Ухвала

від 26.05.2015 по справі 2а-1035/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р. Справа № 147003/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Західно-Український Консорціум» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

28.01.2011 року Приватне акціонерне товариство «Західно-Український Консорціум» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2010 року № 00032923000/31700.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, які відображені в Акті від 16 грудня 2010 року № 1926/338/23-1/30583551, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є помилковими, грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, з неповним встановленням дійсних обставин фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що дату виникнення права на податковий кредит ним визначено відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме за датою здійснення такої першої подій, як дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства. 3 посиланням на протокол виїмки від 03 серпня 2010 року складеного співробітниками ДФНБ МВС України у м. Донецьку, позивач вказує про відсутність у нього видаткових, податкових накладних, специфікацій, актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних на доставку товару та доручення на його отримання, а відтак неможливість представити їх суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 30.12.2010 року №00032923000/31700.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача щодо використання отриманих від контрагентів-постачальників товарів та послуг в подальшій господарській діяльності, а факт придбання та фактичне одержання товарів та послуг від контрагентів постачальників, а також їх подальше використання у господарській діяльності позивача є доведеним, тому висновки відповідача про безпідставне формування податкового кредиту є необгрунтованими та протиправними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податковою законодавства за період з 01 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено Акт від 16.12.2010 року № 1926/338/23-1/30583551.

Актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова встановлено порушення п.п.7.4.1., п.п.7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 894 994,00 грн.

На підставі вищевказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова 30 грудня 2010 року винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача усього в сумі 1 342 491, 00 грн., в тому числі 894 994, 00 грн. за основним платежем, 447 497, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно висновків податкового органу, позивачем завищено податковий кредит за рахунок безпідставного віднесення до його складу сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами - ТзОВ «Старий Дніпро» ,ПП «Техно КМП» ПП ТФ «Каскад Сервіс», ПП «Люксент» по операціях, які на думку відповідача, не мають реального характеру.

Відповідач вважає, що укладені між цими підприємствами договори відповідно до ч. ч. 1, 2, 5, ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В період, що перевірявся, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначались Законом України «Про податок на додану вартість» (у відповідній редакції).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 1.7, п. 1.8 цієї статті податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 7.7.10 цього пункту передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

При цьому відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з наведеними нормами правомірність віднесення позивачем вказаних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за вказані податкові періоди підтверджує його право на бюджетне відшкодування цього податку.

Також аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Разом з тим, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підставі зазначених обставин колегія суддів вважає висновки відповідача викладені в акті перевірки необґрунтованими з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки, первинні документи, що належали до предмета перевірки, були вилучені згідно протоколу виїмки від 03 серпня 2010 року УБЕЗ МВС України в Донецькій області, про що ,як слідує з акту перевірки, було відомо відповідачу.

Згідно наявного в матеріалах справи протоколу виїмки слідує,що від 03 серпня 2010 року у позивача проведено виїмку документів :

-за контрагентом ПП ТФ «Каскад Сервіс» за період з 29.05.2009 року по 15.04.2010 року, а саме: договору, податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі товару, банківських виписок із зазначенням їх номерів, сум, дат складання;

-за контрагентом ПП «Техно КМП» - первинних документів за період з 01.09.2009 року по 30.06.2010 року, а саме, актів приймання-передачі товару, податкових накладних, видаткових накладних із зазначенням їх сум;

-за контрагентом ПП «Люксент» за період з 01.08.2008 року по 30.06.2010 року, а саме, видаткових накладних, податкових накладних із зазначенням їх сум, специфікації, актів прийому-передачі товару, банківських виписок;

-за контрагентом ТзОВ «Старий Дніпро» - за період з 01.08.2008 року по 30.06.2010 року - податкових накладних, видаткових накладних, актів прийому передачі.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідь на запит про надання копій документів щодо фінансово господарських відносин позивача з ПП «Каскад Сервіс», ПП «Техно КМП». ПП «Люксент», ТзОВ «Старий Дніпро» (податкових та видаткових накладних, договорів, звітів про виконання договорів, актів здачі приймання виконаних робіт, банківських виписок тощо) суд першої інстанції повідомлено, про факт проведення виїмки у позивача документів, вказаних в протоколі виїмки від 03.08.2010 року та підтверджено перебування таких документів в матеріалах кримінальної справи № 24-173. Разом з тим, суд першої інстанції звернувся із запитом до Головного слідчого управління МВС України про надання зазначених вище документів.

З матеріалів справи слідує, що на час розгляду ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції вказані докази не були надані.

Разом з тим, не зважаючи на те, що про виїмку документів відповідача було повідомлено під час перевірки, податковим органом було проведено перевірку без дослідження відповідних первинних документів.

Відтак, колегія суддів вважає, що за відсутності первинної документації під час проведення перевірки, відповідачем в порушення ст.71 КАС України не доведено наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Крім того, із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» можна зробити висновок, що визначальним фактором для формування податкового кредиту є їх подальше використання в господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи слідує, що предметом діяльності ПАТ «Західно-український Консорціум» є реалізація жерсті-оптова торгівля (довідка АА №296441 з ЄДРПОУ від 06.10.2010 року).

Як встановлено судом першої інстанції позивач реалізовував придбаний у ТзОВ «Старий Дніпро» ,ПП «Техно КМП» ПП ТФ «Каскад Сервіс», ПП «Люксент» товар на користь третіх осіб з метою отримання прибутку.

Позивач надав суду докази реалізації придбаного у контрагентів товару в межах своєї господарської діяльності, а саме копії видаткових накладних,податкових накладних, довіреностей на отримання цінностей, розрахунків, товарно-транспортн6их накладних, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про найменування реалізовуваного товару, його вартість.

Також позивачем представлено суду договір оренди нежитлових приміщень від 06.04.2007 року укладеного з ЗАТ «ЮГ», акти здачі приймання майна, додатковий договір від 01.02.2009 року до вказаного договору, акти здачі - приймання виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують факт оплати послуг по оренді приміщення.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання податкового органу щодо ліквідації ТзОВ «Старий Дніпро» 15 листопада 2010 року, визнання банкрутом ПП ТФ «Каскад Сервіс» та зняття з обліку 25 серпня 2010 року, анулювання свідоцтва платника ПДВ 25 травня 2010 року, оскільки вказані обставини виникли після здійснення господарських операцій між позивачем та цими контрагентами.

Також колегія суддів зауважує, що посилання податкового органу на зменшення суми податкового кредиту позивача по взаєморозрахунках з ПП «Люксент» на підставі складених актів, перевірок від 04.10.2010 року № 1431/264/34-4/30583551 та від 23.09.2010 року № 1400/23- 410/30583551 спростовуються ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2014 року (К-800/17307/14), відповідно до якої спірні суми податку на додану вартість, правомірно включені ПАТ «Західно-український Консорціум» до складу податкового кредиту у періодах, що перевірялися.

Колегія суддів також враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Старий Дніпро» ,ПП «Техно КМП» ПП ТФ «Каскад Сервіс», ПП «Люксент» були зареєстровані у встановленому порядку, не виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податків на додану вартість.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та зазначає, що придбані товарно-матеріальні цінності відповідно до матеріалів справи, були використані позивачем у господарській діяльності та позивачем не порушено порядок формування податкового кредиту з ПДВ, а відтак, відсутні підстави для донарахуванням суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість усього в сумі 1 342 491, 00 грн., в тому числі 894 994, 00 грн. за основним платежем, 447 497, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, сформований з дотриманням вимог законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а відповідачем не надано доказів його правомірності.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року у справі № 2а-1035/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б. Заверуха

Судді О.М. Гінда

О.І. Мікула