Рішення

від 18.05.2015 по справі 233/6869/14-ц

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/6869/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чернецький В. А. при секретарі Купрєєнко А.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Свєтікова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМА-ТРЕЙД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «АРМА-ТРЕЙД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди, указуючи наступне.

З 01 квітня 2010 року вона працювала бухгалтером в Товаристві з обмеженою відповідальністю «АРМА-ТРЕЙД» (далі Товариство). 10 серпня 2013 року вона була переведена на посаду головного бухгалтера за сумісництвом. 07 травня 2014 року вона звільнилася з підприємства за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. При звільненні Товариство заборгувало їй суму заробітної плати за квітень 2014 року в розмірі 900 грн. З урахуванням уточнення до позову просила суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМА-ТРЕЙД» на її користь заборгованість по заробітній платі за:

- квітень 2014 року в розмірі 133,33 грн;

- за травень 2014 року, а саме за 1 робочий день 07.05.2014 року в розмірі 36,84 грн.,

всього в загальному розмірі: 170,17 грн. Крім того, позивачка росить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 07.05.2014 року по 25.03.2015 року в розмірі 7788,48 (відповідно до її розрахунків). Розмір моральної шкоди вона оцінює у 5000,00 грн., яку також просила стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі по підставам, вказаним у позові. Пояснили, що моральна шкода полягає у моральних стражданнях з приводу несвоєчасної виплати заборгованості та неспроможністю через це своєчасно оплачувати отриманий в банку кредит.

Представник відповідача Свєтіков В.О., який діє на підставі довіреності від 26.01.2015 року, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 дійсно працювала у ТОВ «АРМА-ТРЕЙД» на посаді головного бухгалтера та була звільнена 07.05.2014 року. Вона вела всю бухгалтерію та кадрову роботу. Заробітну плату за квітень 2014 року та компенсацію за невикористані відпустки вона могла отримати самостійно, оскільки сама підписувала відповідні відомості як головний бухгалтер. Після звільнення позивачці у середині травня 2014 року були нараховані усі належні їй виплати. В зв'язку з тим, що на його думку, позивач навмисно не приходила на підприємство і не отримувала розрахункові, вважає, що вини підприємства у затримці розрахунку немає, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Проти стягнення компенсації за невикоростині відпустки не заперечував.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні достовірно встановлено та не заперечувалося сторонами, що позивач ОСОБА_1 працювала у ТОВ «АРМА-ТРЕЙД» з 10.08.2010 року по 07.05.2014 року за сумісництвом (а.с.31, 33).

Відповідно до довідки про середньоденну заробітну платню позивальниці, наданою відповідачем, ОСОБА_1 мала заробітну плату у березні 2014 року - 140,00 грн., а у квітні 2014 року - 133,33 грн.. Сумарний розмір заробітної плати за березень та квітень 2014 року складає 273,33 грн.. Кількість робочих днів за останні 2 місяці передуючи звільненню ОСОБА_1, в березні 2014 року - 05 днів; в квітні 2014 року - 03 дня. Така кількість днів роботи не пов'язана з відпусткою чи лікарняним та відповідала навантаженісті і за згодою керівництва підприємства, що сторони не оспорювали. Сумарна кількість робочих днів за березень та квітень 2014 року складає 08 днів (а.с. 75, 77).

Відповідно до Постанови КМ України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі Порядок №100) середня заробітна плата звільненого робітника обчислюється виходячи із його заробітку за останні два повних місяця роботи. У судовому засіданні показаннями позивальниці та представника відповідача не заперечувалося, що у березні та квітні 2014 року позивальниця за мірою необхідності та достатнього робочого часу за сумісництвом відпрацювала 8 днів повністю. Таким чином, розмір середньоденного заробітку за останні 2 місяці, передуючи звільненню ОСОБА_1, становить 34,16 грн. (273,33 грн. : 8 днів).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи те, що відповідачем не було вжито будь-яких заходів для здійснення розрахунку з позивачем при звільненні (не направлено відповідного листа із пропозицією отримати належні кошти; належні кошти не були надіслані грошовим переказом на адресу позивача тощо) і суду не було доведено неможливість проведення своєчасного розрахунку через будь-які причини, суд вважає вину відповідача у не проведенні такого розрахунку з позивачем при звільненні доведеною.

