Постанова

від 27.05.2015 по справі 823/1103/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року справа № 823/1103/15

11 год. 27 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Коваленка В.І.,

за участю секретаря - Савости С.В.,

за участю представників:

позивача - Ситніка В.І. за довіреністю,

відповідача - Зубенка С.М. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Хладсервіс» до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Хладсервіс» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000202301 від 21.01.2015р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентами ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Маджестік Лайн» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. Позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами. Недоліки первинних бухгалтерських документів не спростовують реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що позивачем завищено податковий кредит всього на суму 42 186 грн. за червень та вересень 2014 року по правовідносинах з ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Маджестік Лайн», у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій. З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що приватне підприємство «Хладсервіс», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 21387457, зареєстровано 21.10.1994р., перебуває на обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 213874523011.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Маджестік Лайн» за червень та вересень 2014 року, відповідно. За результатами вказаної перевірки складено акт №48/23-01-22-03/21387457 від 26.12.2014р. (далі по тексту - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 42 186 грн. за червень та вересень 2014 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000202301 від 21.01.2015р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 63 279 грн., в тому числі за основним платежем - 42 186 грн. та за штрафними санкціями - 21 093 грн.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій, суд встановив, що між ТОВ «Дрім Білдінг» та позивачем укладено:

- договір про надання послуг №0502 від 20.05.2014р., за умовами якого ТОВ «Дрім Білдінг» зобов'язалось провести роботи з демонтажу холодильного обладнання ТОВ «Омега» в супермаркеті «Варус» за адресою м. Вишгород, вул. Дніпровська, 1;

- договір про надання послуг №0503 від 20.05.2014р., за умовами якого ТОВ «Дрім Білдінг» зобов'язалось провести роботи з монтажу та проведення пуско-налагоджувальних робіт холодильного обладнання ТОВ «Омега» в супермаркеті «Варус» за адресою м. Вишгород, вул. Дніпровська, 1;

- договір про надання послуг №0305 від 26.03.2014р., за умовами якого ТОВ «Дрім Білдінг» зобов'язалось виконати технічне обслуговування холодильного обладнання (вітрини, регали, бонети, централі, компресори, конденсатори) згідно переліку, що відображений у додатку №1 до договору. Щомісячне технічне обслуговування включає в себе виконання дрібних ремонтних робіт з метою утримання обладнання в робочому стані, а також протирку, чистку, огляд, регулювання та відновлення робочого стану обладнання в разі відмови від роботи із заміною зношених чи дефектних деталей, заміну масел, фільтрів та інше. При необхідності обладнання переводиться у ручний режим керування;

- договір про надання послуг №0306 від 26.03.2014р., за умовами якого ТОВ «Дрім Білдінг» зобов'язалось виконати технічне обслуговування холодильного обладнання (вітрини, регали, бонети, централі, компресори, конденсатори) згідно переліку, що відображений у додатку №1 до договору. Щомісячне технічне обслуговування включає в себе виконання дрібних ремонтних робіт з метою утримання обладнання в робочому стані, а також протирку, чистку, огляд, регулювання та відновлення робочого стану обладнання в разі відмови від роботи із заміною зношених чи дефектних деталей, заміну масел, фільтрів та інше. При необхідності обладнання переводиться у ручний режим керування.

Аналогічні договори з технічного обслуговування обладнання №0801 та №0802 від 26.08.2015р. укладені між ТОВ «Маджестік Лайн» та позивачем.

Перевіряючи в судовому засіданні виконання умов договорів, судом досліджено відомості, які містяться у податкових накладних №286 від 10.06.2014р., №436 від 25.06.2014р., №437 від 25.06.2014р., №438 від 27.06.2014р., №81 від 25.09.2014р., №82 від 25.09.2014р.; рахунках-фактурах №МЛ000000086 від 25.09.2014р., №МЛ000000087 від 25.09.2014р., № ДБ000001833 від 10.06.2014р., № ДБ000001834 від 10.06.2014р., №ДБ000001835 від 25.06.2014р., № ДБ000001836 від 27.06.2014р.; актах здачі-приймання робіт №МЛ000000085 від 25.09.2014р., №МЛ000000086 від 25.09.2014р., № ДБ000001736 від 10.06.2014р., № ДБ000001737 від 25.06.2014р., №ДБ000001738 від 25.06.2014р., №ДБ000001739 від 27.06.2014р.

В судовому засіданні встановлено, що станом на час проведення перевірки позивачем повністю оплачено вартість виконаних робіт за вказаними договорами, а саме товариству з обмеженою відповідальністю «Дрім Білдінг» грошові кошти в сумі 161 629 грн. 08 коп., в тому числі ПДВ 26 938 грн. 18 коп. та товариству з обмеженою відповідальністю «Маджестік Лайн» грошові кошти в сумі 91 485 грн. 25 коп., в тому числі ПДВ 15 247 грн. 54 коп.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Єдиними доказами, які на думку відповідача свідчать про відсутність фактичного здійснення господарських операцій є дефектність первинних бухгалтерських документів. Інших доказів, які позбавляють позивача права на податковий кредит, відповідач в акті перевірки не навів.

В той же час, суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Маджестік Лайн», останні не визнано банкрутами, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Відтак, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Відповідач стверджує, що акти здачі-приймання робіт складено не за місцем виконання робіт, за відсутності доказів виїзду представників позивача за місцем проведення робіт для їх прийняття, що свідчить про відсутність фактів здійснення господарських операцій.

Суд критично оцінює такі доводи контролюючого органу, оскільки законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено оформлення відряджень для підтвердження факту укладення договорів чи підписання бухгалтерських документів поза межами місцезнаходження платника податків. Відсутність документального оформлення відрядження не перешкоджає уповноваженій особі від'їхати до іншого населеного пункту для оформлення господарських операцій та не є доказом факту його відсутності в тому чи іншому місці. Крім того, сторони не позбавлені права здійснювати обмін товаросупровідними документами засобами поштового зв'язку.

Суд відхиляє доводи контролюючого органу про відсутність належних доказів виконання робіт з обслуговування холодильного обладнання, оскільки сторонами в додатках до наведених договорів погоджено вартість обслуговування одиниці обладнання, відображено назву структурного підрозділу де повинно здійснюватись обслуговування обладнання, його місцезнаходження, вказано назву та кількість обладнання, що підлягає обслуговуванню.

Позивачем в подальшому результати виконаних контрагентами робіт фактично використано у власній господарській діяльності, шляхом подальшої реалізації покупцям: дочірнім підприємствам «Рітейл Вест», «Рітейл Іст» та «Рітейл Центр», що підтверджується відомостями, які містяться у відповідних договорах про надання послуг, а також актах здачі-приймання робіт.

На думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Посилання відповідача в запереченнях проти позову на відсутність у названих постачальників об'єктивної можливості для виконання робіт в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названими контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з контрагентами з метою зменшення податкових зобов'язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом прийнято не було.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу положень частини 2 статті 71 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні не довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд приходить до висновку про законність формування позивачем податкового кредиту за червень та вересень 2014 року у зв'язку з включенням до його складу суми податку на додану вартість в розмірі 42 186 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області № 0000202301 від 21.01.2015р., є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській області № 0000202301 від 21.01.2015р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Хладсервіс» судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлений 02.06.2015р.