Рішення

від 28.05.2015 по справі 910/8212/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015Справа №910/8212/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтекс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій - Строітель» (Общества с ограниченной ответственностью «Завод металлических кострукций - Строитель») простягнення 5129000 російських рублів 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Войчук В.А. - представник за довіреністю б/н від 01.04.2015;

від відповідача: Синицин Я.І. - представник за довіреністю б/н від 20.05.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.04.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтекс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій - Строітель» (Общества с ограниченной ответственностью «Завод металлических кострукций - Строитель») про стягнення 5129000 російських рублів 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Контракту № 2 від 27.02.2014 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар за міжнародною товарно-транспортною накладної CMR № 064845 від 26.12.2014, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5129000 російських рублів 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 порушено провадження у справі № 910/8212/15-г; розгляд справи призначено на 29.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.04.2015; розгляд справи призначено на 28.05.2015.

У судовому засіданні 28.05.2015 представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.05.2015 подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

У судовому засіданні 28.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій - Строітель» (Общества с ограниченной ответственностью «Завод металлических кострукций - Строитель») (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтекс» (продавець) укладено Контракт № 2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити покупцю електротехнічну продукцію, відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 2.3 Контракту. загальна сума контракту становить 100000000 російських рублів 00 коп.

Згідно з п. 3.1 Контракту, розрахунки між продавцем та покупцем здійснюються у рублях РФ банківським переказом на валютний рахунок продавця у розмірі 100% попередньої оплати відповідно до кожної партії товару, якщо специфікацією не передбачено інший порядок розрахунків.

Строки поставки: протягом 90 календарних днів з моменту підписання специфікації (п. 4.2 Контракту).

Поставка товару здійснюється відповідно до рахунку, який є невід'ємною частиною договору та скріплюється печаткою та підписами (п. 4.5 Контракту).

Відповідно до п. 4.8 Контракту, датою відвантаження є дата оформлення митної декларації.

Згідно з п. 10.1 Контракту (в редакції Додаткової угоди № 2 від 04.02.2015), він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31.12.2015.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до п. 9.1 Контракту (в редакції Додаткової угоди № 3 від 09.02.2015), всі розбіжності, які можуть виникнути з даного контракту або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись шляхом переговорів сторонами, претензійний порядок вирішення спорів і розбіжностей не є обов'язковим. Дані договірні відносини регулюються нормами матеріального права України і міжнародними актами - все, що не врегульовано даним Контрактом, регулюються законодавством України і міжнародними актами.

Згідно з п. 9.2 Контракту (в редакції Додаткової угоди № 3 від 09.02.2015), всі спори, пов'язані з даним Контрактом підсудні та вирішуються у Господарському суді міста Києва, розгляд спорів здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України на українській мові із застосуванням норм матеріального права України та міжнародних актів.

З огляду на викладене, до змісту правовідносин, які виникають із вказаного Контракту, підлягає застосуванню право України, а спір, відповідно до п. 9.2 Контракту (в редакції Додаткової угоди № 3 від 09.02.2015), підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 24.12.2014 між сторонами було укладено специфікацію № 3 до Контракту № 2 від 27.02.2014, якою сторони погодили найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, що поставляється, зазначивши, що загальна вартість товару становить 5129000 російських рублів 00 коп. (належним чином засвідчена копія специфікації № 3 від 24.12.2014 знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.1 Контракту, поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ - м. Строітель (Росія) згідно з правилами Інкотермс 2000.

Термін СРТ означає, що передача ризику недоставлення товару або його пошкодження переходить до покупця з моменту передачі товару перевізникові у термін, передбачений зовнішньоторговельним контрактом. Продавець, на виконання цих умов поставки товару, зобов'язаний за свої кошти укласти договір перевезення до визначеного в контракті пункту призначення, передати товар перевізникові та отримати від нього вантажну розписку, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення. Крім цього продавець зобов'язаний здійснити митне оформлення експортної товарної партії. Покупець має визначити пункт призначення та нести ризики при транспортуванні (Інкотермс 2000).

Відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до п. 4.8 Контракту, датою відвантаження є дата оформлення митної декларації.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свій обов'язок з поставки товару за специфікацією № 3 від 24.12.2014 на суму 5129000 російських рублів 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 064845 від 26.12.2014 та митної декларації № 700190000/2014/004332 від 26.12.2014.

Відповідно до п. 4.6 Контракту, товар супроводжується наступними документами: сертифікатом про походження товару за формою СТ-1; рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна; митна декларація; сертифікат якості.

З огляду на надані позивачем та наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії рахунку-фактури № 2-03 від 24.12.2014 на суму 5129000 російських рублів 00 коп., міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 064845 від 26.12.2014, митної декларації № 700190000/2014/004332 від 26.12.2014, сертифікату про походження товару № 1246281 від 25.12.2014 та висновку Торгово-промислової палати України про походження товару, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами Контракту № 2 від 27.02.2014 (специфікації № 3 від 24.12.2014).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3 специфікації № 3 від 24.12.2014 сторони погодили, що розрахунки за товар, здійснюються протягом 90 календарних днів з моменту відвантаження даної партії товару.

Таким чином, враховуючи що митна декларація № 700190000/2014/004332 складена 26.12.2014, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар за міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 064845 від 26.12.2014 (за специфікацією № 3 від 24.12.2014 на суму 5129000 російських рублів 00 коп.) відповідач повинен був здійснити до 26.03.2015 (включно).

Втім, відповідач у встановлені строки оплату за поставлений позивачем за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 064845 від 26.12.2014 товар не здійснив, що було визнано відповідачем у судовому засіданні 28.05.2015, та підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» № 999 від 01.04.2015, а також складеним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 26.05.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій - Строітель» (Общества с ограниченной ответственностью «Завод металлических кострукций - Строитель») у розмірі 5129000 російських рублів 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та визнані відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтекс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій - Строітель» (Общества с ограниченной ответственностью «Завод металлических кострукций - Строитель») про стягнення 5129000 російських рублів 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій - Строітель» (Общества с ограниченной ответственностью «Завод металлических кострукций - Строитель») (309070, Російська Федерація, Белгородська обл., м. Строітель, вул. Заводська 2-а, буд. 19; основний державний реєстраційний номер: 1133130001201 (309070, Российская Федерация, Белгородская обл., г. Строитель, ул. Заводская 2-я, дом 19; основной государственный регистрационный номер: 1133130001201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтекс» (02222, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 42/20; ідентифікаційний код: 30728321) грошові кошти у розмірі 5129000 (п'ять мільйонів сто двадцять дев'ять тисяч) російських рублів 00 коп. та судовий збір у розмірі 41728 (сорок одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 52 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 02.06.2015

Суддя І.М. Отрош