Сторони у судовому засіданні підтвердили, що позивальниця заробітну платню за квітень 2014 року не отримала. Крім того, позивальниця наполягала, а представник відповідача не визнавав, що ОСОБА_1 у травні 2014 року працювала 1 день - 07 травня і цього ж дня була звільнена. Доказів того, що відповідачка не працювала в цей день, представник відповідача суду не надав і, таким чином, суд вважає цей день її останнім робочим днем і днем звільнення.

Позивальниця просила суд стягнути на її користь з відповідача у відповідності до положень ст. 117 КЗпП України за затримку розрахункових з моменту звільнення по 25 березня 2015 року і суд вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню. Отже, суд порахував суму відшкодування позивачці у розмірі середнього заробітку за несвоєчасну виплату розрахункових наступним чином: середньоденний заробіток складає 34,16 грн., кількість робочих днів за період затримки з 07.05.2014 року по 25.03.2015 року складає 228 робочих днів.

Розрахунок: 34,16 х 228 = 7788,48 грн., що є розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені ОСОБА_1

Враховуючи що позивач була звільнена відповідно до запису у її трудовій книжці (а.с. 10-11) 07.05.2014 року, тому суд вважає, що саме з 07.05.2014 року включно з дня звільнення починається підрахунок робочих днів за весь час затримки розрахункових до 25.03.2015 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 74 та 75 КЗпП України передбачено надання робітнику щорічної відпустки не менш як 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Аналогічна правова норма закріплена і у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Крім того, позивач ОСОБА_1, як інвалід ІІ групи, що встановлено рішенням Костянтинівського міськрайонного суду у справі № 233/233/6868/14-ц від 09.04 2015 р. 2015 р. відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» має право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів. У судове засідання не надано доказів того, що відповідачем видавалися накази про надання відпустки позивальниці чи компенсації за невикористані відпустки, та чи, взагалі доказів того, що вона була у відпустках за спірний період часу.

При цьому суд приймає до уваги, що позивач в період з жовтня 2010 року і по день звільнення працювала за неповним робочим тижнем відповідно до наказу № 6-к/2010 від 10.08.2010 року (а.с. 67), але приходить до висновку, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників, що передбачено ч. 3 ст. 56 КЗпП України, в тому числі і щодо скорочення тривалості щорічної відпустки.

Згідно пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100 відпускні розраховуються шляхом ділення сумарного заробітку за розрахунковий період на кількість календарних днів розрахункового періоду. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку №100, для розрахунку суми компенсації беруть виплати за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати компенсації. З розрахункового періоду виключають святкові та неробочі дні, а також періоди, упродовж яких працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. 6 п. 2 Порядку № 100). Ідеться про відпустки без збереження зарплати за ст. ст. 25 і 26 Закону про відпустки, періоди по догляду за дитиною до трьох років (за медичним висновком - до 6-ти та в деяких випадках, передбачених законодавством, - до 16?років). Те ж саме з часом простою, коли його оплачено в розмірі, меншому за середній заробіток. Крім того, на підставі цієї норми з розрахункового періоду виключають робочі дні, не відпрацьовані у зв'язку із запровадженням за ініціативою роботодавця неповного робочого тижня. Таким чином, розрахунок середнього заробітку позивальниці у відповідача для визначення розміру грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки складає:

Розрахунок середньоденного заробітку:

- 365 календарних днів - 10 святкових днів - 128 неробочих днів = 227 (двісті двадцять сім календарних робочих днів);

- сумарний розмір заробітної плати з травня 2013 року по квітень 2014 року включно, складає 4131,88 (чотири тисячі сто тридцять одна грн.88 коп.), що підтверджено довідкою відповідача (а.с. 34);

- середньоденний розмір для розрахунку середнього заробітку щодо визначення розміру грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки: 4131,88 : 227 = 18,20 грн.;

- кількість днів невикористаної відпустки - 95 днів.

- розмір грошової компенсації за невикористані відпустки із розрахунку середнього заробітку за рік: 18,20 х 95 днів = 1729 грн..

У вказаній сумі суд на підставі викладеного вирішує позов задовольнити

Суд, при цьому, також приймає до уваги в обґрунтування розрахунку щодо визначення грошової компенсації за невикористанні відпустки посилання на зміст листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25 травня 2009 року №294/13/84-09 «Щодо обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток у випадку, коли працівники працювали на умовах неповного робочого тижня», а саме:

- Обчислення середньоденної заробітної плати для оплати часу відпусток провадиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Пунктом 7 Порядку передбачено, що нарахування виплат за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. При цьому суд враховує положення абзацу 6 пункту 2 Порядку, а саме, що час протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Зазначена норма стосується, зокрема, випадків, коли працівники з незалежних від них причин працювали в режимі неповного робочого тижня (наказом по підприємству працівники були переведені на роботу на умовах неповного робочого тижня в зв'язку неможливістю забезпечити їх роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня).

Отже, у випадку, коли працівник з незалежних від нього причин працював в режимі неповного робочого тижня (наказом по підприємству працівники відділу, цеху тощо були переведені на роботу на умовах неповного робочого тижня в зв'язку неможливістю забезпечити їх роботою вподовж нормальної тривалості робочого тижня), середньоденна заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України), а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював, при скороченому робочому тижні (простої). Вихідні дні із розрахунку вилучати не потрібно, оскільки відпустки надаються в календарних днях і оплачуються календарні дні відпустки. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Терміну давності для виплати грошової компенсації за невикористані працівником дні відпустки не встановлено (лист Мінпраці від 22.02.2008 року № 33/13/116-08).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Але суд не вважає, що несвоєчасна виплата розрахункових позивачці, яка працювала у якості головного бухгалтера ТОВ «АРМА-ТРЕЙД» та ТОВ «Клінгер» (що встановлено рішенням Костянтинівського міськрайонного суду у справі № 233/6868/14-ц від 09.04 2015 р.), отримувала заробітну платню одночасно на двох підприємствах та одночасно звернулася до суду з аналогічними позовами до цих підприємств (де керівником є одна людина) і своєчасно не виплатила собі заробітну платню, не призвело до її моральних страждань. Також, суд враховує, що ОСОБА_1 отримувала у відповідача у якості заробітної платні мізерні суми, працювала всього кілька днів на місяць, сама записала у своїй трудовій книжці запис про звільнення. Суд вважає, що виплата їй за період з дня звільнення до вказаної нею дати 25 березня 2015 року середньої заробітної платні повністю компенсується у якості відшкодування моральної шкоди.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено, що у квітні 2015 року відповідач частково розрахувався з відповідачкою по заборгованості сумою у 600,27 грн. (а.с.84). Суд приймає це до уваги, але вважає, що призначення цієї суми у фіскальному чеку не визначено - нарахована ОСОБА_1, але не вказано у якій якості. Також ця сума нарахована позивальниці після той дати, по яку вона просить задовольнити вимоги, а тому ці чеки можуть бути враховані Державною виконавчою службою у якості зарахування боргу.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМА-ТРЕЙД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМА-ТРЕЙД», ЄДРПОУ 33467305, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, компенсацію за невикористані відпустки в сумі 1729 (одну тисячу сімсот двадцять дев'ять) грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 7788 (сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 48 коп., а всього 9517 (дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 48 коп. за вирахуванням всіх необхідних податків і зборів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМА-ТРЕЙД», ЄДРПОУ 33467305, на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Запорізької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя