Постанова

від 25.05.2015 по справі 823/818/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року справа № 823/818/15

15 год. 51 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представника позивача - Кучеренка С.П. (за довіреністю), представника відповідача - Савенко Ю.Н. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач) від 07 листопада 2014 року № 0003602301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 56246 грн. по господарським правовідносинам з контрагентом ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт», оскільки із зазначеним контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Представник позивача зазначав, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених вище та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надавши суду письмове заперечення, в якому посилається на те, що проведеною фактичною перевіркою публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» встановлено заниження податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 56246 грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт». Таким чином, на думку представника відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та не підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» зареєстроване як юридична особа 27.12.1991, код ЄДРПОУ 03361402 (а.с. 50-52).

На підставі наказів ДПІ у м. Черкасах від 26.08.2014 № 1444, від 02.09.2014 № 1489 та направлень від 04.09.2014 №717/23-01-22-01, №718/23-01-22-01, №719/23-01-22-01, №720/23-01-22-01, від 05.09.2014 №723/23-01-22-03 та №134/23-01-03-01, від 17.09.2014 №428/23-01-17-0 та №429/23-01-17-0, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ (із змінами та доповненнями) та відповідно до плану-графіка про ведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2014 року, проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлені порушення, зокрема, вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 - VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 56246 грн. 00 коп.

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у м. Черкасах складено акт від 31.10.2014 №415/23-01-22-01/03361402 (далі по тексту - акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2014 № 00003602301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 84369 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 56246 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 28123 грн. 00 коп.

Вирішуючи даний спір по суті суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (далі за текстом - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закон № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В ході проведення перевірки позивача, в розпорядженні контролюючого органу знаходився акт ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києва від 13.11.2013 №690/26-54-22-07/36630664 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» (код за ЄДРПОУ 36630664) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період 01.07.2013 по 31.07.2013, яким встановлено, що проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Також відсутні реальні можливі поставки товарів (робіт, послуг), а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Окрім того, в акті перевірки від 13.11.2013 №690/26-54-22-07/36630664 зазначено, що ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкових вигод третім особам, місцезнаходження ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» не встановлено, за результатами зустрічної звірки постачальника ТОВ «Вортек Транс», документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 по 31.07.2013, їх вид, обсяг та кількість.

Також, згідно даних АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту контрагентів розбіжність між податковими зобов'язаннями ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» та податковим кредитом позивача за липень 2013 року складає 56245 грн 87 коп.

З урахуванням встановлених обставин, контролюючим органом за результатом проведеної перевірки позивача було поставлено під сумнів реальність господарського правочину та правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт».

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, суд вважає, що дійсно, у податковому праві відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, у зв'язку з чим позивач не має нести несприятливі наслідки через проблеми у правовому стані свого контрагенту.

Разом з цим, для встановлення товарності проведених господарських операцій, суд має встановити певні обставини, серед яких: можливість реального здійснення платником податків зазначених господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської (економічної) діяльності, здійснення операцій з товаром, що вироблявся або міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Із наданого до матеріалів адміністративної справи договору купівлі-продажу від 03.09.2012 №190 вбачається, що ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» зобов'язується на умовах СРТ-склад покупця (тобто позивача) згідно Incoterms 2010 та в порядку визначеному цим договором, передати у власність позивачу труби п/е та фітинги п/е (надалі за текстом - товар), ціна, кількість визначається у рахунках - фактурах та видаткових накладних до кожної партії поставки, що є невід'ємною частиною до даного договору, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.

Відповідно до пункту 2.2 даного договору купівлі-продажу якість та комплектність товару, упаковка та маркування повинні відповідати нормативно-технічній документації або (та) державним стандартам або (та) технічним умовам.

В матеріалах справи містяться копії сертифікатів відповідності, паспортів якості та висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, надані представником позивача, однак суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Окрім того, згідно з пунктом 4.1 вказаного договору купівлі-продажу доставка товару здійснюється транспортом ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» до складу позивача, при цьому позивач оплачує транспортні витрати ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт», згідно виставлених рахунків. Поставка товару здійснюється протягом трьох банківських днів після передплати.

Проте, в супереч даного пункту перевіркою не встановлено первинних документів на підтвердження факту оплати транспортних витрат на доставку замовленого за договором товару шляхом передплати.

Відповідно до пункту 4.3 даного договору купівлі-продажу прийом товару по кількості та якості здійснюється покупцем (тобто позивачем) безпосередньо під час його передачі продавцем (тобто ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт») відповідно до товарної накладної та в порядку визначеному інструкціями № П-6 та П-7.

Однак, даний пункт договору не виконаний, оскільки представником позивача не надано атів прийому-передачі товару від ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» до позивача.

Згідно даного договору та відповідно до чинного законодавства платіжний документ оформлюється із дотриманням всіх вимог, що ставляться до змісту і форми таких документів, із обов'язковим зазначенням номеру договору, за яким здійснюється переказ грошових коштів.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, в наданих до перевірки рахунках-фактурах від 03.07.2013 № 10307 та від 04.07.2013 № 50407 відсутня будь-яка вказівка щодо договору на підставі яких вони виписані. З огляду на невідповідність номенклатури товарів, зазначених та вказаних рахунка-фактурах неможливо підтвердити, що рахунок-фактура від 04.07.2013 № 50407, в якому зазначена номенклатура товару: муфта, редукція, заглушка, сідлове відгалуження з фрезою, трійник, дворовий ввід, перехід ПЕ/Сталь, кран, ключ до БТР, ковер виставлений відповідно до договору від 03.09.2012 № 190.

Окрім того, платіжні доручення від 10.07.2013 № 22088 та від 11.07.2013 № 22089 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в останніх не міститься посилань на договір, згідно якого проводиться оплата.

Так платіжне доручення від 11.07.2013 в розділі призначення платежу зазначено «за муфту згідно рахунку-фактури № 50407 від 04.07.2013», що немає зв'язку з предметом договору.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за липень 2013 року, позивачем до перевірки надано податкові накладні, отримані від ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» від 04.07.2013 № 113, від 05.07.2013 № 114, від 06.07.2013 № 115, від 08.07.20132 № 116, від 19.07.2013 № 112, від 10.07.2013 № 33, від 11.07.2013 № 36 на, при цьому будь-яких документів до податкової накладної від 11.07.2013 № 36 на дворовий ввід д=40 в кількості 70 штук, які підтверджують прийом-передачу зазначеного товару не надано.

Виходячи з вище вказаного суд ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача.

Крім того, в накладних зазначено, що товар одержав Сизоненко Л.В., проте посада не вказана, відсутні номер та дата довіреності на підставі якої особа оримала товар.

Відповідно до книги обліку видачі довіреностей за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 запис про видачу довіреності Сизоненко Л.В. на отримання матеріальних цінностей від ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт» відсутній.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України).

Отже враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не здійснював придбання товарів, а саме: труби п/е та фітинги п/е у контрагента-продавця ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт».

Суд не бере до уваги посилання позивача на первинні документи, що були надані ним для підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, адже з наданих документів не можливо встановити походження самого товару (чи придбаний він саме у контрагента позивача - ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт»), а з урахуванням тих обставин, що судом не встановлено реальності укладених угод між позивачем та його контрагентом, надані документи не можуть вважатися підтвердженням реальності господарських зобов'язань саме між позивачем та ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт».

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд вважає, що вищезазначене свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, пов'язаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку. Фінансової звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивачем не надано.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту та підставою для формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною і у постанові від 05.03.2012 року, у якій Верховним судом України зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до положень ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Полімерна група «Інтерпласт», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 07.11.2014 № 0003602301 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003602301 від 07 листопада 2014 року відмовити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Повний текст рішення складено у повному обсязі 02.06.2015