грн.

Суддя Киричук О. А.

Представники:

від позивача: Глебська Ю.В., дов. б/н від 22.04.2015 року,

від відповідача: не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення збитків за договором на приймання, переробку цукрових буряків та видачу готової та побічної продукції № 0509/12-Денисівка від 05 вересня 2012 р. у сумі 588 215,52 грн.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок ним понесені збитки, які він просить суд стягнути з відповідача.

Позивачем через канцелярію суду (вих. № 354 від 25.05.2015 року) подано додаткові докази в обгрунтування позовних вимог.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:

05.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" (надалі - відповідач, переробник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Денисівське» (надалі замовник), правонаступником всього майна, усіх прав та обов"язків якого згідно статуту є приватне сільськогосподарське підприємство «Лазірки» (надалі - позивач), було укладено Договір на приймання, переробку цукрових буряків та видачу готової та побічної продукції № 0509/12-Денисівка (далі - Договір, копія наявна у матеріалах справи, а.с. 10-12, оригінал оглянуто судом в засіданні).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- замовник доручає, а переробник приймає на себе обов'язок прийняти і виготовити із сировини замовника - цукрового буряку (далі - сировина), готову продукцію - цукор білий, упакований масою нетто 50 кг у нові тканинні або поліпропіленові мішки з поліетиленовими мішками-укладками згідно ДСТУ 3748-98 та попутну продукцію - мелясу та жом та видати її. Замовник зобов'язується поставити переробнику сировину та сплатити передбачені послуги переробника у терміни та порядку, передбачені цим Договором (п. 1.1 та п. 1.2 Договору);

- термін переробки сировини замовника у готову продукцію встановлюється сторонами до 60 днів з дня отримання переробником кожної частини партії сировини. При цьому сторони встановлюють граничний строк переробки сировини - 31.12.2012 р. Переробник забезпечує належне зберігання якості продукції та попутної продукції, вироблених за цим договором. Переробник повинен видати, а замовник повинен отримати готову продукцію, попутну продукцію не пізніше 60-ти днів з дня закінчення терміну переробки сировини (п. 5.1, п. 5.3, п. 5.4 Договору);

- переробник зобов'язується здійснювати відповідальне зберігання продукції замовника після закінчення граничного терміну переробки сировини (п. 2.2.4 Договору).

- договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 01.09.2013 р. (п. 8.1 Договору).

- місце приймання, переробки сировини та видачі готової продукції - ТОВ "Оржицький цукровий завод", смт. Новооржицьке, вул. Леніна, 2 (п. 9.6 Договору).

Відповідно до матеріалів справи замовник передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання 1 389,216 т цукру. Дана обставина підтверджується актом № б/н від 20.12.2012 р. передачі-приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання до Договору (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 13, оригінал оглянуто судом в засіданні).

На виконання умов Договору відповідачем було здійснено часткове відвантаження належного позивачу цукру у загальному обсязі 1 354,224 т, що підтверджується актами приймання-передачі від 27.03.2014 р., від 28.03.2014 р., від 31.03.2014 р., від 01.04.2014 р., від 02.04.2014 р., від 03.04.2014 р., від 04.04.2014 р., від 10.04.2014 р., від 11.04.2014 р., від 12.04.2014 р., від 14.04.2014 р., від 15.04.2014 р., від 16.04.2014 р., від 17.04.2014 р., від 18.04.2014 р., від 19.04.2014 р., від 22.04.2014 р., від 24.04.2014 р., від 25.04.2014 р., від 29.04.2014 р., від 30.04.2014 р. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 14-34, оригінали оглянуто судом в засіданні).

Таким чином, у Відповідача на відповідальному зберіганні залишилось 34,992 т. цукру (1 389,216 т. - 1 354,224 т.).

Позивач вказує, що ним було здійснено неодноразові спроби отримати продукт, що знаходився у Відповідача.

В підтвердження цього позивач надав повідомлення про свій намір отримати переданий на відповідальне зберігання цукор (копії листа вих. № 37 від 16.01.2015р. та опису про його відправлення позивачем додані до матеріалів справи, а.с. 35-37, оригінали оглянуто судом в засіданні).

Як вбачається з тексту даного повідомлення, позивач повідомив відповідача про направлення 27.01.2015р. свого представника за адресою, що визначена сторонами в договорі як адреса видачі готової продукції по вул. Леніна, 2 в смт. Новооржицьке, Оржицького району, Полтавської області, з усіма потрібними документами та необхідною кількістю автомобілів для отримання частини невиданої йому продукції.

За даними позивача зазначене його звернення відповідачем залишено без відповіді.

Позивач вказує, що при прибутті на адресу видачі готової продукції його представниками було виявлено, що обумовлена адреса, на даний час, - є місцезнаходженням іншої юридичної особи, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новооржицький цукровий завод», останнє, на запит Позивача, повідомило про відсутність будь-якої інформації про належне Позивачу майно.

Вказане твердження позивача відображено у акті про відсутність продукції, що була передана на відповідальне зберігання від 27.01.2015 року (копія акту від 27.01.2015р. позивачем додана до матеріалів справи, а.с. 38, оригінал оглянуто судом в засіданні).

Листом № 117 від 23.03.2015 р. ТОВ "Новооржицький цукровий завод" повідомило позивача, що 18.09.2013 р. ТОВ "Оржицький цукровий завод" було відчужено майновий комплекс цукрового заводу розташованого за адресою : смт. Новооржицьке, вул. Леніна, 2. При цьому, після продажу відповідачем вказаного майнового комплексу, останнім було вивезено все майно, яке там заходилось, зокрема, майно, яке знаходилось на відповідальному зберіганні відповідача.

08.04.2015 р. Головне управління статистики у Полтавській області надало позивачу Довідку № 11-32/128 (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 40), відповідно до якої середня споживча ціна на цукор у березні 2015 р. становила 16,81 грн. за кілограм.

Враховуючи невиконання відповідачем вимоги та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" 588 215,52 грн. збитків у вигляді вартості переданого на зберігання та втраченого цукру у кількості 34,992 т, що виникли внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 05.09.2012 р. договору № 0509/12-Денисівка на приймання, переробку цукрових буряків та видачу готової та побічної продукції.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст. 207 Цивільного Кодексу України в редакції, яка діяла на момент укладання Договору).

Враховуючи правову природу укладеного Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що останній є змішаним, оскільки містить у собі елементи договору надання послуг та договору зберігання. Проте, враховуючи предмет спору у даній справі, суд приходить до висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору зберігання.

Згідно із ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ст. 938 Цивільного кодексу України).

При цьому згідно зі ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаних норм права та умов Договору (з урахуванням Додаткових угод) відповідач на вимогу позивача прийнятий на зберігання цукор повернув не у повному обсязі. Дана обставина відповідачем не спростована.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. При цьому боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем позивачу цукру у кількості 34,992 т., що був переданий на зберігання відповідачу на підставі Договору. Отже, матеріалами справи підтверджується неналежне виконання зобов'язання відповідача за вищезазначеним Договором щодо повернення на вимогу поклажедавця переданого на зберігання цукру. Дані обставини відповідачем не спростовані. Крім того, жодних документальних доказів наявності спірного зерна в натурі чи доказів відсутності своєї вини у втраті зерна відповідач суду не надав.

Статтею 950 Цивільного кодексу України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Згідно з ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законодавством або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 Господарського кодексу України).

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд приходить до висновку, що реальний захист прав позивача як власника продукції, яка була втрачена відповідачем, є можливим виключно шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі, що відповідає вартості втраченої продукції, матеріалами справи доводиться наявність складу правопорушення у діях відповідача, розмір збитків визначений позивачем з дотриманням норм матеріального права, підтверджується допустимими доказами та перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, останнім не доведено відсутність його вини у втраті (нестачі) переданого на зберігання належного позивачу цукру, а тому позовні вимоги щодо стягнення завданих відповідачем збитків в розмірі 588 215,52 грн. підлягають задоволенню.

Понесені позивачем при пред'явленні позову судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький цукровий завод" (вул. Жовтнева, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 05463791) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Лазірки» (37710, Полтавська обл., Оржицький р-н, с. Лазірки, код ЄДРПОУ 30132028) - 588 215,52 грн. збитків та 11 764,31 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено ____.05.2015 р.

Суддя О. А. Киричук