Рішення

від 03.06.2015 по справі 920/669/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.2015 Справа № 920/669/15

за позовом: Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини,

м. Суми;

до відповідача: Державного підприємства "Сумський державний селекційний центр",

с. Сад Сумського району Сумської області;

про стягнення 16 142 грн. 52 коп.,

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко Є.П. (довіреність б/н від 01.02.2015 р.);

від відповідача: не прибув;

При секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 17 758 грн. 25 коп. заборгованості, відповідно до укладених між сторонами договорів на проведення лабораторних досліджень № 58 від 17.01.2011 р., № 59 від 17.01.2011 р., № 18 від 21.02.2013 р., № 17 від 21.02.2013 р., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

В судове засідання від представника позивача надійшла заява (уточнення), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16 142 грн. 52 коп. боргу. Дана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України і прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відзив на позов не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с. 16).

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини протягом 2009 -2014 років проводила лабораторні дослідження, в тому числі з контролю якості дезінфекції на замовлення відповідача - Державного підприємства «Сумський державний селекційний центр» відповідно до Договору на проведення лабораторних досліджень № 58 від 17.01.2011 року, Договору на проведення робіт з контролю якості дезінфекції № 59 від 17.01.2011 року, Договору на проведення лабораторних досліджень № 18 від 21.02.2013 року, Договору на проведення робіт з контролю якості дезінфекції № 19 від 21.02.2013 року, копії зазначених договорів знаходяться в матеріалах справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини виконала договірні зобов'язання і провела лабораторні дослідження, в тому числі з контролю якості дезінфекції на замовлення відповідача, за результатами досліджень було виписано та видано експертні висновки (протоколи) проведених досліджень.

Позивач зазначає, що відповідач протягом 2009-2014 рр. здійснював передплату проведення досліджень, позивач на перераховану суму здійснювала лабораторні дослідження, в разі виникнення заборгованості відповідач на першу вимогу перераховував кошти на погашення заборгованості та передплачував проведення наступних досліджень, але з 2011 року внаслідок нерегулярного здійснення платежів по погашенню заборгованості та передплаті досліджень виникла дебіторська заборгованість в розмірі 17 758 грн. 25 коп.

Відповідно до акту звірки за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2014 р. Державне підприємство «Сумський державний селекційний центр» визнає свій борг перед Сумською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини в сумі 16 142 грн. 52 коп.

В судовому засіданні позивач зазначив, що станом на 19.12.2013 р. оплата проведених досліджень не здійснена; на адресу відповідача було направлено претензію про сплату заборгованості в сумі 17 758 грн. 25 коп. (борг з врахуванням НДС), проте відповіді на претензію та і не отримав, борг не сплачений, тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1-2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до положень чинного законодавства, а саме: ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В судове засідання від представника позивача надійшла заява (уточнення), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 16 142 грн. 52 коп. боргу (без НДС).

Відповідачем доказів сплати 16 142 грн. 52 коп. основного боргу та аргументованих заперечень проти вимог позивача не подано, не подано і доказів сплати боргу, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 610, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сумський державний селекційний центр" (42343, Сумська область, Сумський район, с. Сад, вул. Селекційна, 1, код 00710180) на користь Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини (40009, м. Суми, вул. Якіра, 17, код 00720148) 16 142 грн. 52 коп . основного боргу; 1 827 грн. 00 коп . відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.06.2015 р.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА