Постанова

від 02.03.2015 по справі 804/2689/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р. Справа № 804/2689/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

представника позивача Кисельова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехор» до Дніпропетровської об`єднаної державої податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03.02.2015 р. №0000302204 на загальну суму 165 283,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2015 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехор» до Дніпропетровської об`єднаної державої податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03.02.2015 р. №0000302204 на загальну суму 165 283,75 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На підставі наказу Дніпропетровської ОДПІ від 12.01.2015 р. №10, головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів Дніпропетровської області - Троненко Юлією Сергіївною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехор» (код ЄДРПОУ 33949494) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Консалтінг технолоджі» (код ЄДРПОУ 39035549) за серпень та вересень 2014 р., за результатами якої складено акт від 22.01.2015 р. №35/22-04/33949494 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МЕХОР» (код ЄДРПОУ 33949494) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Консалтінг Технолоджі» (код ЄДРПОУ 39035549) за серпень та вересень 2014 р.

В акті перевірки від 22.01.2015 р. №35/22-04/33949494 відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ «Мехор» п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «Мехор» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» за серпень та вересень 2014 р. на суму 132 226,84 грн., у т.ч. за серпень 2014 р. на суму 91 476,67 грн., за вересень 2014 р. на суму 40 750,17 грн.

На підставі висновків, викладених в акті від 03.02.2015 р. №0000302204, Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15.05.2014 р. №0004002204, відповідно до якого ТОВ «Мехор» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 165 283,75 грн., з яких за основним платежем у розмірі 132 227,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33 056,75 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 р. по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Відповідач до зали судового засідання, яке було призначено на 25.02.2015 р. та на 02.03.2015 р. свого представника не направив, будь-яких заяв, клопотань та пояснень по суті даної справи на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду не направив, відомості про вручення судової повістки в матеріалах справи наявні, причини неявки невідомі.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що позиція відповідача щодо данного адміністративного позову суду не відома.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мехор» є юридичною особою, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст.2 Статуту ТОВ «Мехор», копія якого міститься в матеріалах справи, предметом діяльності позивача є: торгово-закупівельна діяльність (в т.ч. оптова і роздрібна торгівля, створення мережі власних магазинів); оптова торгівля непродовольчими товарами, продукцією виробничо-технічного призначення, сільськогосподарською продукцією, в т.ч. зовнішньоекономічними операціями; оптова торгівля продовольчими, непродовольчими товарами, продукцією виробничо-технічного призначення, сільськогосподарською продукцією, в тому числі обладнанням для електроенергетики і нафтогазового комплексу; оптова торгівля виробами хімічної промисловості, в тому числі поліетиленом, полістиролом та ін., тощо.

На підставі наказу Дніпропеетровської ОДПІ від 12.01.2015 р. №10, головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Дніпропетровської ОДПІ ГУ Иіндоходів Дніпропетровської області - Троненко Юлією Сергіївною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕХОР» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Консалтінг технолоджі» (код ЄДРПОУ 39035549) за серпень та вересень 2014 р.

Відповідно до висновків наведеного акта перевірки від 03.02.2015 р. №0000302204 документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені наступні порушення: п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «Мехор» завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» за серпень та вересень 2014 р. на суму 132 226,84 грн., у т.ч. за серпень 2014 р. на суму 91 476,67 грн., за вересень 2014 р. на суму 40 750,17 грн.

На підставі зазначеного акту від 03.02.2015 р. №0000302204 Дніпропетровською об`єднаною державою податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15.05.2014 р. №0004002204, відповідно до якого ТОВ «Мехор» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у загальній сумі 165 283,75 грн., з яких за основним платежем у розмірі 132 227,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33 056,75 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

З документів, наявних в матеріалах справи встановлено, що ТОВ «Мехор» мало взаємовідносини з ТОВ «Консалтінг Технолоджі» на підставі договору від 02 червня 2014 р. №33, копія якого міститься в матеріалах справи та відповідно до умов якого ТОВ «Консалтінг Технолоджі» зобов'язувалось в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, передати у власність ТОВ «Мехор» товар, а ТОВ «Мехор» зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти та оплатити цей товар. Найменування, одиниці вимірювання та загальна кількість товару, яка підлягає поставці по даному договору, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначались специфікаціями, які являлись додатками до даного договору.

В підтвердження виконання умов зазначеного вище договору від 02 червня 2014 р. №33 позивачем у якості первинних документів було надано копії таких документів, як: видаткова накладна №РН-0801/06 від 1 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0804/02 від 4 серпня 2014 р.; видаткова накладна № РН-0806/03 від 6 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0807/03 від 7 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0808/04 від 8 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0811/04 від 11 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0813/02 від 13 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0815/06 від 15 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0818/02 від 18 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0822/03 від 22 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0925/03 від 25 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0916/01 від 16 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0910/02 від 10 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0904/03 від 4 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0903/03 від 3 вересня 2014 р.; податкова накладна від 01.08.2014 р. №76; податкова накладна від04.08.2014р. №77; податкова накладна від 06.08.2014 р. №78; податкова накладна від 07.08.2014 р. №79; податкова накладна від 08.08.2014 р. №80; податкова накладна від 11.08.2014 р. №81; податкова накладна від 13.08.2014 р. №82; податкова накладна від 15.08.2014 р. №83; податкова накладна від 18.08.2014 р. №84; податкова накладна від 22.08.2014 р. №85; податкова накладна від 03.09.2014 р. №41; податкова накладна від 04.09.2014 р. №42; податкова накладна від 10.09.2014 р. №43; податкова накладна від 16.03.2014 р. №44; податкова накладна від 25.09.2014 р. №45.

Також судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Мехор» та ТОВ «Промбаза» було укладено договір надання послуг від 04 січня 2012 р. №0104А, відповідно до умов якого ТОВ «Промбаза» зобов'язувалось виконати у відповідності до умов даного договору перевезення вказаного виконавцем товару, а ТОВ «Мехор» зобов'язувався прийняти дані послуги, вказані в договорі та оплатити їх вартість в поряду та строки, встановлені сторонами в даному договорі.

Під час проведення перевірки контролюючим органом було використано інформацію Баз даних «Системи обробки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Податки», ІС «Податковий блок», АС «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних», договір купівлі-продажу №33 від 02.06.2014 р.

Згідно аналізу баз даних встановлено, що постачальник ТОВ «Консалтінг Технолоджі» (код ЄДРПОУ 39035549) знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м.Києва. Стан платника 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

З матеріалів справи також вбачається, що на адресу ТОВ «Мехор» Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено запит від 01.12.2014 р. №21491/10/04-17-22-04 про надання інформації та її документального підтвердження, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювались для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «Консалтінг-Технолоджі» (код 39035549) за серпень 2014 р.

04.12.2014 р. Дніпропетровською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено на адресу ТОВ «Мехор» запит №21774/10/04-17-15-01 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період вересень 2014 р. з контрагентами ТОВ «Консалтінг Технолдоджі».

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Аналогічні повноваження податкових органів визначені і статтею 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленного наказом, та за умов надіслання платнику податку рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чий його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (наоахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтвердженні податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цого Кодексу) чи не підтвердженні митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статі 201 цього Кодексу).

Частинами 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 2 ст.215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам позивача, як викладених в заявленному адміністративному позові так і в наданих під час судового розгляду справи поясненнях, суд виходить з наступного.

Здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки 22.01.2015 р. №35/22-04/33949494, приймаючи податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.02.2015 р. №0000302204 на загальну суму 165 283,75 грн., відносно позивача щодо визначення грошових зобов'язань за результатами перевірки, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності та законності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від форми «Р» від 03.02.2015 р. №0000302204 на загальну суму 165 283,75 грн. на підставі акту перевірки від 22.01.2015 р. №35/22-04/33949494, суд приходить до висновку про те, що дане податкове повідомлення-рішення є законним та правомірним, також з огляду на наступне.

Суд критично ставиться до позиції позивача, викладеної в адміністративному позові, стосовно наданих доказів, в розумінні ст.70 КАС України, щодо підтвердження господарських відносин між ТОВ «Мехор» та ТОВ «Консалтінг Технолоджі» у відповідності до укладеного договору від 02 червня 2014 р. №33, оскільки з наданих документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи вбачається лише розмите поняття «товару», який начебто надавався з боку ТОВ «Консалтинг Технолоджи», будь-яких інших доказів, які свідчили б про реальність здійснення господарських операцій позивачем як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи надано не було.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо будь-яких розрахунків між ТОВ «Мехор» та ТОВ «Консалтінг Технолоджі» за наданий товар, який ТОВ «Консалтінг Технолоджі» начебто надав позивачу, у відповідності до укладеного договору від 02 червня 2014 р. №33.

Під час розгляду даної адміністративної справи позивачем було надано копію договору надання послуг від 04 січня 2012 р. №0104 А, укладеного між ТОВ «Промбаза» та ТОВ «Мехор» та начебто у відповідності до умов якого позивачем в подальшому й було реалізовано отриманий від ТОВ «Консалтінг Технолоджі» товар, в підтвердження чого ТОВ «Мехор» було надано копії таких документів, як: видаткова накладна №РН-000011 від 27 серпня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000115 від 27 серпня 2014 р.; товарно-транспортна накладна №56 1557 від 27.08.2014 р.; видаткова накладна №РН-0000136 від 25 вересня 2014 р.; товарно-транспортна накладна №56 1568 від 25 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0000130 від 10 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000131 від 10 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000129 від 10 вересня 2014 р.; товарно-транспортна накладна №56 1561 від 10 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000124 від 3 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000127 від5 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000134 від 19 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000133 від 16 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000132 від 15 вересня 2014 р.; довіреність №1070 від 11 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000125 від 3 вересня 2014 р.; карта рахунку:361 Контрагенти: ПрАТ «Керамет» за 01.08.2014 р. - 30.09.2014 р.; карта рахунку: 361 Контрагенти: ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 01.08.2014 р. - 30.09.2014 р.; карта рахунку: 361 Контрагенти: Комунальний енергогенеруючий підрозділ «Чернігівсь» за 01.08.2014 р. - 31.12.2014 р.

При цьому суд зазначає, що у вказаних вище товарно-транспортних накладних у якості перевізника зазначено такого автомобільного перевізника як - ТОВ «Прайд», а договір надання послуг від 04 січня 2012 р. №0104А укладено, як вбачається з останього, між ТОВ «Промбаза» та ТОВ «Меход», що унеможливлює розгляд судом зазначених вище первинних документів у якості належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України, які начебто в свою чергу підтверджують подальший рух придбаного ТОВ «Мехор» у ТОВ «Консалтінг Технолоджі» товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, не зважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-якими належними доказами в розумінні ст.70 КАС України позивачем не було доведено відповідних змін у русі активів внаслідок укладання та виконання договору від 02 червня 2014 р. №33, наведеного вище, як не було доведено і отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з таким контрагентом, як ТОВ «Консалтинг Технолоджи».

Крім того, суд зауважує, що будь-якими належними доказами позивачем не було спростовано негативного висновку перевіряючого в акті перевірки від 22.01.2015 р. №35/22-04/33949494 стосовно тредження останнього, що договір від 02 червня 2014 р. №33 укладений між ТОВ «Мехор» та ТОВ «Консалдинг Технолоджі» не був спрямований на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а був укладений лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Як вбачається з наданих до суду документів, на підтвердження реальності вчинення господарської операції з вказаним вище контрагентом, а саме, таких як: договір 02 червня 2014 р. №33; видаткова накладна №РН-0801/06 від 1 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0804/02 від 4 серпня 2014 р.; видаткова накладна № РН-0806/03 від 6 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0807/03 від 7 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0808/04 від 8 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0811/04 від 11 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0813/02 від 13 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0815/06 від 15 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0818/02 від 18 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0822/03 від 22 серпня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0925/03 від 25 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0916/01 від 16 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0910/02 від 10 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0904/03 від 4 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0903/03 від 3 вересня 2014 р.; податкова накладна від 01.08.2014 р. №76; податкова накладна від04.08.2014р. №77; податкова накладна від 06.08.2014 р. №78; податкова накладна від 07.08.2014 р. №79; податкова накладна від 08.08.2014 р. №80; податкова накладна від 11.08.2014 р. №81; податкова накладна від 13.08.2014 р. №82; податкова накладна від 15.08.2014 р. №83; податкова накладна від 18.08.2014 р. №84; податкова накладна від 22.08.2014 р. №85; податкова накладна від 03.09.2014 р. №41; податкова накладна від 04.09.2014 р. №42; податкова накладна від 10.09.2014 р. №43; податкова накладна від 16.03.2014 р. №44; податкова накладна від 25.09.2014 р. №45; договір надання послуг від 04 січня 2012 р. №0104 А; видаткова наклдана №РН-000011 від 27 серпня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000115 від 27 серпня 2014 р.; товарно-транспортна накладна №56 1557 від 27.08.2014 р.; видаткова накладна №РН-0000136 від 25 вересня 2014 р.; товарно-транспортна накладна №56 1568 від 25 вересня 2014 р.; видаткова накладна №РН-0000130 від 10 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000131 від 10 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000129 від 10 вересня 2014 р.; товарно-транспортна накладна №56 1561 від 10 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000124 від 3 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000127 від5 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000134 від 19 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000133 від 16 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000132 від 15 вересня 2014 р.; довіреність №1070 від 11 вересня 2014 р.; видаткова наклдана №РН-0000125 від 3 вересня 2014 р.; карта рахунку:361 Контрагенти: ПрАТ «Керамет» за 01.08.2014 р. - 30.09.2014 р.; карта рахунку: 361 Контрагенти: ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 01.08.2014 р. - 30.09.2014 р.; акт № ОУ-00149 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №ОУ-00162 здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунок-фактура №СФ-000179 від 29.08.2014 р.; рахунок-фактура №СФ-000196 від 30.09.2014 р.; карта рахунку: 361 Контрагенти: Комунальний енергогенеруючий підрозділ «Чернігівсь» за 01.08.2014 р. - 31.12.2014 р., зазначені документи за відсутності підтвердження належними та достовірними доказами самого факту придбання товарів чи послуг позивачем, мають характер лише формально складених, але недостовірних документів, що виключає наявність правових підстав для включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та не можуть вважатися належними доказами реального здійснення господарської операції.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не було надано під час судового розгляду справи належних доказів в розумінні ст.70 КАС України на підтвердження спеціальної податкової правосуб`єктності ТОВ «Консалтинг Технолоджи», наявності у зазначеного контрагента фізичних та технологічних можливостей щодо здійснення господарської діяльності в межах укладеного договору; доказів використання начебто отриманих товарів у власній господарській діяльності позивача, тощо.

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в в межах повноважень та у спосіб, що передачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03.02.2015 р. №0000302204 на загальну суму 165 283,75 грн.

А відтак, викладене вище має наслідком наступне. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.02.2015 р. №0000302204 на загальну суму 165 283,75 грн. є прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення від 16.10.2014 р. №157 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 330,57 (триста тридцять) грн. 57 коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України, враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 3 305,68 грн., а сплатив лише 330,57 грн., тому суд стягує з позивача 2 975,11 грн. (3 305,68 грн. - 330,57 грн.).

Керуючись ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехор» до Дніпропетровської об`єднаної державої податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 03.02.2015 р. №0000302204 на загальну суму 165 283,75 грн., - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехор» решту судового збору в сумі 2 975,11 грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять грн., 11 коп.) до Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06 березня 2015 року.

Суддя Є.О. Жукова