Постанова

від 22.05.2015 по справі 804/4343/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 р. Справа № 804/4343/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "ЕКОТРЕЙД" про накладення арешту на грошові кошти та інші цінності, які знаходяться у банку, -

ВСТАНОВИВ :

25 березня 2015 року Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з проханням накласти арешт на грошові кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «ЕКОТРЕЙД» , які знаходяться у банку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податковий борг у розмірі 507 283,34 грн., однак не здійснює заходи стосовно його погашення. Відповідач не має майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг. Позов обґрунтований посиланням на підпункт 20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України.

Ухвалою суду від 26.03.2015 року відкрито провадження у справі.

Сторони у судове засідання не з'явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Поштова кореспонденція направлена відповідачу повернулася на адресу суду із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП «ЕКОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37525559, адреса: 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Калініна, буд. 145;), (ТОВ «ВКП «ЕКОТРЕЙД» - далі), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 09.03.2011.

ТОВ «ВКП «ЕКОТРЕЙД» є платником податків та зборів, в тому числі - платником податку на додану вартість (свідоцтво №200148302 від 01.12.2013 р. про реєстрацію платника податку на додану вартість). ТОВ «ВКП «ЕКОТРЕЙД» зареєстроване за адресою - 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Калініна буд.145.

Відповідач станом на день розгляду справи має податковий борг у розмірі 507 283,34 грн. з податку на додану вартість, який утворився на підставі податкового повідомлення - рішення від 30.07.2014 року № 0003082202, яке винесено на підставі Акту про результати камеральної перевірки від 19.06.2014 року № 1864/2202/37525559.

Вказане податкове повідомлення - рішення та акт перевірки направлені відповідачу за адресою, яка вказана у ЄДРПОУ. Однак повернулися на адресу податкового органу із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання».

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

На виконання вимог п. 59.1 ст.59 ПК України на адресу ТОВ «ВКП «ЕКОТРЕЙД» була направлена податкова вимога від 18.09.2014 №5217 - 25, яка повернулось на адресу податкового органу із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання».

Згідно положень п.58.3. ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважається надісланими (врученими) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення із зазначенням причин невручення.

Не зважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідачем сплачений не був.

Отже за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 507 283, 34 грн.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек - відомості щодо наявності у ТОВ «ВКП «ЕКОТРЕЙД» вказаного відсутні.

Відповідно до листа Державтоінспекції від 23.10.2014 року № 14/1208 - 2462 за ТОВ «ВКП «ЕКОТРЕЙД» транспортні засоби не зареєстровано.

Відповідно до листа Держсільгоспінспекції від 23.10.2014 року №07.2/13-26/5998 відсутня інформація про реєстрацію сількогосподарської техніки за ТОВ «ВКП «ЕКОТРЕЙД».

Відповідачем не надано суду інформації про інше майно, на яке податковий орган може звернутися стягнення для погашення податкового боргу.

ТОВ «ВКП «ЕКОТРЕЙД» має відкриті розрахункові рахунки в установах банків, про що зазначає позивач у позовній заяві, а саме:

- 26003340624, АТ Райфайзен Банк Аваль, МФО 380805;

- 26008326063, АТ Райфайзен Банк Аваль, МФО 380805.

У відповідності до п.п. 20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

За таких обставин звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування адміністративного арешту на майно платника податків. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

При цьому в усіх випадках суд постановляє рішення про зупинення видаткових операцій платника податків шляхом накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі, або про накладення арешту на кошти платника податків у відповідній сумі. Зазначені варіанти змісту резолютивної частини судового рішення є еквівалентними за своїми правовими наслідками. Ці наслідки полягають у виникненні арешту коштів і зупиненні через цю обставину видаткових операцій.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду від 29.04.2013 року № 642/12/13-13 «Щодо застосування адміністративного арешту коштів».

Оскільки відповідач має податковий борг у розмірі 507 283,34 грн., однак не має майна за рахунок якого може бути погашений податковий борг, то суд вважає за можливе накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться банку (р/р № 26003340624, № 26008326063, АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) в межах суми податкового боргу у розмірі 507 283,34 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Накласти арешт на грошові кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю « ВКП «Екотрейл» (код ЄДРПОУ 37525559, місцезнаходження: 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Калініна, буд. 145) що знаходяться банку (р/р № 26003340624, № 26008326063, АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) в межах суми податкового боргу у розмірі 507 283,34 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 22.05.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка