Ухвала

від 27.05.2015 по справі 822/723/15

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/723/15

Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.Є.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

27 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" про накладення арешту на рахунки,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор", в якому просить накласти арешт на рахунки, що знаходяться в банках, обслуговуючих відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 23.02.2015 відповідач має заборгованість в розмірі 220399,84 грн., що підтверджується розрахунком позовних вимог, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2014 по справі №822/3461/14, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 по справі №822/3461/14 та іншими документами. Позивачем вживались заходи щодо розшуку належного відповідачу майна, однак такого не знайдено, з огляду на це він просить суд задовольнити адміністративний позов.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 25 березня 2015 року адміністративний позов задовольнив. Постановив накласти арешт на рахунки, що знаходяться в банках, у яких обслуговується товариство з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" (код ЄДРПОУ 36341293) в сумі 220399,84 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення (вх. №7429/15 від 21 травня 2015 року) на апеляційну скаргу відповідача. В своїх запереченнях, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу товариства без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, до суду апеляційної інстанції своїх уповноважених представників не направили, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи у відповідності до вимог частини 4 статті 196 КАС України.

У відповідності до частини 1 статті 197 КАС України, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2014 року по справі №822/3461/14 задоволено адміністративний позов Красилівської ОДПІ про стягнення з ТОВ "Веснянський елеватор" податкового боргу в сумі 210152 грн. з банківських рахунків та за рахунок готівки, що йому належить. Вказана постанова набрала законної сили 19.01.2015.

Як вбачається з розрахунку суми позовних вимог, що міститься в матеріалах справи (а.с.16), узгоджена сума податкового зобов'язання відповідача становить 220399,84 грн., яка складається з: 210152 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0007021501 від 11.10.2013 (на підставі якого винесено постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.09.2014); 8698,35 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0007001501 від 10.10.2013 та 1549,49 грн. нарахованої пені.

З метою виявлення майна відповідача, яке можливо використати як джерело погашення боргу, Красилівською ОДПІ проведено ряд заходів.

Відповідно до інформаційної довідки Реєстраційної служби Старокостянтиніського районного управління юстиції Хмельницької області від 15.07.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і прав власності на нерухоме майно, а також іпотек відомості по ТОВ "Веснянський елеватор" відсутні.

На запит позивача до центу надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Старокостянтинівського району УДАІ УМВС України в Хмельницькій області про надання інформації щодо знаходження на обліку транспортних засобів, які належать відповідачу, отримано відповідь від 27.11.2014 №5/36-304 про відсутність у відповідача транспортних засобів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що у ТОВ "Веснянський елеватор" є податковий борг та відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення боргу, що не заперечується сторонами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача є встановлені п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Тобто, податкове зобов'язання платника податків, вважається узгодженим та набуло статусу податкового боргу.

З матеріалів справи судом встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання відповідача становить 220399,84 грн.

Згідно з приписами статті 36 Податкового кодексу України, обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов'язком, відповідальність за невиконання якого несе платник податків.

Відповідно до пункту 16.1.4. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Здійснивши системний аналіз обставин справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що податковим органом вжито передбачені податковим законодавством необхідні заходи щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

Проте, відсутність майна відповідача унеможливлює виконання покладених на податковий орган функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що у ТОВ "Веснянський елеватор" є відкриті розрахункові рахунки в установах банку.

Відповідно до п.п. 19 - 1.1.21 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, на контролюючі органи покладений обов'язок щодо організації роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.

Підстави, встановлені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є спеціальними нормами, виключно для накладення адміністративного арешту за рішенням суду (судом) (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу), та не встановлюють інших обмежень щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків, який має податковий борг.

Враховуючи, що позивачем вжито передбачені податковим законодавством необхідні заходи щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність встановлених п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що постанова суду першої інстанції від 25 березня 2015 року відповідає вимогам статті 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Веснянський елеватор" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Совгира Д. І.