Рішення

від 03.06.2015 по справі 926/634/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" червня 2015 р. Справа № 926/634/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Екніс Девелопмент Україна", м.Київ

до малого приватного підприємства "Гекон", м.Чернівці

про стягнення 32045,85 грн.

суддя В.В.Дутка

представники сторін - не з'явилися

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Екніс Девелопмент Україна" звернулося до малого приватного підприємства "Гекон" про стягнення 32045,85 грн. помилково перерахованих коштів.

Позов обґрунтований помилковим перерахуванням відповідачу грошових коштів в сумі 30 000,00 грн. за відсутності господарських відносин між сторонами, які б виразилися в укладенні договору, одержанні або наданні товарів, робіт, послуг тощо і помилково розцінено переддоговірні переговори як досягнуту усну домовленість про початок виконання замовлених робіт. Протягом 2013р. відповідача повернув кошти в сумі 15000,00 грн., в зв'язку з чим борг становить 15000,00 грн. За несвоєчасне повернення коштів позивач просить також стягнути з відповідача збитки в сумі 8277,43 грн., інфляційні втрати 7665,09 грн., три процента річних 1103,42 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 16.04.2015р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 05.05.2015р., сторони зобов'язано надати додаткові докази.

Ухвалою від 05.05.2015р. розгляд справи відкладено на 21.05.2015р., при цьому зобов'язано позивача надати договір ЕДУ-110-G від 01.10.2012р., рахунок МП-000181 від 12.10.2012р., відповідача - надати суду письмовий відзив на позов.

21.05.2015р. через канцелярію суду надійшов лист позивача від 14.05.2015р., яким повідомлено суд про неможливість надання витребуваних доказів, оскільки проект договору ЕДУ-110-G від 01.10.2012р., згідно наказу позивача від 06.06.2012р. №8-Д знищено в установленому порядку, оскільки договір не набув чинності, а рахунок не надходив до архіву товариства, тому його надання суду неможливе.

Ухвалою від 21.05.2015р. розгляд справи відкладено на 03.06.2015р.

02.06.2015р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву від 02.06.2015р. №02-06/15, яким позивач не визнає позовних вимог з таких підстав:

1. 01 жовтня 2012 року з Позивачем укладено Договір ЕДУ-110-0 від 01.10.2012 р. на монтажні роботи та виставлено рахунок МП-000181 від 12.10.2012 р. на оплату грошової суми у вигляді передоплати (авансу) у розмірі 30000.00 грн., яку Позивач сплатив.

2. Представники Відповідача у кількості 6 чоловік та 5 чоловік відповідно до наказів по підприємству відряджалися до м. Києва два рази для виконання монтажних робіт в таких періодах: з 08.10.2012 р. по 13.10.2012 р. та з 11.11.2012 р. по 16.11.2012 р., але роботи були виконані не повністю у зв'язку з тим, що Позивачем не було надано повного доступу до об'єкта. Тому вартість робіт була зменшена і у зв'язку з цим повернуто половину грошової суми, а саме у розмірі 15000.00 грн., які поверталися по 5 (п'ять) тисяч грн., а саме: 11.02.2013р., 11.06.2013р., 07.08.2013р.

3. Документи в двох примірниках, а саме договір та акт виконаних робіт знаходяться у Позивача - ТОВ «Екніс Девелопмент Україна», керівником (директором) якого на той момент був Коноваленко О., який мав би підписати їх та надати Відповідачу, чого він і не зробив.

Таким чином, продовжує Відповідач, між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір ЕДУ-110-0 від 01.10.2012 р. на монтажні роботи, які були виконанні частково, вартість становила 15 000,00 грн., а решта коштів - була повернута Позивачу як помилково перераховані кошти, розмір яких становив 15 000,00 грн.

У судове засідання 03.06.2015р. представники сторін не з'явилися, що не перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату та місце слухання справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.

12.10.2012р. товариством з обмеженою відповідальністю "Екніс Девелопмент Україна" перераховано в безготівковому порядку на рахунок малого приватного підприємства "Гекон" грошові кошти у сумі 30 000,00 грн.

Так в платіжному дорученні №367 від 12.10.2012 зазначено: аванс на початок монтажних робіт. Дог. ЕДУ -110-G від 01.10.2012, рах МП-0000181 від 12.10.2012 в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.

Проте, сторони не подали суду договору та рахунку на які зроблені посилання в згаданому вище платіжному дорученні.

Оскільки між позивачем та відповідачем не має договірних зобов'язань з приводу монтажних робіт, то вбачається, що позивач здійснив оплату помилково та безпідставно.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 19.12.2012р. №216 про повернення в п'ятиденний строк з дня одержання претензії помилково перерахованої грошової суми.

Відповідач протягом 2013р. повернув позивачу помилково перераховані кошти, згідно претензії від 19.12.2012р., в сумі 15000,00 грн., що підтверджено виписками з банківського рахунку від 11.02.2013р., 11.06.2013р., 07.08.2013р. Таким чином, борг відповідача становить 15000,00 грн.

Як встановлено судом, між сторонами відсутні договірні зобов'язання і грошові кошти були перераховані помилково і безпідставно.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.24) ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковим переказом вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» (надалі - Указ Президента України), встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження наявності обов'язків у позивача на перерахування йому спірної суми.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору.

З огляду на викладене відповідач набув майно, яке має вибути з його володіння, оскільки набуття ним майна є наслідком втрати цього майна позивачем через помилкове перерахування коштів.

Таким чином, підстави набуття відповідачем майна позивача у вигляді грошової суми у розмірі 30 000,00 грн. - відсутні та з урахуванням частково повернутої заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 15 000,00 грн.

Позивач, також, просив стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 8277,43 грн., інфляційні втрати 7665,09 грн., три процента річних 1103,42 грн.

З приводу стягнення збитків у сумі 8277,43 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також упущена вигода.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані несвоєчасним виконанням зобов'язання з повернення помилково перерахованих коштів. Сума збитків розраховується позивачем як сума відсотків, які були б одержані, якби неповернуті відповідачем кошти були розміщені в банківській установі на депозитному рахунку за середнім відсотковими ставками українських банків для юридичних осіб відповідно до інформації, розміщеної на сайті finance.ua і дорівнює 8277,34 грн.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище грошові кошти набуті відповідачем безпідставно, тобто між сторонами не виникало зобов'язальних правовідносин.

З огляду на відсутність між сторонами відносин зобов'язального характеру, посилання позивача на положення ст. 623 ЦК України в обґрунтування вимоги про стягнення збитків у сумі 8277, 34 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язання є помилковим та безпідставним, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, п.5.2, постанови пленум Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, зазначається, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК, є особливою мірою відповідальності боржника за порушення саме грошового зобов'язання. Оскільки між сторонами спору відсутні грошові зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат 7665,09 грн. і трьох процентів річних 1103,42 грн. заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 15000,00 грн.

Судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з малого приватного підприємства "Гекон" (м.Чернівці, вул.Південно-Кільцева, буд.31, кв.125, код ЄДРПОУ 14266641) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екніс Девелопмент Україна" (м.Київ, пр-т Московський, 6, корп.1, код ЄДРПОУ 34956272) 15000,00 грн. помилково перерахованих коштів, 855,18 грн. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 8277,43 грн., інфляційних втрат 7665,09 грн., трьох процентів річних 1103,42 грн.

4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Суддя В.В.Дутка