Постанова

від 18.05.2015 по справі 925/104/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2015 р. Справа№ 925/104/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Новікова М.М.

Зубець Л.П.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Микитюк Р.Б., дов. б/н від 15.05.2015р.

Трохименко Н.О.,дов. б/н від 15.05.2015р.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Черкаській

області

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 11.03.2015 р.

у справі № 925/104/15 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„Звенигородське племпідприємство"

до Головного управління Держземагенства у Черкаській

області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Строкань Анатолій Петрович

про поновлення договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Звенигородське племпідприємство" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до розпорядника земель - Головного управління Держземагенства у Черкаській області, в якому просить:

- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі і вважати продовженим на той самий строк і на тих самих умовах укладений 18.05.2009 року договір оренди землі, зареєстрований у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 18 травня 2009 року за №040978300014, кадастровий номер земельної ділянки - 7121284800:02:001:0030 з 19 травня 2014 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.03.2015р. у справі № 925/104/15 позов задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі і продовжено на той самий строк і на тих самих умовах укладений 18.05.2009р. договір оренди землі, зареєстрований у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 травня 2009 року за №040978300014, кадастровий номер земельної ділянки - 7121284800:02:001:0030 з 19.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Головне управління Держземагенства у Черкаській області до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2015р. у справі № 925/104/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну Головне управління Держземагенства у Черкаській області у справі № 925/104/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. у справі № 925/104/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 18.05.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18 травня 2009 року між ВАТ "Звенигородське племпідприємство" (орендарем) та Звенигородською районною адміністрацією (орендодавцем) укладено договір оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення, відповідно до умов якого орендодавець передав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 41,2554 га ріллі на території Озірнянської сільської ради за межами с. Озірна.

Згідно пункту 8 договору, його укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору позивач має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі позивач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово про намір продовжити його дію.

Зазначений договір зареєстрований у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2009 за № 040978300014 (а.с.43-45).

Як вбачається з матеріалів справи, факт передачі орендодавцем земельної ділянки позивачу підтверджується Актом приймання-передачі від 18.05.2009.

У встановленому порядку до договору оренди вносилися зміни в частині назви орендаря та грошової оцінки землі і розміру орендної плати (4,5% від нормативної грошової оцінки землі).

Отже, строк дії договору закінчувався 18 травня 2014 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, який набрав чинності з 01.01.2013, внесено зміни до статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в частині повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким центральним органом відповідно до Указу Президента України від 08.04.2011 № 445 є Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагенство України).

З відомостей, розміщених на офіційному сайті Держземагенства України (dazru.gov.ua) вбачається, що Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 № 974 "Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів" утворено як юридичну особу - територіальний орган - Головне управління Держземагенства у Черкаській області.

Із вищеназваного сайту вбачається, що наказом Мінагрополітики України від 10.05.2012 № 258 "Про затвердження положень про територіальні органи Держземагенства" затверджено Положення про Головне управління Дежземагенства в області.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 року № 40 доповнено пункт 4 Положення новим підпунктом 4.32, згідно з яким Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Таким чином, в силу Закону відповідач є територіальним органом уповноваженим передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення в користування для всіх потреб в межах Черкаської області.

За приписами ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 823/2757/14, яка набрала законної сили вбачається, що листом № 41 від 17 березня 2014 позивач звернувся до Головного управління із проханням поновити договір оренди землі строком на 20 років.

14 квітня 2014 р. відповідачем складено лист за № 264 яким повідомлено ТОВ "Звенигородське племпідприємство" про неможливість вирішити питання щодо поновлення укладеного договору у зв'язку з тим, що до нього не додано проекту додаткової угоди.

З огляду на зазначену відповідь, позивач 08.05.2014 направив на адресу Головного управління проект додаткової угоди, розрахунок розміру орендної плати та акт приймання-передачі земельної ділянки.

За даними листа Центру поштового зв'язку № 4 Черкаської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" назване поштове відправлення отримано уповноваженою особою відповідача 10.06.2014.

Протягом 1 місяця, після закінчення договору, тобто 18.06.2014, відповідач не надав позивачу заперечень на продовження попередніх договірних відносин.

Із матеріалів справи вбачається, що проект додаткової угоди до договору оренди землі також направлявся позивачем разом із супровідним листом № 59 від 16.06.2014.

Доказів недосягнення домовленості між сторонами протягом місця, після 18.05.2014, щодо орендної плати та інших істотних умов договору відповідач суду не надав.

Відповідно до листа № 319/0/300-14-СГ від 17.07.2014 Головне управління не вбачало за можливе поновити договір оренди землі терміном на 20 років.

Позивач листом № 41 від 17.03.2014 звернувся до відповідача з пропозицією про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі шляхом продовження дії договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення терміном на 20 років на тих же умовах.

Вважаючи, що відповідач незаконно відмовив у поновленні договору оренди землі, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними дій відповідача та про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду у адміністративній справі № 823/2757/14, яка згідно зі ст. 254 КАС України набрала законної сили з моменту її проголошення, визнано протиправними дії Головного управління Держземагентства у Черкаській області щодо відмови у поновленні договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором від 18 травня 2009 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання додаткової угоди укладеною.

Згідно статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на дату закінчення терміну дії договору), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Судом встановлено, що орендар (позивач) більше ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди надіслав орендодавцю лист з повідомленням наміру укладення договору оренди землі на новий строк, тобто з дотриманням вимог закону.

Проте відповідач діяв неправомірно, з порушенням встановленого законом порядку та порушенням переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, що встановлено судом у названій вище адміністративній справі.

Позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, що підтверджується:

1) платіжними дорученнями про сплату орендної плати:

- № 298 від 15.08.14; № 348 від 12.06.2014; № 418 від 22.07.2014; № 453 від 05.08.2014; № 545 від 16.09.2014; № 651 від 22.10.14; № 672 від 06.11.2014; № 756 від 05.12.2014 (кожне на суму 14 554,02 грн.);

- № 54 від 05.02.2015 на 13833,6 грн.;

- № 98 від 25.02.2015 на 4344,37 грн.;

- № 99 від 25.02.2015 на 18177,97 грн.;

2) податковими деклараціями з фіксованого сільськогосподарського податку;

3) повідомленням Озірнянської сільської ради від 03.03.2015 № 02-27/27;

4) довідкою позивача від 04.03.2015 № 21.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що земельна ділянка у позивача у встановленому порядку взагалі не вилучалась.

Крім того, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт вилучення у позивача земельної ділянки після закінчення договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар повідомляв орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, а заперечення орендодавця проти поновлення договору, визнані судом неправомірними.

Суд враховує, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

У разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону України "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Відповідно до частини 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Позивач скористався своїм правом на оскарження в суді відмови в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, оскаржив відмову до адміністративного суду і з цього питання адміністративним судом у вищенаведеній адміністративній справі № 823/2757/14 прийняте рішення, яке набрало законної сили.

Головне управління Держземагенства в Черкаській області, як державний орган, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, повинен був укласти з позивачем, який має переважне право, додаткову угоду на продовження договору

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивач отримав право на поновлення договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення, укладеного 18.05.2009, зареєстрованого у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 18.05.2009 за № 040978300014 на тих самих умовах і на той самий строк і на умовах додаткової угоди в редакції запропонованій позивачем.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що він не мав законних підстав для поновлення договору оренди від 18.05.2009, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Ця норма є прямою і не передбачає додаткових дій (укладення додаткових угод) для "набуття" органом влади повноважень щодо розпорядження землями державної власності.

Згідно з частиною 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі", перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов договору.

Додатково наказом Державного агентства земельних ресурсів України "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб" від 28.02.2013 року № 72 визначено рекомендований механізм порядку реалізації Головним управлінням Держземагентства в областях повноважень з поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та/або внесення змін до них.

По договорах оренди, термін дії яких закінчується протягом поточного року, рекомендується звернутися до органів місцевого самоврядування або місцевих державних адміністрацій, які здійснювали укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, про надання інформації щодо виконання орендарем істотних умов договору.

Жодних дій щодо необхідності заміни сторони у зобов'язанні в договорах оренди землі, що укладені до 31.12.2012 року районними державними адміністраціями Наказом не передбачається, оскільки розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності ГУ Держземагентства передбачається в силу закону і жодних додаткових дій для набуття ГУ Держземагентства права на розпорядження даними землями законодавством не передбачено.

Щодо доводів відповідача та третьої особи щодо передачі третій особі земельної ділянки, яка є предметом спірного договору та користування нею третьою особою, суд зазначає наступне.

03.09.2014, відповідач не зважаючи на наявність спору в адміністративному суді, не вилучивши у встановленому порядку земельну ділянку у позивача, видав наказ № 23-3080/14-14-СГ, яким безпідставно надав гр. Строканю А.П. дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Без вилучення, у позивача земельної ділянки та повернення із зберігання межових знаків, акт приймання-передачі об'єкта оренди від 11.02.2014 (в час дії первісного договору оренди) між відповідачем і третьою особою є незаконним.

Акт приймання - передачі межових знаків між відповідачем і третьою особою є незаконним.

29.10.2014 відповідач і громадянин Строкань Анатолій Петрович, незважаючи на незавершеність адміністративного спору в суді, уклали договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7121284800:02:001:0030 площею 41,2554 га.

Земельна ділянка передана третій особі в тому ж розмірі, що й була у позивача - 41,2554 га.

Орендна плата - у грошовій формі, в тому ж розмірі, що була у позивача - 4,5% від нормативної грошової оцінки землі.

Договір оренди з третьою особою укладено на 10 років, тоді як позивач вимагає укласти договір на тих же умовах строком на 5 років.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що набуття третьою особою права оренди землі площею 41,2554 га кадастровий номер 7121284800:02:001:0030 здійснено з порушенням вищенаведених законодавчих норм, порушенням переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, отже є незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивач отримав право на поновлення договору оренди земель державної власності сільськогосподарського призначення, укладеного 18 травня 2009 року, зареєстрованого у Звенигородському районному відділі Черкаської регіональної філії ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 18 травня 2009 року за № 040978300014 на тих самих умовах і на той самий строк, тобто з 19 травня 2014 р. по 18 травня 2019 р. Отже додаткову угоду слід вважати укладеною з 19 травня 2014 р. з дня набрання судовим рішення законної сили, таким чином позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 11.03.2015р. у справі № 925/104/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м Черкаської області від 11.03.2015р. у справі № 925/104/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/104/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді М.М. Новіков

Л.П. Зубець