Ухвала

від 02.06.2015 по справі 820/3473/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р.Справа № 820/3473/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. по справі № 820/3473/15

за позовом Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТРАНСГАЗООЧИСТКА"

про накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТРАНСГАЗООЧИСТКА", в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.134), просив суд:

- накласти арешт на кошти у розмірі 24556,08 грн. та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТРАНСГАЗООЧИСТКА" (ЄДРПОУ 37367915), що знаходяться у банківських установах.

В обґрунтування позову зазначив, що Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТРАНСГАЗООЧИСТКА" (далі за текстом - ТОВ "ТЕХНОТРАНСГАЗООЧИСТКА") має податковий борг перед бюджетом України у сумі 24556,08 грн., який виник на підставі декларацій з податку на додану вартість, пені та штрафних санкцій з єдиного податку з юридичних осіб. Підставою звернення до суду є відсутність майна у відповідача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.15 року у задоволенні адміністративного позову Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОТРАНСГАЗООЧИСТКА" про накладення адміністративного арешту на кошти та інші цінності відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТЕХНОТРАНСГАЗООЧИСТКА" знаходиться на обліку Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області як платник податків. (а.с.129)

Згідно з обліковою карткою (зворотній бік) станом на 02.04.2015 року відповідач має заборгованість з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 23697,84 грн. та з пені - у розмірі - 347,69 грн., з єдиного податку з юридичних осіб за штрафними санкціями - 588,24 грн. (а.с.136-140).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, з метою виконання вимог Податкового кодексу України, не були направлені запити відповідним установам щодо наявності у відповідача майна.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки контролюючим органом висунуто вимогу про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платників податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений, здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суми податкових зобов'язань, визначені відповідачем самостійно у податкових деклараціях, в силу приписів п. 56.11 статті 56 ПК України не підлягають оскарженню та є узгодженими з дня подання декларацій.

Згідно з п.п.59.1 ст.59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою суми податкового зобов'язання у встановлені законом строки, позивачем сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу №179-15 від 03.10.2013р. за узгодженим грошовим зобов'язанням, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.59.5 ст. 59 ПК України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Позивачем на підтвердження існування податкового боргу надано копію зворотного боку облікової картки платника податків.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що підстави та порядок накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачені положеннями п.п. 20.1.33. п.20.1 ст. 20 та ст.94 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 20.1.33. п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Реалізація права контролюючого органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Відповідно до п. 94.1 та п. 94.2 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Колегія суддів зазначає, що наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування арешту коштів на рахунках платника. Арешт коштів не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Приписи Податкового кодексу України містять чіткий перелік обставин, за яких треба застосовувати адміністративний арешт.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп.20.1.33, п. 20.1. ст. 20 ПК України надає право контролюючому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлена суб'єктом владних повноважень вимога порушує права та охоронювані законом інтереси платника податків, оскільки контролюючим органом висунуто вимогу про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 16.04.15 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2015р. по справі № 820/3473/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В.