Постанова

від 09.02.2007 по справі 25/353-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/353-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 09.02.07 р.          № 25/353-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Борисенко  І.В.

 суддів:                                          Алданової  С.О.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Овчарук П.П. – дов. № 1 від 05.06.2006

 від відповідача - Шепілов О.О. – дов. № 13/9/10-015 від 09.01.2007                            Савельєва І.К. – дов. № 277/9/10-015 від 30.01.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

 на постанову Господарського суду Чернігвської області від 09.10.2006  

 у справі № 25/353-А (Морозов С.М.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Хрещатикбуд"

 до                                                   Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

 про                                                  визнання нечинними рішень

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Хрещатикбуд” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі – відповідач, апелянт) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0006501601/0, №0006511601 від 25.05.2006р.

Постановою Господарського суду м. Києва від 09.10.2006р. у справі № 25/353-А позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0006501601/0 від 25.05.2006р.; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0006511601/0 від 25.05.2006р.; стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Хрещатикбуд” 203 грн. судових витрат.

Господарський суд м. Києва свою постанову мотивував тим, що відповідачем безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення позивачем граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання, оскільки податкова заборгованість позивача з ПДВ виникла у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування підприємств та організацій, з якими позивачем укладено договори підряду. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що штрафні санкції безпідставно застосовані за період з квітня 2003р. по березень 2006р., оскільки правовідносини, в яких податковим органом застосовано до позивача штраф (як вид адміністративно-господарської санкції), регулюються нормами Господарського кодексу України та відповідачем порушений річний строк, встановлений статтею 250 ГК України для застосування адміністративно-господарської санкції.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 06.11.2006р. № 6408/9/10-012, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 09.10.2006р. у справі № 25/353-А та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а саме пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, пп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Відповідач зазначає, що строки, передбачені ст.250 ГК України, не розповсюджуються на правовідносини щодо нарахування штрафів за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання, які врегульовані Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він проти доводів відповідачів заперечує та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а постанову Господарського суду м. Києва від 09.10.2006р. у справі № 25/353-А залишити без змін.

Представники апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив в її задоволенні відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва булиприйняті

- податкове повідомлення-рішення № 0006511601/0 від 25.05.2006р., яким за порушення на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 2 009 671,4 грн. позивачу на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено штрафні санкції  у розмірі 200 967,14 грн. (10 %);

- податкове повідомлення-рішення №0006501601/0 від 25.05.2006р., яким за порушення на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 819 441,19 грн. позивачу на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено штрафні санкції у розмірі 178 288,24 грн. (20 %).

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 602-15/40-209 від 15.05.2006р. „Про результати невиїзної (камеральної) перевірки своєчасності сплати податків і зборів до бюджету ВАТ „Хрещатикбуд”, код 04012684” (надалі – акт перевірки від 15.05.2006р.).

Як вбачається з акту перевірки від 15.05.2006р., перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме - позивачем внаслідок несвоєчасного подання платіжних доручень узгоджені суми податкових зобов'язань по ПДВ за період з лютого 2003р. по листопад 2005р. були сплачені з порушенням встановлених строків.  

В акті, зокрема, зазначено, що податкове зобов'язання по ПДВ за лютий 2003р. (строк сплати – 31.03.2003р.) фактично було сплачено позивачем 8, 11 та 15 квітня 2003р., а податкове зобов'язання по ПДВ за листопад 2005р. (строк сплати – 03.01.2006р.) фактично було сплачено позивачем 2, 7, 16, 24 та 29 березня 2006р.     

За порушення, встановлені актом перевірки, відповідачем за період з квітня 2003р. по березень 2006р. нараховано позивачу штрафні санкції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками Господарського суду м. Києва про те, що доводи відповідача та висновки акту перевірки є необґрунтованими, а також про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, ВАТ „Хрещатикбуд” були порушені встановлені строки сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ, які самостійно були визначені позивачем у поданих ним податкових деклараціях.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, встановлені актом перевірки від 15.05.2006р., в частині сум несвоєчасно сплачених податкових зобов'язань з ПДВ та строків їх фактичної сплати.  

Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст.17 названого Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступаючих за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за №268/5459 (із змінами та доповненнями), у разі виявлення факту погашення податкового боргу орган державної податкової служби направляє податкове повідомлення платнику податків. Повідомлення про застосування штрафів складається в залежності від терміну затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання на наступний день після закінчення відповідно 30-ти та 90-денного терміну на всю суму сплаченого у цих періодах податкового боргу незалежно від кількості випадків сплати. За аналогією у разі затримки сплати, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

Також, відповідно до п.3.2., 4.4. та 4.5. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758 (із змінами та доповненнями), у разі порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання складається податкове повідомлення-рішення за формою „Ш” (додаток 3 до Порядку), яке в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції. У той же день таке повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків.

У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.

Пунктом 17.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених ст.17 цього Закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 15.1.1 п.15 1 ст.15  Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 15.2 ст.15 названого Закону встановлені граничні строки стягнення податкового боргу платника податків, відповідно до якого, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 15.1 ст.15 даного Закону, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Таким чином, судом вбачається, що застосовуючи до позивача штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений спеціальним законом з питань оподаткування.  

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково до вказаних правовідносин застосовані норми Господарського кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців від дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання передбачена саме цим Законом, а тому положення ст.250 ГК України не розповсюджуються на строки застосування штрафних санкції, передбачених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Посилання позивача на те, що застосування до нього штрафних санкцій є безпідставним, оскільки замовниками-бюджетними організаціями несвоєчасно проводилась йому оплата за виконані роботи, а також на те, що позивачем на даний час зроблено уточнюючі розрахунки по ПДВ, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вказаних уточнюючих розрахунків (які  були подані позивачем 10.05.2005р.) позивачем до зменшення коригувались податкові зобов'язання лише за три податкових періоди (лютий та грудень 2004р., березень 2005р.), а в інші податкові періоди податкові зобов'язання коригувалися до їх збільшення.

При цьому позивачем не надано суду належних доказів, які б спростовували твердження відповідача про те, що згідно з уточнюючими розрахунками від 10.05.2006р., позивачем не коригувались зобов'язання за попередні звітні періоди по капітальному будівництву навчального корпусу КНУ ім. Т.Г. Шевченка у квітні, червні, вересні 2005 року на суму 560 459,00 грн. та не коригувались податкові зобов'язання по реконструкції середньої школи № 76 в травні, червні та липні 2004р.

Крім того, як вбачається з акту № 423/1-23-02-04012684 від 10.07.2006р. „Про результати виїзної планової перевірки ВАТ „Хрещатикбуд”, код 04012684, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.03.2006р.” вказаним актом підтверджено включення підприємством сум податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ з врахуванням уточнюючих розрахунків.

Посилання позивача на пп.4.4.1 п.4.4.ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” судовою колегією до уваги не приймається з огляду на наступне.

Вказаною нормою передбачено, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У даному випадку неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів відсутнє, оскільки порядок застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань однозначно визначений спеціальним законом з питань оподаткування - Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За таких обставин судом вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, якими до позивача застосовані штрафні санкції у відповідності до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ, є підставними та обґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.   

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду м. Києва від 09.10.2006р. у справі №25/353-А – скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 06.11.2006р. № 6408/9/10-012 на постанову Господарського суду м. Києва від 09.10.2006р. у справі № 25/353-А задовольнити.

2.    Постанову Господарського суду м. Києва від 09.10.2006р. у справі № 25/353-А за позовом Відкритого акціонерного товариства „Хрещатикбуд” до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва скасувати та прийняти нову постанову.

3.     У позові відмовити повністю.

4.     Матеріали справи № 25/353-А направити до Господарського суду м. Києва.

5.  Постанова  набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені ст.ст. 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Шипко  В.В.