Постанова

від 26.05.2015 по справі 925/2217/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р. Справа№ 925/2217/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімоновій І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Керей Світлани Степанівни

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.15року (повний текст якого складено 16.02.2015р.)

у справі №925/2217/14 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Споживчого товариства "Пасаж"

до фізичної особи-підприємця Керей Світлани Степанівни

про стягнення коштів

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Керей Світлани Степанівни

до споживчого товариства "Пасаж"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Черкаської області передані позовні вимоги споживчого товариства "Пасаж" до фізичної особи-підприємця Керей Світлани Степанівни про стягнення 16900,10 грн. - суму основного боргу, 1804,05 грн. - пені та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Керей Світлани Степанівни до споживчого товариства "Пасаж" про стягнення 1347,90грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконуються зобов'язання по сплаті орендної плати за період з 01.03.2014 по 30.06.2014 відповідно до умов договору оренди торгівельної площі секції № 67 в павільйоні "Пасаж" від 01 січня 2014 р. № 27., а тому враховуючи істотне порушення умов договору позивач просить суд стягнення з відповідача на користь позивача 16 990,10 грн. суми основного боргу та 1 804,05 грн. пені.

28.01.2015 відповідач подав до місцевого господарського суду зустрічну позовну заяву до споживчого товариства "Пасаж" про стягнення з СТ "Пасаж" на користь СПД-ФО "Керей Світлана Степанівна" надміро сплачену суму оренди у розмірі 1347,90 грн., 1827,00 грн. за сплату судового збору, 27,41 грн. комісії банку".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.01.2015 зустрічна позовна заява прийнята для розгляду разом з первісним позовом споживчого товариства "Пасаж" до підприємця Керей С.С. про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.02.2015р. у справі №925/2217/14 первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто із фізичної особи-підприємця Керей Світлани Степанівни на користь споживчого товариства "Пасаж" 16 990 грн. 10 коп. основного боргу, 1804 грн. 05 коп. пені та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємць Керей Світлани Степанівни звернулася з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду, в яких просить скасувати рішення Черкаської області від 10.02.2015 повністю. При цьому апелянт в апеляційних скаргах просить суд в рішенні апеляційної інстанції:

- підтвердити існування обставин, встановлених положеннями ст. 230 ЦК України, які безпосередньо мають відношення до договору № 27 від 01.01.2014, а саме, що торгівельні площі секції № 67 в павільйоні "Пасаж" за адресою вул. Гоголя, 274, належать ТОВ "Добробут", та попередньо розглядались господарським судом Черкаської області у справі № 07/794 від 31.08.2010 та згідно положення розділу 2. ст. 35 ГПК України впливають на рішення господарського суду Черкаської області від 10.02.2015 по справі № 925/2218/14, викриваючи, за твердженням скаржника, його повну неправосудність;

- підтвердити існування обставин, встановлених п. 12 перехідних положень Конституції України, згідно яких 29.06.2001 Верховний Суд України та Вищий арбітражний суд припинили своє існування;

- підтвердити що відповідно до ст. 9 ЗУ "Про судоустрій в Україні", громадянин Єфіменко В.В. не призначався уперше суддею Указом жодного чинного Президента України та відповідно ст. 10 ЗУ "Про статус суддів" не приймав участі в урочистих заходах з прийняття "присяги судді" в Адміністрації Президента України та особисто її не складав, безпосередньо жодним чинним Президентом України та безпосередньо не отримував з їх рук посвідчення судді, засвідчене підписом чинного Президента України;

- підтвердити відсутність існування в природі доказів подання голови Верховного Суду України на адресу Президента України встановленого положеннями ст. 8 ЗУ "Про судоустрій в Україні" про необхідність створення господарського суду Черкаської області у Придніпровському районі міста Черкаси за адресою вул. Шевченка, 307.

Вимоги та доводи апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Керей Світлани Степанівни мотивовані неправосудністю, на думку скаржника, прийнятого у справі рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №925/2217/14, головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

На підставі апеляційних скарг фізичної особи-підприємця Керей Світлани Степанівни на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалами від 30.03.2015р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційних скарг на 21.04.15р.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду 21.04.15р. представником відповідача подано додаткову заяву до апеляційної скарги, відповідно до якої апелянт просить суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 10.02.2015р. повністю; в судову рішенні апеляційної інстанції підтвердити існування обставин встановлених положеннями ст.230 ЦК України, які мають відношення до договору №27 від 01.01.2014р. торговельної площі секції №67 в павільйоні «Пасаж» за адресою вул.Гоголя, 274; підтвердити існування процесуальних обставин, встановлених положенням розділу 2 ст.35 ГПК України «Підстави звільнення від доказування» які суттєво впливають на законність рішення господарського суду Черкаської області від 10.02.2015р. по справі №925/2217/14 та доводять його неправосудність.

У судове засідання 21.04.15р. представники сторін з'явилися. У судовому засіданні 21.04.15р. оголошено перерву до 20.05.15р.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду 25.05.15р. представником позивача подано заперечення на додаткову заяву до апеляційної скарги, в яких позивач вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення господарського суду Черкаської області від 30.01.2015 без змін, а скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність та необґрунтованість. Крім того, представник позивача просить суд розглядати апеляційну скаргу без його участі.

В судове засідання 20.05.15р. представники сторін не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги. Представник апелянта про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду апеляційних скарг, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності представників сторін.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 27 оренди торгівельної площі секції № 67 в павільйоні "Пасаж" за адресою: м. Черкаси вул. Гоголя, 274, загальною площею оренди 22,96 кв. м.

Відповідно з розділом 3 п. 3.1. орендна плата за користування об'єктом оренди по даному договору встановлено сторонами у розмірі 400,00 грн. за 1 кв.м. за місяць, з урахуванням ПДВ і виходячи з розміру об'єкта оренди 22,96 кв.м. становить 9184,00 грн. у місяць шляхом оплати в безготівковому розрахунку до 5 числа поточного місяця.

Згідно п.4.1.2. договору від 01.01.2014 відповідач має своєчасно, не пізніше 5-го числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати орендодавцю плату за користування об'єктом оренди, а вартість послуг спожиту електроенергію у денний термін після отримання рахунка орендодавця.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період з 01.03.2014р. по 30.06.2014р. орендна плата становить 36736,00 грн. за користування об'єктом оренди. Відповідачем сплачено 19745,90 грн., тому заборгованість становить 16 990,10 грн.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Також, матеріали справи не містять доказів укладення двосторонньої письмової угоди про внесення змін до чинного договору оренди.

Місцевим господарським судом встановлено, що пропозиція про зменшення розміру орендної плати від підприємця Керей С.С. була, але ця пропозиція СТ "Пасаж" не прийнята і ніякі зміни до договору від 01.01.2014р. не вносились, додаткові угоди до спірного договору не підписувались. Договір від 01.01.2014р. чинний в тій же редакції.

Таким чином, відсутність певної письмової додаткової угоди між сторонами одночасно означає відсутність відповідних прав і обов'язків у сторін.

Як визначено ст.ст. 283 - 286 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Як визначено ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів, правові наслідки та форма зміни та розірвання господарських договорів встановлені положеннями статей 652-654 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України. За їх змістом зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи, що сторони в установленому законом порядку, не дійшли згоди щодо внесення змін до договору оренди шляхом підписання додаткової угоди до нього, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав вважати спірні зобов'язання припиненими внаслідок фактичного повного виконання умов договору або зміни основного договору за згодою сторін.

Критично оцінивши заперечення відповідача щодо укладення додаткової угоди до договору оренди, якою зменшено розмір орендної плати за користування торгівельною площею, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх безпідставність, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки будь-яких допустимих доказів на підтвердження зміни розміру орендної плати чи внесення змін до умов договору матеріали справи не містять.

За правовою природою спірні правовідносини сторін правомірно віднесені місцевим господарським судом до договірних зобов'язань найму (оренди), загальні положення про найм (оренду), як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 Цивільного кодексу України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 Цивільного кодексу України, главами 19, 20 Господарського кодексу України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 Цивільного кодексу України, розділом V Господарського кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 , ч. 3 ст. 760 , ч. 1, 3, 5 ст. 762 , ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом; за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором; договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладені обставини справи та з урахуванням положень договору і законодавства місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірна заборгованість у розмірі 16 990,10 грн. позивачем заявлена до стягнення обґрунтовано, її наявність і розмір відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані, а тому вимога позивача в цій частині позову підлягає задоволенню, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі 1804 грн. 05 коп. передбачена п. 5.1.1 договору, відповідає приписам ст. ст. 216, 217, 218, ч. 1 ст. 230, ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", її розрахунок місцевим господарським судом перевірений, визнаний вірним, тому вимога позивача в цій частині є обґрунтовано задоволена місцевим господарським судом, з чим і погоджується апеляційний господарський суд.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю зі сторони позивача за зустрічним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування суми заборгованості. Доказів щодо погашення суми заборгованості відповідач суду також не надав.

Інші доводи апеляційних скарг не стосуються предмету спору та не спростовують висновків місцевого господарського суду про обґрунтованість первісних позовних вимог.

За встановлених обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом з орендної плати за договором.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи Керей Світлани Степанівни на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2015 у справі № 925/2217/14 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2015 у справі № 925/2217/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 925/2217/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко