Рішення

від 27.05.2015 по справі 922/1850/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2015 р.Справа № 922/1850/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР", м. Харків до Приватного підприємства "СП Бархан", м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача - Шовков О.С. (дов. б/н від 15.01.2015 року);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів АСТОР» (позивач), звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства «СП Бархан» (відповідач), в якій просить суд стягнути з останнього 249 162,31 грн. основної заборгованості, 3% річних у сумі 13 434,29 грн., інфляційних витрат в сумі 89 610,27 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 7044,14 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору №1/АА від 14.12.2010 року в частині оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.04.2015року.

Судом, в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України розгляд справи відкладався з 21.04.2015 року до 19.05.2015 року та з 19.05.2015 року до 27.05.2015 року.

21.04.2015 року позивачем через канцелярію суду надано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

19.05.2015 року позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 27.05.2015 року підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, через канцелярію господарського суду (вх.№15963 ) надав документи для долучення до матеріалів справ.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, хоча ухвала суду від 30.03.2015 року у даній справі вручена відповідачу 06.04.2015 р., про що свідчить поштове повідомлення долучене судом до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський завод будівельних матеріалів «Астор» (позивач) та Приватним підприємством «СП Бархан» (відповідач) було укладено договір № 1/АА (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача товар, найменування, кількість та ціна яких вказана у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а позивач прийняти та своєчасно оплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

Найменування товару, кількість та ціна товару була погоджена сторонами у специфікаціях № 1 від 14.12.2010р., №1 від 10.10.2010 року, №2 від 15.02.2011 року, №3 від 1.03.2011 року, №4 від 14.12.2010 року, №6 від 19.07.2011 року (а.с. 42-47) у відповідності до п.1.1 договору.

Відповідно до п. 10.1. даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 року.

Додатковою угодою від 24.01.2012 року сторони продовжили дію договору до 31.12.2012 року(а.с. 41).

Згідно із п.3.1 договору та сторони погодили, що оплата продукції проводиться по цінам, які діяли у постачальника на момент відгрузки, у відповідності з виставленим рахунком-фактурою.

Розрахунок за поставлену партію продукції проводиться покупцем на умовах 50% передоплати та 50% на протязі п'яти банківських днів з дати поставки (п. 3.2. договору).

За змістом п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (Інкотермс-2000) Індустріальні, Піденною з.д., на підставі письмової заявки покупця із зазначенням необхідної кількості продукції, точних відгрузочних реквізитів та дати поставки. Заявка надається не пізніше 3 календарних днів до дати поставки.

Згідно п. 6.2. договору, на кожну відвантажену партію продукції, постачальник надає покупцеві рахунок фактуру.

Так, на виконання умов договору, позивачем було подано заявку №1 від 20.03.2015 року про відгрузку товару, зазначеного в специфікаціях та здійснено передоплату на поточний рахунок відповідача на загальну суму 292 468,00 грн. на підставі наступних платіжних доручень:

№ 855 від 05.07.2012 року на суму 27738,00 грн.,

№ 356 від 10.07.2012 ролку на суму 9 730,00 грн.,

№ 917 від 13.07.2012 року на суму 25 000,00 грн.,

№ 949 від 16.07.2012 року на суму 90 000,00 грн,

№ 1013 від 25.07.2012 року на сууму 20000,00 грн.,

№ 1224 від 15.08.2012 року на суму 20 000,00 грн.,

№ 1265 від 21.08.2012 року на суму 10 000,00 грн.,

№ 1371 від 04.09.2012 року на суму20 000,00 грн.,

№ 1468 від 18.09.2012 року на суму 40 000,00 грн.,

№ 1493 від 21.09.2012 року на суму 12 000,00 грн.

№ 2715 від 26.09.2013 року на суму 18 000,00 грн.(а.с. 15-25).

Призначенням платежу у всіх платіжних дорученнях є договір №1АА від 14.12.2010 року.

Отже, позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується наведеними вище копіями платіжних доручень.

Проте, як зазначає позивач, в порушення умов договору, відповідач поставив товар не в повному обсязі, а лише на суму 43 305,69 грн. У зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість у вигляді передоплати в розмірі 249 162,31 грн.

Докази, які підтверджують поставку відповідачем товару за договором в матеріалах справи також відсутні.

За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, та оплачений товар позивачу не поставив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 24.04.2013 року №93 з вимогою поставити у 20-ти денний строк з моменту отримання претензії продукцію або у 7-ми денний термін повернути суму попередньої оплати та додано акт звіряння взаємних розрахунків для підписання. Згідно поштового повідомлення, претензія була отримана представником відповідача 25.05.2013 року.

Проте, вказана претензія залишилась без виконання відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вже було встановлено судом, сторони умовами договору, а саме п.3.2. погодили, що розрахунок за поставлену партію продукції проводиться покупцем на умовах 50% передоплати та 50% на протязі п'яти банківських днів з дати поставки.

Позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 292 468, грн. на підставі платіжних доручень наявних в матеріаліх справи.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання виконав частково, та поставив товар на суму 43 305,69 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у вигляді попередньої оплати у сумі 249 162,31грн.

Докази, які підтверджують поставку відповідачем товару за договором в матеріалах справи відсутні.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу

За приписами п.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.

Позивач 24.04.2013 року звернувся на адресу відповідача з претензією №93, в якій вимагав поставити у 20-ти денний строк з моменту отримання претензії продукцію або у 7-ми денний термін повернути суму попередньої оплати.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу в узгоджений сторонами строк товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 249 162,31 грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 249 162,31 грн є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13434,29 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 89 610,27 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідальність, передбачена ст.625 ЦК України, наступає за невиконання не будь - якого зобов'язання, а саме грошового.

У п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р. зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчинюються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а товар не поставлено, відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Такий правовий висновок зроблений у Постанові Верховного суду України від 16.09.2014р. у справі № 921/266/13-г/7, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 111 - 28 Господарського кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Таким чином, у суду не має правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції, нарахованих позивачем на суму зробленої ним попередньої оплати за договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення суми боргу, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних- 13 434,29 грн. та 89 610,27 грн. інфляційних втрат вважає за необхідне відмовити.

Вимогами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача у сумі 4983,25 грн.

Керуючись ст.ст.11, 509, 655, 692, 712 ЦК України, 173,174, 181, 265 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «СП Бархан» (61039, м. Харків, пр. Ржевський, 12/16, код ЄДРПОУ 36457132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод будівельних матеріалів "Астор" (61106, м. Харків, вул. Індустріальна, 3, код 32359553, п/р26005301751148 в ПАТ "Національний кредит" в м. Балаклія, МФО 350705) - 249 162,31 грн. заборгованості, та витрати по сплаті судового збору в сумі 4983,25 грн.

У частині стягнення 13 434,29 грн. 3% річних та 89 610,27 грн. інфляційних втрат відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 02.06.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова