Рішення

від 03.03.2015 по справі 910/27986/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015Справа №910/27986/14

За позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва

в інтересах держави в особі:

1. Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації,

2. Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва»

до Приватного підприємства Юридичної фірми "Тупчієнко і партнери"

про розірвання договору та повернення приміщення

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача-1: не з'явився.

від позивача-2: Мойсик М.В. - довіреність № 6 (вих. № 72/38) від 12.01.2015;

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: Дергунов Д.С. - посвідчення № 004715 від 20.09.12 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі: Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Юридичної фірми "Тупчієнко і партнери" про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 170 СРДА від 05.09.2012 та зобов'язання повернути нежитлове приміщення, передане за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 170 СРДА від 05.09.2012 за актом приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 170 СРДА від 05.09.2012 в частині сплати орендної плати, що є підставою для його розірвання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27986/14 та призначено до розгляду на 28.01.2015.

Ухвалами суду від 28.01.15 р. та 11.02.15 р. розгляд справи відкладався на 11.02.15р. та 03.03.15 р..

Ухвалою суду від 11.02.15 р. за погодженим клопотанням прокурора та позивачів 1 і 2 розгляд спору продовжувався на 15 днів.

У судове засідання 28.01.15 р. та 11.02.15 р. з'явились прокурор та уповноважені представники позивачів 1, 2.

В судове засідання 03.03.15 р. з'явились прокурор та представник позивача 2.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання 28.01.15 р., 11.02.15 р. та 03.03.15 р. не з'явився, представник позивача 1 не з'явився в судове засідання 03.03.15 р..

Ухвала Господарського суду міста Києва від 07.11.14 р., яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: Харківське шосе, 144-Б, м. Київ, 02091 , на час проведення судового засідання 27.11.14 р. поштовим відділенням зв'язку до суду не повернута.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032326270, в якому зазначається, що дане поштове відправлення, станом на 15.11.14 р., уповноваженому представнику відповідача не вручене під час доставки.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 03.03.15 р. позивач 1 повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача 1 б/н від 11.02.15 р..

Докази отримання відповідачем ухвал Господарського суду міста Києва від 15.12.14 р., 28.01.15 р. та 11.02.15 р., які направлялись на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: площа Святошинська, 1, кімн. 272, м. Київ, 03179 , на час проведення судових засідань 28.01.15 р., 11.02.15 р. та 03.03.15 р. поштовим відділенням зв'язку суду не надані.

Згідно здійснених судом запитів з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень № 0103032948506, № 0103032950489 встановлено, що дані поштові відправлення не вручені під час доставки.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача представнику позивача невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому, пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 р. (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18, суд вважає, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 28.01.2015 позивачем 2 подано суду клопотання (без вихідних реквізитів) про долучення документів до матеріалів справи.

Клопотання позивача 2 судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 28.01.15 р. позивачем 1 подано письмові пояснення б/н від 26.01.15 р. на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у даній справі.

Пояснення позивача 1 з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 11.02.15 р. через канцелярію суду прокурором подано заяву № 10-59 від 29.01.15 р. про зміну предмету позову (шляхом доповнення), в якій прокурор просить: розірвати договір оренди комунального майна, укладений 15.09.2012 між Солом'янського районною в м. Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві державною адміністрацією» та Приватним підприємством Юридична фірма «Тупчієнко і Партнери» № 170 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.09.2012 року загальною площею 12,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 7; виселити Приватне підприємство Юридична фірма «Тупчієнко і Партнери» з нежитлового приміщення загальною площею 12,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 7; зобов'язати Приватне підприємство Юридична фірма «Тупчієнко і Партнери» повернути нежитлове приміщення, передане за договором № 170 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 15.09.2012 року загальною площею 12,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 7, за актом приймання-передачі.

Заява разом з доданими доказами надсилання її на адресу позивачів 1 та 2 та відповідача долучена судом до матеріалів справи.

