Рішення

від 02.06.2015 по справі 926/417/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 926/417/15

За позовом Прокурора міста Чернівці в інтересах держави

до 1). Чернівецької міської ради

2). Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» м. Чернівці

про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки

Cуддя М.І. Ніколаєв

представники:

прокурор - Єленюк О.В.

від відповідача-1 - Юзьків М.І., дов. від 02.06.2014 року

від відповідача-2 - Заболотний Р.К., дов. від 09.05.2014 року

СУТЬ СПОРУ : Прокурор міста Чернівці в інтересах держави звернувся з позовом до Чернівецької міської ради (відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» (відповідач-2) про:

- визнання незаконним пункту 1.2 рішення 25 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №547 «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на розміщення малих архітектурних форм та внесення змін до окремих рішень» від 27.06.2012 року, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0270 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення малої архітектурної форми (літнього майданчика) на вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г без права капітального будівництва;

- визнання незаконним пункту 2 рішення 28 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №621 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки та внесення змін до окремих рішень з цих питань» від 27.09.2012 року, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» затверджено проект відведення земельної ділянки на вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г, площею 0,0270 га для укладення договору платного земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми (літнього майданчика) терміном на 5 років;

- визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту №85 від 26.10.2012 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво»;

- повернення Чернівецькій міській раді товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» земельної ділянки розміром 0,0270 га по вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г в м. Чернівці, вартістю 399452 грн., кадастровий номер 7310136300:11:004:0078 шляхом звільнення від малої архітектурної форми (літнього майданчика).

Відповідачі проти позову заперечують, обґрунтовуючи це наступним:

- станом на момент прийняття спірного рішення діяв Порядок встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки, які перебувають в розпорядженні Чернівецької міської ради, який незаконним в судовому порядку не визнавався, тож є обов'язковим до виконання усіма суб'єктами, що використовують земельні ресурси територіальної громади м. Чернівців;

- виходячи зі змісту ст. 401 ЦК України та ч.1 ст. 100 Земельного кодексу України вбачається, що чинне законодавство розрізняє поняття реального сервітуту, який може належати власнику сусідньої земельної ділянки, та особистого, який може належати конкретно визначеній особі на підставі договору встановлення сервітуту;

- законодавець не обмежує коло видів права земельного сервітуту;

- встановлення земельного сервітуту не призвело до позбавлення власника земельної ділянки прав на неї;

- будь-які споруди та об'єкти в межах червоної лінії відсутні;

- Законом України від 12.02.2015 року внесено зміни до ст. 99 Земельного кодексу України, якими передбачено такий новий вид земельного сервітуту як право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Ухвалою суду від 16.03.2015 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 31.03.2014 року за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 31.03.2015 року за клопотанням відповідача-2 розгляд справи відкладено на 28.04.2015 року.

У судовому засіданні 28.04.2015 року оголошено перерву до 05.05.2015 року.

Ухвалою суду від 05.05.2015 року розгляд справи відкладено на 20.05.2015 року.

20.05.2015 року прокурор звернувся із заявою про зменшення позовних вимог в частині повернення земельної ділянки, зокрема просить суд винести рішення про повернення товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» Чернівецькій міській раді земельної ділянки розміром 0,0270 га по вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г в м. Чернівці, вартістю 399452 грн., кадастровий номер 7310136300:11:004:0078. Решта вимог залишена без змін.

У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному слухання справи перенесено на 27.05.2015 року.

Розглянувши у судовому засіданні 27.05.2015 року заяву прокурора від 20.05.2015 року суд встановив, що вона відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, відтак прийнята судом.

У судовому засіданні 27.05.2015 року оголошено перерву до 02.06.2015 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 1.2 рішення 25 сесії VI скликання Чернівецької міської ради «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на розміщення малих архітектурних форм та внесення змін до окремих рішень» №547 від 27.06.2012 відповідачу-2 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовано площею 0,0270 га для укладення договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення та обслуговування малої архітектурної форми (літній майданчик) на вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г без права капітального будівництва.

Пунктом 2 рішення 28 сесії VI скликання Чернівецької міської ради «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки та внесення змін до окремих рішень з цих питань» №621 від 27.09.2012 року відповідачу-2 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,027 га для укладення договору встановлення земельного сервітуту для розміщення та обслуговування малої архітектурної форми (літній майданчик) на вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г без права капітального будівництва, терміном на 5 років.

26 жовтня 2012 року між Чернівецькою міською радою і товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» укладено договір встановлення земельного сервітуту №85, відповідно до умов якого відносно земельної ділянки, площею 0,0270 га, кадастровий номер 7310136300:11:004:0078, що розташована в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103-Г та відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в інтересах відповідача-2 встановлено сервітут на право влаштування малої архітектурної форми, без права капітального будівництва, терміном до 26.10.2017 року (п. 1.1, 2.1 договору).

В пункті 3.1 договору сторони передбачили, що річна плата за земельний сервітут розраховано відповідно до чинного законодавства у вигляді орендної плати за рік в розмірі 11983,56 грн.

Згідно з актом прийому-передачі від 26.10.2012 року спірна земельна ділянка Чернівецькою міською радою передана відповідачу-2 для встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до листа Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 19.01.2015 року спірна земельна ділянка знаходиться частково в межах червоних ліній вулиць Героїв Майдану - Комарова.

Доказів здійснення капітального будівництва чи іншої забудови в межах червоних ліній суду не надано.

Згідно листа Управління Держземаганства у м. Чернівцях від 27.03.2015 року нормативна грошова оцінка 1м 2 земельної ділянки комерційного використання по вул. Героїв Майдану, 103-Г в м. Чернівці складає 1847,87 грн.

Відповідно до норм Земельного кодексу (в редакції станом на день прийняття оскаржуваних рішень), а саме пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.

В статті 99 цього кодексу передбачені види права земельного сервітуту, які власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення.

Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

З аналізу вказаних вище норм права вбачається, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача земельної ділянки, а також в тому разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Така позиція закріплена також у п.2.32. та п.2.34. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно яких: види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом. (п.2.32.); обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно (п.2.34.).

Разом з тим, з оскаржуваних рішень вбачається, що земельна ділянка відповідачу-2 була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці.

Крім того, відповідач-2 не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з чим дана обставина також свідчить про незаконність встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до приписів статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Потреба відповідача-2 у встановлені малої архітектурної форми (літнього майданчика) для здійснення його підприємницької діяльності може вирішитись шляхом прийняття міською радою рішення про надання земельної ділянки в користування (оренду) чи в іншому порядку, встановленому Цивільним і Земельним кодексами України, Законом України "Про оренду землі" та іншим чинним законодавством, що регулює земельні відносини.

Відтак, при прийнятті спірних рішень Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади, у зв'язку з чим пункт 1.2 рішення 25 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №547 «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на розміщення малих архітектурних форм та внесення змін до окремих рішень» від 27.06.2012 року та пункт 2 рішення 28 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №621 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки та внесення змін до окремих рішень з цих питань» від 27.09.2012 року слід визнати незаконними.

Аналогічна позиція висловлена в Постановах ВГС України від 22.04.2015 року по справі №926/1279/14, по справі №926/1348/15 від 22.04.2015 року.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оскаржений договір укладений на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою незаконних рішень, він також не відповідає наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту №85 від 26.10.2012 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво», теж слід задовольнити.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що судом визнано недійсним договір встановлення земельного сервітуту, у зв'язку з чим відпала підстава землекористування, підлягає задоволенню вимога про повернення товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» Чернівецькій міській раді земельної ділянки розміром 0,0270 га по вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г в м. Чернівці, вартістю 399452 грн., кадастровий номер 7310136300:11:004:0078.

В частині доводів відповідачів про дію Порядку встановлення сервітуту на земельні ділянки, які перебувають в розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або плануються розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, який затверджений рішенням Чернівецької міської ради IV скликання №1257 від 25.02.2010 року, суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №982, яка між іншим не зобов'язувала укладати договори встановлення сервітутів для розміщення малих архітектурних форм, на момент винесення оскаржених рішень та, відповідно, і договору, втратила чинність, а норми Цивільного і Земельного кодексів України, яким рішення органів місцевого самоврядування повинні відповідати, такого права станом на момент прийняття спірних рішень не передбачали.

Отже саме лише наявність вказаного Порядку не давала правових підстав для прийняття радою спірних рішень і укладення відповідачами договору земельного сервітуту.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів в числі інших є також й відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності вищевказаних підстав з метою представництва громадянина та держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, звертатися до суду з позовом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.

За змістом статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про прокуратуру» Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами здійснюється нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, відповідність їх актів Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 "Про державну інспекцію сільського господарства України" є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим, цим законом не передбачено повноважень щодо звернення названого центрального органу виконавчої влади до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень також і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

В контексті викладеного та враховуючи, що у визначеному чинним законодавством державного органу, уповноваженим здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурор м. Чернівці, пред'являючи даний позов в інтересах держави, правомірно набув статус позивача.

При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено, що для звернення прокурора до суду з даним позовом необхідною передумовою є проведення перевірки з дотримання земельного законодавства чи відхилення (неповідомлення про результати розгляду) його подання як акта реагування на виявленні порушення.

Посилання відповідачів на пункт "в" статті 99 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 12.02.2015 № 191-VIII судом визнається безпідставною, оскільки відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.3013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

У свою чергу, вищевказаний пункт "в" статті 99 Земельного кодексу України набрав чинності після прийняття спірних рішень, зворотної сили не має, тож до спірних відносин застосовуватись не може.

За таких обставин справи позов слід задовольнити у повному обсязі.

Судовий збір в дохід Державного бюджету, з урахуванням ступеня вини кожного відповідача у виникненні спору, суд вважає за необхідне стягнути наступним чином: за визнання оскаржених рішень незаконними судовий збір підлягає стягненню з Чернівецької міської ради; за вимогу про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту судовий збір слід стягнути з відповідачів рівними частинами; за звільнення та повернення земельної ділянки територіальної громаді м. Чернівці судовий збір належить стягнути з ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним пункт 1.2 рішення 25 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №547 «Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на розміщення малих архітектурних форм та внесення змін до окремих рішень» від 27.06.2012 року, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0270 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення малої архітектурної форми (літнього майданчика) на вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г без права капітального будівництва.

3. Визнати незаконним пункт 2 рішення 28 сесії Чернівецької міської ради VI скликання №621 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки та внесення змін до окремих рішень з цих питань» від 27.09.2012 року, згідно якого товариству з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» затверджено проект відведення земельної ділянки на вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г, площею 0,0270 га для укладення договору платного земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми (літнього майданчика) терміном на 5 років.

4. Визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту №85 від 26.10.2012 року, укладений між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво».

5. Товариству з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» (м. Чернівці, вул. Головна, 141 код ЄДРПОУ 37158833) повернути Чернівецькій міській раді (м. Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄДРПОУ 04062216) земельну ділянку розміром 0,0270 га по вул. Героїв Майдану (колишня Червоноармійська), 103/Г в м. Чернівці, вартістю 399452 грн., кадастровий номер 7310136300:11:004:0078.

6. Стягнути з Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1 код ЄДРПОУ 04062216) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 3045 грн. (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074).

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварня «Наше пиво» (м. Чернівці, вул. Головна, 141 код ЄДРПОУ 37158833) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827 грн. (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074).

Повне рішення складено та підписано 04.06.2015 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І.Ніколаєв