Рішення

від 02.06.2015 по справі 917/740/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 р.                                                                      Справа №917/740/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр", місцезнаходження: вул. Січневого повстання 3, м. Київ,01010; адреса для листування: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 1-Д, оф.3

до Приватного підприємства "Фірма "Вольта", пр-т Полтавський, 138А, м. Кременчук, Полтавська область,39628

про стягнення грошових коштів в сумі 8 429,56 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 02.06.2015р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України та повідомив дату складання повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів в сумі 8429,56 грн. за договором-заявкою надання транспортно-експедиційних послуг № 23/09/14 від 23.09.2014р., з яких: 7200,00 грн. - сума основного боргу, 104,74 грн. - 3% річних, 1124,82 грн. - інфляційні витрати.

Позивач в судове засідання не з'явився. Суд ухвалою від 14.05.2015 року визнав явку позивача в судове засідання необов'язковою.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимог ухвали суду від 08.04.2015 року та ухвали суду від 14.05.2015 року не виконав.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

23.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" (виконавець, позивач) та Приватним підприємством "Фірма "Вольта" ( замовник, відповідач) було укладено договір-заявку надання транспортно-експедиційних послуг №23/09/14, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснити перевезення за маршрутом Одеська область, с. Василівка – Полтавська область, м. Кременчук (арк. с. 8).

Згідно п. 2.1. договору - заявки вартість послуг з організації перевезень вантажів складає 7200,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору-заявки розрахунки за надані послуги здійснюються замовником в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця на протязі 5 банківських днів.

На виконання умов договору-заявки позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 7200,00 грн. Зазначене підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим їх печатками актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002525 від 24.09.2014р. та товарно-транспортною накладною №36 від 23.09.2014 року (арк.. с. 10-11).

Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги не розрахувався і за ним рахується заборгованість за надані послуги в розмірі 7200,00 грн., яку і просить позивач стягнути з відповідача.

Також позивачем на підставі статті 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні в сумі 1124,82 грн. за період з 02.10.2014 року по 28.02.2015 року включно та 3% річних в сумі 104,74 грн. за період з 01.10.2014 року по 27.03.2015 року, які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору транспортного експедирування, за яким в силу ч. 1 ст. 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що підписаним між сторонами та скріпленим їх печатками актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002525 від 24.09.2014р. та товарно-транспортною накладною №36 від 23.09.2014 року (арк.. с. 10-11) підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу на загальну суму 7200,00 грн.

Отже, відповідач підписавши договір-заявку №23/09/14 надання транспортно-експедиційних послуг від 23.09.2014 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0002525 від 24.09.2014р.,товарно-транспортну накладну №36 від 23.09.2014 року взяв на себе зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу інфляційні в сумі 1124,82 грн. за період з 02.10.2014 року по 28.02.2015 року включно та 3% річних в сумі 104,74 грн. за період з 01.10.2014 року по 27.03.2015 року, які позивач також просить суд стягнути з відповідача.

Судом перевірено методику нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора ІПС "Ліга"; за результатами перерахунку суд дійшов до висновку, що заявлені суми інфляційних втрат та 3% річних не перевищують їх розмір за розрахунками суду, тож позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних та річних також підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7200,00 грн. основного боргу, 104,74 грн. 3% річних, 1124,82 грн. інфляційних витрат підтверджуються наявними доказами, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Вольта" (пр-т Полтавський, 138А, м. Кременчук, Полтавська область,39628, ідентифікаційний код 23809365, р/р 26009381301 в ПАТ «ПФБ», МФО 331768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр" (вул. Січневого повстання 3, м. Київ,01010, ідентифікаційний код 30304460, р/р 260033011855 в АБ «Національні інвестиції» м. Київ, МФО 300498) 7200,00 грн. основного боргу, 104,74 грн. 3% річних, 1124,82 грн. інфляційних витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.06.2015р.

Суддя Тимощенко О.М.