Рішення

від 02.06.2015 по справі 904/2952/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.15р. Справа № 904/2952/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мандарин", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор", м.Дніпропетровськ

про стягнення 67 494,96 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Сірик О.О., представник за довіреністю №03/05-2015 від 18.05.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мандарин" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (далі - відповідач) про стягнення 67 494,96 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 11565 від 31.12.10р., в частині розрахунку.

Ухвалою господарського суду від 06.04.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 19.05.15р.

19.05.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи та додаткові докази в підтвердження заявлених позовних вимог.

В свою чергу, повноважний представник відповідача відзив на позов та інші витребувані документи суду не надав, усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання додатково часу для врегулювання спору між сторонами мирним шляхом.

Ухвалою господарського суду від 19.05.15р. відкладено розгляд справи на 02.06.15р.

02.06.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи повноважний представник відповідача повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 19.05.15р.

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.06.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.10р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 11565 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, позивач зобов'язується поставляти товар на умовах СІР (рампа торгівельного центру в місці поставки - згідно замовлення покупця), а відповідач зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов Договору. Товар, що підлягає поставці за цим Договором, визначається Специфікацією (Додаток № 3), яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Як зазначено у п. 2.6. Договору, право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної та/або товар-транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Дата підписання накладної зазначається на штампі відповідача «приймання товару». В разі повернення товару право власності на товар переходить від відповідача до позивача в момент підписання товарної або товарно-транспортної накладної.

Положеннями п. 5.1. Договору передбачено, що загальна сума Договору складає сума товару, отриманого по всім накладним.

Відповідно до п. 5.3. Договору ціна товару встановлюється виключно на підставі погодженої сторонами специфікації.

Згідно з п. 5.6. Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за реалізований товар, за вирахуванням сум, які передбачені даним Договором, в платіжні дні відповідача (по вівторкам та/або четвергах), які настануть після спливу 50 (сорока п'яти) банківських днів з моменту реалізації товару. Строк платежу за товари, які поставлені до нововідкритого торгівельного центру починає перебіг з дати початку відповідачем торгівельної діяльності в нововідкритому торгівельному центрі, (в редакціях відповідно до додаткових угод до Договору).

Як зазначає позивач, ним були виконанні всі взяті на себе зобов'язання по вищезазначеному Договору щодо продажу, поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, транспортними накладними, накладними на повернення товару, розрахунками корегування кількісних і якісних показників податкових накладних. Відповідач своїх обов'язків по Договору щодо оплати належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 67 494,96 грн.

Позивач звертає увагу суду, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, що підтверджує Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.13р., який був підписаний зі сторони відповідача без будь-яких зауважень.

З метою досудового врегулювання спору, 30.01.15р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 1 від 23.01.15р., з вимогою у 7- денний строк з дня отримання даної притензії погасити суму основного боргу за Договором у розмірі 67 494,96 грн. Як зазначає позивач, вищезазначені вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 67494,96 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 610, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 27, код ЄДРПОУ 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мандарин" (49022, м. Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська, буд. 6, корп. 29, прим. 213, код ЄДРПОУ 34061789) заборгованість у розмірі 67494,96 грн. (шістдесят сім тисяч чотириста дев'яносто чотири грн. 96 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.06.15р.

Суддя Н.Е. Петренко