Рішення

від 25.05.2015 по справі 910/6774/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015Справа №910/6774/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ";

до відповідача-1: приватного підприємства рекламно-виробничої компанії "АРТЛАЙТ";

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА

ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ";

про: стягнення 225.584,58 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Григор'єва К.Є. - за довіреністю від 17.04.2015, № 17;

відповідача-1: не з'явилися;

відповідача-2: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного підприємства рекламно-виробничої компанії "АРТЛАЙТ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" про стягнення 249.777,52 грн заборгованості.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем-1 порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором поставки товару від 01.11.2013 № СО-01/11/45Л у зв'язку із чим у відповідача-1 перед позивачем виникла заборгованість в сумі 249.777,52 грн, яка складається з суми основної заборгованості - 49.833,32 грн, суми курсової різниці - 155.664,91 грн та 0,2 % за користування чужими грошовими коштами - 39.667,32 грн, пені - 2.981,81 грн, 3 % річних - 1.630,16 грн.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань перед позивачем за договором від 01.11.2013 № СО-01/11/45Л, між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки від 01.11.2013 № СО-01/11/45Л/ПОР, за умовами якого відповідач-2 частково забезпечив виконання відповідачем-1 зобов'язання за договором від 01.11.2013 № СО-01/11/45Л, а саме в розмірі 1.000,00 грн.

Однак, як вказує позивач, відповідач-2 своїх зобов'язань, взятих на себе за договором поруки від 01.11.2013 № СО-01/11/45Л/ПОР, на вимогу позивача не виконав.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача-1 суми заборгованості в розмірі 245.165,55 грн, яка складається з суми основної заборгованості - 48.833,32 грн, суми курсової різниці - 155.664,91 грн та 0,2 % за користування чужими грошовими коштами - 39.667,32 грн., а також з солідарно з відповідачів основну заборгованість в сумі 1.000,00 грн.

Крім того, з огляду на те, що відповідачем-1 порушено зобов'язання за договором від 01.11.2013 № СО-01/11/45Л, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача-1: господарської санкції у вигляді пені, сума якої складає 2.981,81 грн; а також відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення 3 % річних в сумі 1.630,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2015 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/6774/15-г. Розгляд справи призначено на 13.05.2015.

Ухвалою від 13.05.2015 господарським судом міста Києва продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 25.05.2015.

Винесені судом ухвали у даній справі надсилалися відповідачам на адресу їх місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, у матеріалах даної справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженим особам відповідачів поштових відправлень суду. Таким чином, враховуючи викладене, відповідачі, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідачі правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиву на позов від останніх до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідачі своїх повноважних представників в судове засідання, призначене судом на 25.05.2014, не направили, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідачів не надходило.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про уточнення позовних вимог. Згідно вказаної заяви представника позивача, останнім заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми заборгованості в розмірі 224.584,58 грн, яка складається з суми основної заборгованості - 48.833,32 грн, суми курсової різниці - 130.333,30 грн, 0,2 % за користування чужими грошовими коштами - 39.667,32 грн., 3% річних - 1.630,16 грн, пені - 4.120,48 а також з солідарно з відповідачів основної заборгованості в сумі 1.000,00 грн.

Наведене вище уточнення позовних вимог розцінюються судом як зменшення позовних вимог до 224.584,58 грн, а тому спір розглядається з урахуванням такого зменшення.

Судом при дослідженні матеріалів справи було виявлено описку в найменуванні відповідача-2, допущеної в ухвалах від 23.03.2015 та 13.05.2015. В ухвалах суду від 23.03.2015 та 13.05.2015 судом зазначено, що найменуванням відповідача-2 є: товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА ПОЛІМЕРКОНСАЛТИНГ", однак, згідно матеріалів даної справи вірним найменуванням відповідача-2 є: товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ".

З урахуванням вищевикладеного, суд вирішив за необхідне скористатися правом, наданим ч. 1 ст. 89 ГПК України, та за власною ініціативою виправити у вступних частинах ухвал господарського суду міста Києва від 23.03.2015 та 13.05.2015 описку, допущену в найменуванні відповідача-2, шляхом зазначення вірного.

В судовому засіданні 25.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ", як постачальником, (далі - позивач) та приватним підприємством рекламно-виробничої компанії "АРТЛАЙТ", як покупцем, (далі - відповідач-1) укладено договір поставки товару від 01.11.2013 № СО-01/11/45Л (далі - Договір).

У відповідності до предмету Договору позивач зобов'язується передати у власність (поставити) відповідачеві-1 товар, а останній зобов'язується відповідно до умов Договору прийняти та оплатити цей товар (п. 1.1 Договору).

Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію зазначається у видаткових накладних (п. 1.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що товар поставляється на умовах товарного кредиту, оплачується відповідачем з відстроченням платежу протягом 60 денного строку з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою, специфікацією.

Як визначено в п. 4.3 Договору, у разі несвоєчасної оплати товару, поставленого на умовах продажу товару в кредит (товарного кредиту) з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,2 % за кожний день прострочення оплати. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України. Оплата відсотків здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування.

У відповідності до п. 7.2 Договору, у випадку порушення відповідачем термінів оплати, відповідно до умов даного Договору останній сплачує позивачу неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивачем поставлено, а відповідачем-1 отримано товар загальною вартістю 49.833,32 грн. Наведений факт підтверджується видатковою накладною від 29.11.2013 № 8830 та актом приймання-передачі, які підписані сторонами та скріплені відбитками печаток останніх (належним чином засвідчені копії названої видаткової накладної та акту приймання-передачі наявні у справі).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем-1 його грошових зобов'язань за Договором, останній оплату отриманого ним товару на користь позивача не здійснив. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача-1 перед позивачем заборгованості в сумі 49.833,32 грн.

З метою забезпечення виконання відповідачем-1 його грошових зобов'язань за Договором, 01.11.2013 між позивачем, як кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ", як поручителем, (далі - відповідач-2) укладено договір поруки від 01.11.2013 № СО-01/11/45Л/ПОР (далі - Договір поруки).

Предметом Договору поруки є зобов'язання відповідача-2 перед позивачем солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 за зобов'язаннями перед позивачем за Договором поставки товару від 01.11.2013 № СО-01/11/45Л (п. 1.1 Договору поруки).

Відповідач-2 відповідає солідарно за зобов'язаннями відповідача-1 перед позивачем, що витікають з Договору поставки. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечуваного зобов'язання, зазначеного в п. 3 цього договору (п. 2.1 Договору поруки).

Відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язань відповідача-1, згідно Договору поставки в сумі 1.000,00 грн (п 3.1 Договору).

Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на те, що відповідач-1 не виконав свої грошові зобов'язання за Договором позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідачів заборгованості, яка виникла в останніх на підставі Договору поставки та Договору поруки, в межах їх зобов'язань за вказаними правочинами.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

За приписами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Приписами ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Умовами укладеного між сторонами спору Договору поставки визначене нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,2 % за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Таким чином, підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми заборгованості в розмірі 218.833,94 грн, яка складається з основного боргу в сумі 48.833,32, курсової різниці в сумі 130.333,30 грн, 0,2 % за користування чужими грошовими коштами в сумі 39.667,32 грн та про стягнення солідарно з відповідачів основної заборгованості в сумі 1.000,00 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідачів перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачами жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач-1 своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Розглядаючи спір в частині позовних вимог про застосування до відповідача-1 господарської санкцій у вигляді пені і відповідальності, встановленої 625 ЦК України, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи, що відповідачем-1 допущено порушення у зобов'язанні за Договором, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача-1 пені в сумі 4.120,48 грн, а також 3 % річних в сумі 1.630,16 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85, 89 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Виправити описку у вступних частинах ухвал господарського суду міста Києва від 23.03.2015 та 13.05.2015 у справі № 910/6774/15-г, допущену в найменуванні відповідача-2, шляхом зазначення вірного, яким є: товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ".

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з приватного підприємства рекламно-виробничої компанії "АРТЛАЙТ" (35800, Рівненська область, місто Острог, вул. Татарська, буд. 101-В; ідентифікаційний код 37822637, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" (04074, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, офіс 621; ідентифікаційний код 38443713, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 48.833 (сорок вісім тисяч вісімсот тридцять три) грн 32 коп.; курсову різницю в сумі 130.333 (сто тридцять тисяч триста тридцять три) грн 30 коп.; 0,2 % за користування чужими грошовими коштами в сумі 39.667 (тридцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 32 коп.; 3% річних в сумі 1.630 (одна тисяча шістсот тридцять) грн 16 коп.; пеню в сумі 4.120 (чотири тисячі сто двадцять) грн 48 коп; витрати по сплаті судового збору в сумі 4.491 (чотири тисячі чотириста дев'яносто одна) грн 69 коп.

4. Стягнути солідарно з приватного підприємства рекламно-виробничої компанії "АРТЛАЙТ" (35800, Рівненська область, місто Острог, вул. Татарська, буд. 101-В; ідентифікаційний код 37822637) та товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 71; ідентифікаційний код 38777439) з будь-яких їх рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" (04074, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, офіс 621; ідентифікаційний код 38443713, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 1.000 (одна тисяча) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 20 (двадцять) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02 червня 2015 року

Суддя С.В. Балац