Згідно ч. 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.3.12 Постанови № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Відповідно до п.3.12 Постанови № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Розглянувши в судовому засіданні 03.03.15 р. позовну заяву та зміст заяви прокурора про зміну предмету позову, суд розцінює останню як заяву про пред'явлення додаткових позовних вимог, а саме в частині виселення ПП Юридична фірма «Тупчієнко і партнери» з нежитлового приміщення приміщення загальною площею 12,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 7.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Оскільки додаткові вимоги прокурора про виселення відповідача зі спірного приміщення та позовні вимоги про розірвання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 170 СРДА від 05.09.2012 та зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення, передане за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 170 СРДА від 05.09.2012 за актом приймання-передачі, пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, враховуючи, що пред'явлення додаткових позовних вимог є правом прокурора, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, а саме відповідачу було надано можливість надання заперечень щодо зміни позовних вимог та наведенні доводів у судовому засіданні, суд доходить висновку, що такі вимоги є додатковими, у зв'язку з чим вказані вимоги на підставі ч.2 ст.58 ГПК України підлягають об'єднанню в одне провадження. Отже суд приймає вищевказану заяву прокурора про зміну предмету позову (пред'явлення додаткових позовних вимог) до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Також до початку судового засідання представником позивача 2 через канцелярію суду представником позивача 2 подані письмові пояснення б/н від 09.02.15 р., в яких, зокрема, міститься клопотання про заміну сторони - Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» в зв'язку зі зміною назви відповідно до рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово - комунальним господарством міста Києва» та віднесено до сфери управління Солом'янської в місті Києві державної адміністрації.

Власником Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Письмові пояснення разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4. Постанови № 18 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Таким чином, оскільки відбулася тільки зміна назви позивача 2, підстави для здійснення заміни позивача 2 його правонаступником відсутні, відтак за висновками суду відповідне клопотання позивача 2 задоволенню не підлягає.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 28.01.15 р., 11.02.15 р. та 03.03.15 р. до суду не надходило.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачами суду не надано.

Документи, витребувані ухвалами суду від 07.11.14 p. та 27.11.14 р. відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання 28.01.15 р., 11.02.15 р. та 03.03.15 р. та неявки представника позивача 1 в судове засідання 03.03.15 р. суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача та позивача 1 в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що прокурор та представник позивача 2 проти розгляду справи за відсутності представників позивача 1 та відповідача не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників позивача 1 та відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідання клопотань прокурора та представників позивачів 1 та 2 щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи прокурора та представників позивачів 1 та 2 було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та представники позивачів 1 та 2 в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді прокурором та представниками позивача 1 та 2 не заявлено.

В судовому засіданні 03.03.15 р. прокурор та уповноважений представник позивача 2 підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора та представника позивача 2, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими прокурором та позивачами 1 та 2 доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05 вересня 2012 р. між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (Балансоутримувач за договором, позивач 2 у справі), Комунальним підприємством „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (орендодавець за договором, позивач 1 у справі) та Приватним підприємством Юридична фірма «Тупчієнко і Партнери» (Орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди № 170 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності № 124 від 01.08.12 р. та № 525 від 05.09.12 р. передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме маймо (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова,7 для адміністративних потреб.

Розділами 2 - 8 Договору сторони узгодили об'єкт оренди, орендну плату, обов'язки та права сторін, їх відповідальність, відновлення об'єкту оренду та умови його повернення, особливі умови тощо.

Згідно п. 9.1 Договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 05.09.12 р. по 04.09.15 р..

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного кодексу України.

Договір оренди відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1 та 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

У відповідності до частини 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 12,7 кв. м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток № 1). Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31 січня 2012р. становить 104164,00 грн..

Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його Орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 2). (без ПДВ) (п. 2.3 Договору).

Як зазначено в п.2.4. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради (позивач 2 у справі, балансоутримувач за договором).

Будь-які заперечення щодо порядку укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах Договору оренди № 170 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.09.12 р., на час його підписання з боку Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» та Приватного підприємства Юридична фірма «Тупчієнко і Партнери» відсутні.

Судом встановлено за матеріалами справи, що відповідно до умов Договору позивачем 1 за Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 05.09.2012 року, який підписано уповноваженими представниками сторін, вказане приміщення передано ПП Юридична Фірма «Тупчієнко і партнери» в строкове платне користування, стан приміщення - задовільний.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Так, згідно п. 3.1. Договору за користуванням об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 12 таблиці 2 п.22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 р. № 34/6250, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною Договору та на дату підписання Договору в цілому становить 1 311,18 грн. за місяць без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п.3.2 Договору).

За приписами п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно п. 3.4 Договору додатково до орендної плати нараховується додаток на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою, а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору (Додаток № 4) та сплачується орендарем разом з орендною платою.

У відповідності до п. 3.5. Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання - Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (в редакції на час укладення Договору), починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та інших платежів є дата підписання сторонами акта приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 4.2. Договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як свідчать матеріали справи, підтверджено прокурором та представником позивача 2 в судовому засіданні, відповідач в обумовлений Договором термін не здійснив внесення орендної плати за березень - листопад 2014 р. в сумі 15550,39 грн. та 219,03 грн. компенсації земельного податку, чим порушено визначені п.п.3.1, 3.4 - 3.6 Договору зобов'язання.

Додатково факт наявності заборгованості підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р. у справі № 910/21542/14 за позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрацій, КП «Дирекція» до ПП «Тупчієнко і партнери» про стягнення заборгованості за період з березня 2014 по листопад 2014 в сумі 15769,42 грн., яке набрало законної сили.

На день прийняття рішення по даній справі заборгованість з орендної плати відповідачем не сплачена. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин щодо звільнення від внесення орендної плати за Договором та доказів, що спростовують вищевикладені обставини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи свої зобов'язання щодо внесення орендної плати у визначений Договором термін, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 15769,42 грн..

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За умовами п. 6.7. Договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Крім того, відповідно до п. 9.6. Договору на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Суд звертає увагу позивача, що частиною 2 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати такий договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення його умов.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19.09.2011 року № 22/110 та від 08 травня 2012 р..

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивачем 1 на адресу відповідача було надіслано пропозицію від 04.08.2014 року № 108-9102/01 про оплату заборгованості та дострокове розірвання договору оренди, що підтверджується наявними а матеріалах справи копіями фіскальних чеків №№ 1728, 1729 від 05.08.14 р.. Проте, зазначена пропозиція залишена відповідачем без відповіді, орендна плата відповідачем не сплачена.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з внесення орендної плати за Договором та на момент прийняття рішення доказів виконання зобов'язання відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про розірвання Договору оренди № 170 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.09.12 р. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, за висновками суду, оскільки істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю), з урахуванням задоволення позовної вимоги про розірвання спірного договору оренди та вищенаведених норм чинного законодавства, позовні вимоги позивача в частині виселення Приватного підприємства Юридична фірма «Тупчієнко і партнери» з нежитлового приміщення загальною площею 12,7 кв.м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Кудряшова, 7, підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсним Договору оренди № 170 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 05.09.12 р. або його окремих положень суду не надано.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позов доведений прокурором, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений 15.09.2012 р. між Солом'янського районною в м. Києві державною адміністрацією, Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації» та Приватним підприємством Юридична фірма «Тупчієнко і Партнери» Договір № 170 СРДА про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду загальною площею 12,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 7.

3. Виселити Приватне підприємство Юридична фірма "Тупчієнко і партнери" (площа Святошинська, 1, кімн. 272, м. Київ, 03179, код 31084955) з нежитлового приміщення загальною площею 12,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 7.

4. Зобов'язати Приватне підприємство Юридична фірма "Тупчієнко і партнери" (площа Святошинська, 1, кімн. 272, м. Київ 03179, код 31084955) повернути нежитлове приміщення загальною площею 12,7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 7, за актом приймання - передачі.

4. Стягнути з Приватного підприємства Юридичної фірми "Тупчієнко і партнери" (площа Святошинська, 1, кімн. 272, м. Київ 03179, код 31084955) в доход державного бюджету України 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 червня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон