Ухвала

від 20.04.2015 по справі 757/9073/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/874/2015 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

директора ТОВ «Технобудмонтажлюкс» ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «Технобудмонтажлюкс» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого відділу ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене із начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБ України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби прокуратури Київської області ОСОБА_10 , про накладення арешту та накладено арешт на грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «Технобудмонтажлюкс» (код ЄДРПОУ 39095477), у ПАТ «КБ Фінансовий партнер» (МФО 380872) та зупинено видаткові операції по даному рахунку. В іншій частині клопотання слідчого відмовлено.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки грошові кошти, які знаходяться на вказаному рахунку, який відкрито в ПАТ «КБ Фінансовий партнер» відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції директор ТОВ «Технобудмонтажлюкс» ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2015 року, та постановити нову ухвалу, якою зобов`язати ПАТ «КБ Фінансовий партнер» (МФО 380872) скасувати всі обмеження у користуванні розрахунковим рахунком № НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Технобудмонтажлюкс».

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що арешт на майно товариства було накладено безпідставно та всупереч ст. 170 КПК України, оскільки слідчий суддя не врахував, що службові особи ТОВ «Технобудмонтажлюкс» не являються ні підозрюваними, ні обвинуваченими, а також не відносяться до осіб, які несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, а відносно ТОВ «Технобудмонтажлюкс» кримінальне провадження не здійснюється.

Також апелянт зазначає про те, що ТОВ «Технобудмонтажлюкс» здійснює фінансово-господарську діяльність виключно в рамках закону, а безпідставне накладення арешту на рахунок товариства повністю паралізувало діяльність товариства, - чим порушено вимоги ч. 4 ст. 173 КПК України, згідно якої слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що кошти, на які накладено арешт, надійшли на рахунок товариства 23.03.2015 р., тобто після винесення оскаржуваної ухвали від 19.03.2015 р., що свідчить про безпідставне накладення арешту, оскільки на момент прийняття слідчим суддею рішення про необхідність накладення арешту на майно на рахунку ТОВ «Тенхбудмонтажлюкс» грошових коштів не було.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та даних ЄРДР, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Технобудмонтажлюкс», слідчий суддя зазначив, що в провадженні СВ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області знаходяться матеріали досудового розслідування № 22015101110000023 від 10.02.2015 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Розслідування ведеться за фактом того, що у період 2014 року, невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкових зобов`язань, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, зареєстрували та придбали ряд суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб).

Функціонування незаконної схеми, полягає у перерахуванні з рахунків підприємств реального сектору економіки Київського та інших регіонів України грошових коштів на рахунки так званих «транзитних підприємств», з метою мінімізації податкового навантаження, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, протиправного перерахування валюти за межі України з використанням фіктивних комерційних структур, а також для привласнення та заволодіння чужим майном. Фактично відповідні роботи не проводились, послуги не надавались, постачання товарівне здійснювалось, а грошові кошти обготівковувались через рахунки юридичних та фізичних осіб, які відкриті, зокрема, в ПАТ «КБ Фінансовий партнер» (МФО 380872).

Так, для забезпечення функціонування даного «конвертаційного центру», постійного руху готівкових коштів, учасниками злочинної схеми використовуються у банківських установах реквізити розрахункових рахунків підприємств та реквізити фізичних осіб, які, в свою чергу, в касах даних відділень банківських установ знімають готівкові кошти, що надійшли на їх рахунки за купівлю-продаж цінних паперів (векселів), чим самим приховують відповідний ланцюг обготівкування від правоохоронних та контролюючих органів.

Так, для зняття готівкових коштів використовуються реквізити, зокрема, TOB «Технобудмонтажлюкс» (код ЄДРПОУ 39095477), у ПАТ «КБ Фінансовий партнер» (МФО 380872).

Встановивши зазначені фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про необхідність арештувати грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «Технобудмонтажлюкс», у ПАТ «КБ Фінансовий партнер», оскільки вказані грошові кошти набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме та рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не дивлячись на те, що кримінальне провадження № 22015101110000023 зареєстроване ще 10.02.2015 року повідомлення про підозру будь-кому із посадових осіб ТОВ «Технобудмонтажлюкс» не повідомлено, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно у вказаному кримінальному провадженні № 22015101110000023 ТОВ «Технобудмонтажлюкс» в статусі підозрюваного, обвинуваченого не перебувало, у зв`язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

Окрім цього, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та немотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Відповідно до п.п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п.п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.

Вказані обставини вплинули і на те, що належним чином не було встановлено, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні слідчого, правової підстави для накладення арешту на грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «Технобудмонтажлюкс», у ПАТ «КБ Фінансовий партнер».

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту, слідчий суддя та слідчий вказали, що грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «Технобудмонтажлюкс», у ПАТ «КБ Фінансовий партнер» набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, що відповідно до ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК України, дає підстави для їх арешту.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, ні в клопотанні слідчий, ні в ухвалі слідчий суддя, з достатньою повнотою не обґрунтували, яким саме чином грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «Технобудмонтажлюкс», у ПАТ «КБ Фінансовий партнер» були набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення та відповідають критеріям, визначених ч. 2 ст. 167 КПК України.

Разом з тим апелянтом, в поданій ним апеляційній скарзі, зазначено походження вказаних грошових коштів та надано підтверджуючі документи, з яких вбачається, що грошові кошти, на які ухвалою слідчого судді від 19.03.2015 р. було накладено арешт, надійшли на рахунок товариства лише 23.03.2015 р., тому, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді і слідчого про наявність правової підстави, передбаченої ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК, для накладення арешту є помилковими.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення майно ТОВ «Технобудмонтажлюкс» має до розслідуваного злочину, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно ТОВ «Технобудмонтажлюкс», що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання слідчого може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити чи пошкодити майно.

В будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власника майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власника майна, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав. В клопотанні слідчого також не містилось обґрунтування необхідності розгляду клопотання про арешт майна за відсутності власника майна.

Таким чином, розгляд клопотання було проведено з порушенням права власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Технобудмонтажлюкс» ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2015 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого відділу ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене із начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБ України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби прокуратури Київської області ОСОБА_10 , про накладення арешту та накладено арешт на грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «Технобудмонтажлюкс» (код ЄДРПОУ 39095477), у ПАТ «КБ Фінансовий партнер» (МФО 380872) та зупинено видаткові операції по даному рахунку скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого відділу ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене із начальником відділу нагляду за додержанням законів органами СБ України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби прокуратури Київської області ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно а саме: грошові кошти, які розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «Технобудмонтажлюкс» (код ЄДРПОУ 39095477), у ПАТ «КБ Фінансовий партнер» (МФО 380872) та зупинити видаткові операції по даному рахунку відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5