Рішення

від 26.05.2015 по справі 910/8906/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015Справа №910/8906/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросувенір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп"

про стягнення 30 639,71 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Воробйова Є.В. (дов.)

Від відповідача: Підгайний М.О. (дов.)

У судовому засіданні 26.05.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросувенір" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" 30639,71 грн. заборгованості за договором поставки № 13 від 07.02.2011, з яких: 27801,61 грн. - борг, 2614,38 грн. - пеня, 223,72 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 порушено провадження у справі № 910/8906/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.04.2015.

16.04.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросувенір" надійшли документи по справі.

17.04.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 21.04.2105 з'явився представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросувенір".

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" в судове засідання 21.04.2015р. не з'явився, витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8906/15 від 10.04.2015р. документів не надав, проте, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2015 розгляд справи №910/8906/15 відкладено на 19.05.2015.

18.05.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" надійшов відзив на позов.

19.05.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросувенір" надійшли документи по справі.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросувенір" в судовому засіданні 19.05.2015 надав суду пояснення по справі по суті позовних вимог, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" в судовому засіданні 19.05.2015 надав суду пояснення по суті заперечень на позов, підтримав викладені у відзиві обставини.

В судовому засіданні 19.05.2015 оголошено перерву до 26.05.2015.

25.05.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" надійшла заява про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №2901318040 від 06.04.2015.

25.05.2015 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросувенір" надійшли заперечення на відзив відповідача.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросувенір" в судовому засіданні 26.05.2015 надав суду пояснення щодо своїх заперечень на відзив та просив суд врахувати при винесенні рішення здійснену відповідачем часткову оплату у розмірі 1000,00 грн.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" в судовому засіданні 26.05.2015 підтримав викладені у відзиві обставини.

В судовому засіданні 26.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросувенір" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №13 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник повинен передати у власність рекламно-сувенірну продукцію (товар), а покупець прийняти товар і оплатити його вартість.

Перелік та асортимент товару вказується сторонами в додатках до даного договору, які після підписання сторонами є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2.).

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору, постачальник зобов'язується в строк до 02 лютого 2011 року надати покупцю для узгодження оригінал-макет товару в форматі (CDR-криві). Покупець зобов'язаний протягом 3 днів затвердити підписом уповноваженого представника та печаткою підприємства оригінал-макет або мотивовану відмову від його затвердження. Затверджений оригінал-макет є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 3.4. договору, постачальник зобов'язується передати товар належної якості, маркований відповідно до норм чинного законодавства України та у супроводі документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та законодавства України.

Відповідно п. 3.6. до договору, покупець зобов'язаний забезпечити приймання товару та своєчасно сплатити товар.

Вартість товару та порядок оплати товару узгоджений сторонами наступним чином (п. 5.1.): протягом 3-х банківських днів, після підписання сторонами відповідної специфікації покупець перераховує на поточний рахунок постачальника попередню оплату в розмірі 70% від загальної вартості товару, вказаному у відповідній специфікації (п. 5.1.1.), остаточні розрахунки у розмірі 30% від загальної вартості товару, вказаної у відповідній специфікації, проводяться між сторонами протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару та/або товарних накладних (5.1.2.).

Пунктом 5.2. договору визначено, що сторони підтверджують, що розрахунки, передбачені даним договором провадяться покупцем на підставі отриманих від постачальника рахунків-фактур.

Форма оплати - безготівкова, шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки сторін, вказані у даному договорі (п. 5.3.).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свій намір розірвати договір за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий термін на тих самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена (п. 8.1., п. 8.2.).

Відповідно до додатку №9 від 07.02.2011 року до договору, сторонами погоджено асортимент, кількість та ціну товару, що постачається, та визначено, що постачальник передає у власність покупцеві наступний товар: щоденник А5 не датований в білому блоці, кількістю 4000 шт., ціна за одиницю без ПДВ 39,33 грн., сума без ПДВ - 157333,33 грн., з ПДВ - 188000,00 грн.

Пунктом 2.3. додатку №9 від 07.02.2011 року до договору визначено, що термін постачання товару: 40 календарних днів від дати передоплати, підписання макетів замовником та погодження першого зразка щоденника, згідно п. 2.4.

Відповідно до п. 2.4. додатку №9 від 07.02.2011 року до договору, оплата товару здійснюється в українських гривнях, згідно рахунку-фактури постачальника шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах: 50% суми зазначеної у специфікації, як загальна вартість товару - протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання даного додатку, 50% післяплати протягом 3-х банківських днів з моменту приймання-передачі товару.

12.11.2014 між сторонами укладено додаток №9/1 до договору, відповідно до якого сторонами погоджено макет товару (щоденник А5 не датований), що постачається позивачем.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-006220 від 12.11.2014 на суму 85998,42 грн. та №СФ-006222 від 12.11.2014 на суму 102801,61 грн.

18.11.2014 відповідачем на підставі рахунку-фактури №СФ-006220 від 12.11.2014 перераховано на рахунок позивача оплату з щоденники у розмірі 85 998,42 грн.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар (щоденник А5 не датований в білому блоці) на загальну суму 188000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0005863 від 22.12.2014, №РН-0005863 від 22.12.2014 та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №№1422, 1423 від 22.12.2014 виданих відповідачем на ім'я Міщенко Л.В.

Відповідачем 29.12.2014, 27.01.2015, 05.02.2015 було здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 75000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором поставки №13 від 07.02.2011 року в частині оплати за отриманий товар, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором становить 27801,61 грн. Також, у зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, позивачем здійснено нарахування 2614,38 грн. - пені та 3% річних у розмірі 223,72 грн.

Відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що поставка товару відбувалась не на умовах договору поставки №13 від 07.02.2011, а згідно договору укладеного між сторонами у спрощений спосіб, а тому відповідачем не порушені умови договору поставки №13 від 07.02.2011, у зв'язку із чим, у відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивачем згідно наявних в матеріалах справи первинних документів (видаткових накладних №РН-0005863 від 22.12.2014, №РН-0005863 від 22.12.2014) поставлено відповідачу товар (щоденник А5 не датований в білому блоці) на загальну суму 188000,00 грн., однак відповідач, допустив порушення умов договору в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що ним не порушені умови договору поставки №13 від 07.02.2011, оскільки, поставка товару відбувалась згідно договору укладеного між сторонами у спрощений спосіб, а позивачем не було доведено, що поставка товару за видатковими накладними №РН-0005863 від 22.12.2014, №РН-0005863 від 22.12.2014 здійснювалась саме на умовах договору поставки №13 від 07.02.2011, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Умовами договору поставки №13 від 07.02.2011 передбачено, що позивач передає у власність відповідачу товар, перелік та асортимент якого вказується сторонами в додатках до даного договору.

Між сторонами укладено додаток №9 від 07.02.2011 року до договору, згідно із яким сторонами погоджено асортимент, кількість та ціну товару, що постачається, та визначено, що позивач передає у власність відповідачу наступний товар: щоденник А5 не датований в білому блоці, кількістю 4000 шт., ціна за одиницю без ПДВ 39,33 грн., сума без ПДВ - 157333,33 грн., з ПДВ - 188000,00 грн.

На виконання п. 3.1., п. 3.2. договору між сторонами укладено додаток №9/1 від 12.11.2014 до договору, відповідно до якого сторонами погоджено макет товару (щоденник А5 не датований), що постачається позивачем.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України (у редакції чинній на час укладення додатку №9/1 від 12.11.2014), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Умовами додатку №9/1 від 12.11.2014 не передбачено обов'язковості скріплення даного додатку печаткою.

У відповідності до п. 5.2. договору та п. 2.4. додатку №9 від 07.02.2011 року до договору, сторонами погоджено, що оплата за товар здійснюється на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур, а тому суд дійшов висновку, що оплата поставленого товару мала здійснюватись саме на підставі рахунків-фактур.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-006220 від 12.11.2014 на суму 85998,42 грн. та №СФ-006222 від 12.11.2014 на суму 102801,61 грн.

У відповідності до видаткових накладних №РН-0005863 від 22.12.2014, №РН-0005863 від 22.12.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар (щоденник А5 не датований в білому блоці) на загальну суму 188000,00 грн.

З наявних у справі накладних, рахунків-фактур та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вбачається, що отриманий відповідачем товар (щоденник А5 не датований в білому блоці) повністю співпадає з товаром, погодженим у додатку №9 від 07.02.2011 року до договору, тому, передача товару згідно накладних та здійснення часткової оплати отриманого товару на підставі рахунків-фактур свідчить про виконання сторонами умов укладеного договору поставки №13 від 07.02.2011.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору ; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Позивачем, до матеріалів справи долучено податкові накладні №309 від 18.11.2014 та №686 від 22.12.2014, з яких вбачається, що позивачем було відображено податкові зобов'язання по сплаті податку за поставлений відповідачу товар на суму 188000,00 грн. за договором №13 від 07.02.2011.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що поставка позивачем відповідачу товару (щоденник А5 не датований в білому блоці) на загальну суму 188000,00 грн. здійснена на підставі договору поставки №13 від 07.02.2011, а доводи відповідача не підтверджені належними доказами та спростовуються вище встановленими судом обставинами, у зв'язку із чим, заперечення викладені у відзиві визнаються судом необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданого відповідачем платіжного доручення №2901318040 від 0.04.2015, вбачається, що відповідачем 06.04.2015, тобто до звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, сплачено позивачу 1000,00 грн. заборгованості за договором поставки №13 від 07.02.2011.

Оскільки, заборгованість у розмірі 1000,00 грн. сплачена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, то позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем по договору поставки № 13 від 07.02.2011 у сумі 26801,61 грн. належним чином доведений та документально підтверджений.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 26801,61 грн. підтверджується матеріалами справи, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 26801,61 грн.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товар, позивачем нарахована пеня у розмірі 2614,38 грн. та 3% річних у розмірі 223,72 грн.

Відповідно до п. 7.2. договору, у випадку прострочення платежів, передбачених даним договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення зобов'язання від несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше 5% від несплаченої суми.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунки пені та 3% річних встановив, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 2361,81 грн. та 3% річних у розмірі 198,37 грн., а тому позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросувенір" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Груп" (03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, буд. 5, код ЄДРПОУ 34453817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросувенір" (01033, Київ, вул. Гайдара, буд. 50, код ЄДРПОУ 24595222) борг у розмірі 26801 (двадцять шість тисяч вісімсот одну) грн. 61 коп., пеню у розмірі 2361 (дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 37 коп., судовий збір у розмірі 1750 (одну тисячу сімсот п'ятдесят) грн. 80 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.06.2015.

Суддя О.В. Гулевець